Судове рішення #15757075

       

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

                                                                                                                          

ПОСТАНОВА

Іменем України



 31 травня 2011 року       Справа № 5002-17/1553-2011


                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Ткаченка М.І.,

суддів                                                                      Проценко О.І.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1384 від 15 квітня 2011 року (фізична особа - підприємець  ОСОБА_3);

відповідача - ОСОБА_4, довіреність б/н від 5 липня 2010 року (Акціонерний банк "Діамант");

третьої особи - не з'явився (приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5)

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного банку "Діамант" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 15 квітня 2011 року у справі № 5002-17/1553-2011

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

(АДРЕСА_1)  

до  Акціонерного банку "Діамант"  

(Контрактова площа, 10 "а", місто Київ, 04070)  

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору  Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

(АДРЕСА_2)

про визнання таким, що не підлягає виконанню пред'явленого відповідачем на виконання до Центрального відділу ДВС Сімферопольського міського управління юстиції виконавчого напису № 830, виданого 18 лютого 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6,                    

                                                            В С Т А Н О В И В:            

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2011 року у справі № 5002-17/1553-2011 (суддя Гайворонський В.І.) зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 18 лютого 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 830 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про звернення стягнення на нерухоме майно - п'ятикімнатну квартиру № 12, загальною площею 195,1 кв.м., житловою площею 104,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 та на підставі Іпотечного договору від 20 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 7458, передане в іпотеку Акціонерному банку „Діамант” для задоволення його вимог щодо повернення заборгованості по договору кредитної лінії № 04 від 20 вересня 2007 року.

        Не погодившись з ухвалою суду, Акціонерний банк „Діамант” звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати.

 Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського 17 травня 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Проценко О.І., судді Заплави Л.М.              та призначена до розгляду на 31 травня 2010 року.

                    Розпорядженням керівництва суду від 31 травня 2011 року у зв'язку з відпусткою судді Заплави Л.М, була здійснена її заміна на суддю Фенько Т.П.

                    У судове засідання, призначене на 31 травня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

         Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

                    Оскільки явка в судове  засідання представників сторін -  це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

                    Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи.

         15 квітня 2011року господарським судом АР Крим винесено ухвалу у справі № 5002-17/1553-2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Акціонерного банку „Діамант”, за участю  третьої особи, яка не заявляє самотійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 18 лютого 2011 року нотаріусом за реєстровим номером 830 на іпотечному договорі від 20 вересня 2007 року укладеного між позивачем та апелянтом.

      З метою забезпечення позову, господарським судом було зупинено стягнення на підставі виконавчого напису та на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 7458 для задоволення вимог Акціонерного банку „Діамант” щодо погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 04 від 20 вересня 2007 року, укладеного між позивачем та апелянтом.

        Ухвала суду мотивована наявністю підстав для вжиття таких заходів забезпечення позову і тим, що у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, нерухоме майно на яке звертається стягнення на підставі виконавчого напису може бути відчужене до розгляду справи по суті, що як наслідок може порушити права позивача, у разі вирішення справи на користь останнього.

         Згідно з частиною 1 статтею 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд мав здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Такої позиції дотримався Вищий господарський суд України в своєму Інформаційному листі від 12 грудня 2006 року № 01-8/2776.

Однак, як вбачається з тексту ухвали, суд першої інстанції обмежився лише припущенням щодо можливого утруднення виконання рішення суду, у разі вирішення спору на користь позивача при цьому не навівши жодних доводів на підтвердження вказаної позиції.

Так, з огляду на позовну заяву позивача, останній оспорює виконавчий напис лише в частині стягнення неустойки (пені), яка, як на його думку нарахована неправомірно. В іншій частині, виконавчий напис не оспорюється, що свідчить про визнання боргу в цій частині позивачем, а отже й про право Акціонерного банку „Діамант” на звернення стягнення на предмет іпотеки.

          Вказані обставини щодо безспірності грошових вимог Акціонерного банку „Діамант” підтверджуються рішенням господарського суду АРК від 7 грудня 2009 року по справі № 2-29/3306-2009 про стягнення заборгованості за кредитним договором яке є чинним.

          Позивач не надав суду жодних доказів, які б виключали підстави звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки для задоволення вимог Акціонерного банку „Діамант”, що випливають з кредитного договору.

          Наразі, іпотека за договором іпотеки не припинена (підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек), а заборгованість за кредитним договором, позивачем не погашена.

          На підтвердження факту відсутності обставин, що можуть утруднити чи зробити не можливим рішення суду у справі маємо зазначити те, що також залишилося поза увагою суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23 серпня 1994 року „Про деякі питання практики застосування засобів по забезпеченню позову” передбачено, що умовою  застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись на момент виконання рішення.

Відповідно до статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування наявності підстав про вжиття засобів забезпечення позову покладаються на особу, яка подає заяву про забезпечення позову. Звертаючись з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову у зв'язку з тим, що надалі виконання судового рішення буде утруднено або неможливо, необхідно довести наявність обставин, які вже на момент пред'явлення позову свідчать про загрозу неможливості виконання судового рішення.

Згідно зі статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, в ухвалі про забезпечення позову відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду, також немає жодних доказів, які б підтверджували ці обставини.

Таким чином, судова колегія вважє, що суд першої інстанції дійшов до  хибного висновку відносно того, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського  суду, оскільки на даний момент саме  позивач  займає нерухоме майно яке є об'єктом оскаржуваного договору оренди.

Пунктом 3 частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду повинна містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Такого обґрунтування в оскаржуваній ухвалі не має, оскільки вона обґрунтована лише посиланням на норми статті 67 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення  позову”   передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між  сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи  питання про забезпечення позову, суд має брати  до уваги інтереси не тільки позивача, а й  інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку  із застосуванням відповідних заходів.

          Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 46, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом  4 частини 1 статті 104, статтями  105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            П О С Т А Н О В И В:          

                    Апеляційну скаргу Акционерного банку „Діамант”  задовольнити.

                    Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2011 року у справі № 5002-17/1553-2011 скасувати.

                    Прийняти нове рішення.

                    У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

                                                  

                                                  

Головуючий суддя                                                  М.І. Ткаченко

Судді                                                                                О.І. Проценко

                                                                                Т.П. Фенько
















Розсилка:  

фізична особа-підприємець ОСОБА_3

(АДРЕСА_1)  

Акціонерний банк "Діамант"  

(Контрактова площа, 10 "а", місто Київ, 04070)  

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

(АДРЕСА_2)

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація