ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2011 р.Справа № 2-а-6804/10/1470
Категорія:10.3.4Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого –Алєксєєва В.О.
суддів –Милосердного М.М.,
–Ступакової І.Г.
при секретарі –Кауновій Ю.С.
з участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю "Софія" –Плечія Василя Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі за позовом Первомайського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Софія" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2010 року Первомайський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Софія" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11 407, 88 грн. у зв’язку з порушенням вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме за не працевлаштування протягом 2008-2009 років інвалідів.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ТОВ "Софія" у 2008 році складала 74 чоловік, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 3 особи, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами -2.
ТОВ "Софія" своєчасно в 2008 році виділило робочі місця для працевлаштування інвалідів та систематично інформувало Первомайський міськрайонний центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітності згідно вимог законодавства, що позивачем не заперечується та підтверджується листом Первомайського міськрайонного центру зайнятості.
Крім того, ТОВ "Софія" проводився комплекс заходів по пошуку та працевлаштуванню нвалідів, а саме приймалась участь в "Ярмарку вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями", засіданнях "Круглого столу" на теми: "Підтримка інвалідів під гаслом "Допоможи повірити у себе", "Підвищення ефективності надання адресних соціальних послуг особам з обмеженими фізичними можливостями в рамках проведення заходів присвячених до міжнародного дня інвалідів під гаслом "Прагнути! Діяти! Досягати!".
Довідка Софіївської сільської ради від 30 грудня 2008 року, за результатами звернення відповідача, вказує про відсутність інвалідів, які зареєстровані на території с. Софіївка Первомайського району Миколаївської області, які б виявили бажання працювати на товаристві відповідача.
ТОВ "Софія" розташоване в с.Софіївка Первомайського району Миколаївської області і знаходиться на значній відстані від інших населених пунктів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду обставин, на яких ґрунтується позовна заява, у зв’язку з чим на відповідача не може бути покладена відповідальність по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.
Відповідно до ст. 20 вказаного Закону України - підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднані), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.
Згідно п.3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03 травня 1995 року, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Пунктом 5 та 14 вказаного Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 01 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Софія" повідомляло Первомайський міський центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітів за формою №3-ПН, приймав участь у ярмарку вакансій робочих місць для інвалідів, тобто здійснив усі залежні від нього заходи.
Окрім того, відповідно до довідки Софіївської сільської ради від 30 грудня 2008 року зареєстрованих інвалідів на території с. Софіївка Первомайського району Миколаївської області, які б виявили бажання працювати на ТОВ "Софія" відсутні.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та правомірно не задоволені судом першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи або питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,–
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Головуючий:
Суддя:. .
Суддя: