СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 червня 2011 року Справа № 5020-2/104-5/159-9/010-3/140
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Проценко О.І.,
суддів Латиніна О.А.,
Воронцової Н.В.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 (повноваження перевірені), наказ № 1 від 01.02.96, Директор, закрите акціонерне товариство "Золотой ключик";
ОСОБА_2, довіреність № б/н від 15.10.10, закрите акціонерне товариство "Золотой ключик";
відповідача: не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 27 квітня 2011 року у справі № 5020-2/104-5/159-9/010-3/140
за позовом закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" (пр. Нахімова, 12,Севастополь,99011)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)
про визнання за позивачем переважного права на продовження договору оренди № 55-00 від 30.12.1999 на новий строк та зобов'язання відповідача продовжити договір оренди № 55-00 від 30.12.1999 строком на сім років
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 березня 2009 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 травня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 02 вересня 2009 року закритому акціонерному товариству «Золотой ключик»в позові до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання за позивачем переважного права на продовження договору оренди № 55-00 від 30 грудня 1999 року на новий строк та зобов'язання відповідача продовжити договір оренди № 55-00 від 30 грудня 1999 року строком на сім років, відмовлено повністю.
09 березня 2011 року на адресу суду надійшла заява ЗАТ «Золотой ключик»про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 24 березня 2009 року у справі №5020-2/104-5/159-9/010-3/140.
Заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 24.03.2009 у справі №5020-2/104-5/159-9/010-3/140 вмотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 28.02.1995 №4/102, затверджений перелік об'єктів комунальної власності, які відповідно до Державної програми приватизації належать до групи А і підлягають приватизації 1995 року згідно з Додатком 1, до якого входить приміщення, що було об'єктом оренди за спірним договором.
Тоді як зазначає заявник, форма загальнодержавної власності на приміщення, яке було об'єктом оренди, не змінювалася на комунальну, а отже Севастопольська міська Рада не мала повноважень на управління зазначеним майном. Заявник вважає ці факти, такими, що мають істотне значення для даної справи та які не були відомі ані заявникові, ані суду на момент вирішення справи по суті, а тому вони можуть вплинути на правильне вирішення питання про права та обов’язки сторін, у разі скасування попереднього рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 27 квітня 2011 року у справі №5020-2/104-5/159-9/010-3/140 в задоволенні заяви закритого акціонерного товариства "Золотой Ключик" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 24 березня 2009 року у справі №5020-2/104-5/159-9/010-3/140 –відмовлено.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 24 березня 2009 року у справі №5020-2/104-5/159-9/010-3/140 –залишено без змін.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені заявником обставини стосуються оцінки договору оренди № 55-00 від 30.12.1999 на предмет його відповідності діючому цивільному законодавству та не мають ознак нововиявлених обставин в розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись із ухвалою суду, закрите акціонерне товариство "Золотой Ключик" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У апеляційній скарзі заявник зазначає, що при розгляді справи за нововиявленими обставинами, процесуальний закон вимагає від суду встановлення факту, що зазначені в заяві обставини дійсно не були відомі ані заявнику, ані суду, не зважаючи на те, що фактично вони існували, а також здійснення оцінки таких обставин та їх впливу на юридичну оцінку, яка була надана судом у рішенні, про перегляд якого просив заявник. Тобто у даному випадку суд повинен був виконати вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу з врахуванням нововиявлених обставин та переконатися у тому, чи має таке врахування вплив на попередню юридичну оцінку відносин сторін у справі, проте цього суд не зробив, у зв’язку з чим, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 травня 2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження суду у складі колегії суддів: Головуючий суддя Проценко О.І., судді: Латинін О.А. та Воронцова Н.В.
В судовому засіданні 01 червня 2011 року представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати ухвалу суду першої інстанції, представник відповідача в судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
За змістом зазначеної норми, нововиявлені обставини характеризуються тим що вони:
- існували під час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі заявнику;
- є істотними, тобто такими, що можуть вплинути па висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а, отже, і вилинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта;
- виявлені після набрання чинності судовим актом.
При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності.
Відповідно до пункту 3.7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/563 від 21.05.2002 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі, господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.
Нововиявленою обставиною заявник вважає той факт, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради не є і не міг бути орендодавцем майна за спірним договором оренди №55-00 від 30 грудня 1999 року, а тому є неналежним відповідачем у справі.
Як вбачається зі змісту договору №55-00 від 30.12.1999 року, Орендодавцем за спірним договором є не Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (як стверджує заявник), а управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є правонаступником управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації.
Отже, доводи заявника стосовно того, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є неналежним орендарем, є необґрунтованими та не приймаються судом апеляційної інстанції.
Судова колегія також вважає, що включення чи невключення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, не є тією істотною обставиною, яка б могла вплинути на прийняття судом першої інстанції рішення про відмову у позові, оскільки прийняте господарським судом першої інстанції рішення від 24.03.2009 року стосується суто орендних правовідносин, заснованих на договорі №55-00 від 30.12.1999 року, а не відносин, пов'язаних із приватизацією державного майна, чи відносин власності.
Крім цього, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції відносно того, що архівна копія рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради від 28.02.1995 №4/102 та архівний витяг з додатку 1 до цього рішення, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, не містять жодних посилань на те, що спірне приміщення загальною площею 512,5 м2, розташоване за адресою: м. Севастополь, пр. Нахімова. 12, входить до складу об'єкта комунальної власності міста Севастополя, що підлягає приватизації 1995 року - орендного підприємства "Золотой Ключик", а також з висновками суду про те, що наведені заявником обставини стосуються оцінки договору оренди №55-00 від 30.12.1999 року на предмет його відповідності цивільному законодавству, та не мають ознак нововиявлених в розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України.
Також, суд звертає увагу на те, що заявником не доведено факту визнання недійсним договору оренди №55-00 від 30.12.1999 року у встановленому законом порядку з підстав його невідповідності цивільному законодавству.
Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду м. Севастополя від 11 березня 2011 року у справі №5020/021/2011 закритому акціонерному товариству "Золотой Ключик" відмовлено у позові про визнання недійсним договору оренди №55-00 від 30.12.1999 (том 3 а.с. 21).
Водночас, судова колегія вважає помилковими посилання заявника на те, що при попередньому розгляді справи судами встановлений факт належності майна підприємству, заснованому на державній власності адміністративно-територіальної одиниці, яким є Державне комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3", оскільки в рішеннях місцевого та апеляційного господарських судів зроблено посилання на те, що ДКП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" є балансоутримувачем спірного об'єкта. Як відомо, баланс - це форма обліку, і перебування майна на балансі підприємства державної форми власності не є визначальною ознакою для твердження, що це майно є державною власністю.
Крім того, в постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2008 року, на яку посилається заявник, чітко зазначено, що об'єкт оренди є власністю територіальної громади міста Севастополя та перебуває на балансовому обліку Державного комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №3" (том 2, а. с. 58). Тобто факт належності спірного майна підприємству, заснованому на державній формі власності адміністративно-територіальної одиниці, судами не встановлювався.
З урахуванням вищевикладених обставин, апеляційна інстанція цілком погоджується з висновками суду першої інстанції, стосовно того, що наявні заперечення заявника зводяться передусім до намагань переоцінити на стадії перегляду рішення за нововиявлеиими обставинами наявні у справі докази, яким вже надавалася належна правова оцінка.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, на які посилається позивач, звертаючись з заявою про перегляд ухваленого у справі рішення за нововиявленими обставинами, не є иововиявленими, оскільки вони не характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності і не можуть бути підставою для перегляду судового акта в порядку, передбаченому статтею 112 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи усе наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи у відповідності до норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" залишити без задоволення.
2.Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 27 квітня 2011 року у справі № 5020-2/104-5/159-9/010-3/140 залишити без змін.
Головуючий суддя О.І. Проценко
Судді О.А.Латинін
Н.В. Воронцова