У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
06.04.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Дацківа В.В.,
суддів – Симаченко Л.І., Гошовського Г.М.,
за участю прокурора – Сирохман Л.І.,
засудженого – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, судимий: 15.02.2007 року Ужгородським міськрайонним судом за ч.3 ст.185, ст.304 КК України з застосуванням ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки, засуджений за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_1 за даним вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 15.02.2007 року і остаточно призначено 4 роки 2 місяці позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, у порядку ст. 89 КК України, не судимий,
засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або навчання, періодично з’являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Білі Пруди Данилевського району, Волгоградської області (Російська Федерація), мешканець АДРЕСА_1, судимий: 28.07.2009 року Ужгородським міськрайонним судом за ст.166, ч.2 ст.304 КК України з застосуванням ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного ОСОБА_4 за даним вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 28.07.2009 року і остаточно призначено 4 роки 2 місяці позбавлення волі.
Запобіжними заходами щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу ухвалено залишити тримання під вартою, а строк відбуття покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_1 постановлено обчислювати з 21 червня 2010 року.
За вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 визнано винними у тому, що вони 12 листопада 2009 року о 17 год. 00 хв., за попередньою змовою між собою, умисно, таємно викрали з траншеї на вул. Чапаєва в м. Чоп Ужгородського району ділянку резервного каналізаційного колектора (чавунну трубу довжиною 6 м діаметром 200 мм), належну ЖКГ «Тиса», спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 1554 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації вчиненого, посилаючись на щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння у розкритті такого, скрутного матеріального становища та наявності на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, просить пом’якшити призначене судом покарання, застосувавши ст. 69 КК України.
Іншими учасниками вирок суду в апеляційному порядку не оскаржений.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, пояснення засудженого ОСОБА_1 і його захисника, які підтримали апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що підстав для її задоволення немає.
Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна, за попередньою змовою групою осіб при зазначених у вироку обставинах є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи, які ніким з учасників судового процесу не оспорюються, внаслідок чого вони, відповідно до вимог статті 365 КПК України, апеляційним судом не перевірялись.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.ст. 65, 71 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, пом'якшуючих відповідальність обставин та даних, що характеризують особу винного і таке покарання є справедливим, достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував щире каяття засудженого та активне сприяння у розкритті злочину, а тому твердження апелянта про неврахування судом наведених обставин є безпідставними, оскільки суперечать змісту вироку, згідно з яким ці обставини фактично враховані у такій якості.
Враховуючи наведене та принципи призначення покарання, колегія суддів відхиляє доводи засудженого ОСОБА_1 про призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки такі вимоги апелянта є необґрунтованими та немотивованими.
Підстав для зміни вироку в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, в тому числі серед доводів апеляції, колегія суддів не вбачає.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року – без зміни.
Судді: