Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа №  2-а-473/11

П О С Т А Н О В А

18.05.2011смт. Комінтернівське

Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити недоплачене підвищення як дитині війни,   -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

     Позивачка звернулась до суду із адміністративним позовом до відповідача, яким просить поновити строк на звернення до адміністративного суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2009 року по теперішній час, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити у повному обсязі їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у вигляді 30 % з 01.01.2009 року по даний час, а також зобов’язати виплачувати зазначену допомогу у подальшому. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

     Позивачка  подала  заяву про розгляд справи  у порядку письмового провадження.

     Відповідач у попереднє судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, місце час проведення  судового засідання, у зв’язку із чим слухання справи було відкладено.

     Разом із тим відповідач подав свої письмові заперечення, у яких  заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених  у запереченнях, та  надав суду письмову заяву про  розгляд  справи без участі представника відповідача.

     Розглянувши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо,  а також достатність та взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову виходячи з наступного:

      Відповідно до  ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-ІV дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 року) другої світової війни було менше вісімнадцяти років.

      Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 належить до категорії осіб, статус яких визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та є дитиною війни, про що свідчить  копія  паспорту громадянки України серії КЕ № 629094,  виданого 19 квітня 1997 року Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області,  копія пенсійного посвідчення № 109984 від 06.11.1996 року з відміткою «дитина війни» /а.с 6,8/.

      Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»  дітям війни (крім  тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується з підвищенням у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком.

       Відповідно до  ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

       Нормами  п. 10. ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», п. 10. ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,  п. 8 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»  визначено, що за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України  здійснюються дотації Пенсійному фонду України  на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

        Зазначеними нормами законодавцем по – іншому врегульоване питання щодо фінансування забезпечення такої соціальної гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

         Виходячи з принципу дій норм права у часі, суд вважає,  що оскільки  зазначені норми матеріального права прийняті законодавцем пізніше, то вони мають пріоритет над нормою, закладеною законодавцем у  ст. 7  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        У зв’язку із цим, суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на норми Бюджетного кодексу України, як  на підставу неможливості  проведення  відповідних підвищень до пенсій, оскільки бюджетне призначення платежів здійснюються  законодавцем щорічно саме через норми законів України  про Державний бюджет  на  відповідний рік,  і законодавчо  закріплено щорічне фінансування з Державного бюджету  відповідних виплат   пенсій (компенсацій, надбавок, підвищень, доплат до пенсій).

        Відповідно до п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою правління  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (в новій редакції затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 2008/14899 «Про внесення змін до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній  Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про управління Пенсійного фонду України  в районах, містах, районах у містах,  управління Пенсійного фонду України  в районах, містах, районах у містах забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям  у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються  за рахунок коштів Фонду  та інших джерел.

        Таким чином, суд приходить до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, покладено на Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області.

        Відповідно до  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  мінімальна  пенсія за віком  дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

        Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення  розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

        Виходячи  з наведених норм діючого законодавства на теперішній час відсутній механізм вирахування  мінімальної  пенсії за віком, на 30 % якої мають підвищуватись  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.

        Свою позицію з цього приводу  висловив Конституційний Суд України  у справі № 27-у/2009 від 19.05.2009, зазначивши на наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і заповнення цієї прогалини  має бути здійснено законодавцем.

         Виходячи із принципу аналогії закону,  у зв’язку із відсутність закону, який регулює виниклі між сторонами правовідносини,  відповідно до  ч. 7 ст. 9 КАС України для врегулювання виниклих правовідносин суд  застосовує закон, який регулює подібні правовідносини,  а саме  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тому що положення цієї норми не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

        Тому, суд  вважає необгрунтованою позицію відповідача щодо неможливості застосування положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до виниклих правовідносин.

        Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Основного Закону).

     Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону).

     Органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України (стаття 19 Основного Закону).

      Звернення  до  адміністративного  суду  для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції  України  гарантується.  

     Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

    Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності з 02 квітня 2006 року, п. 17 ст. 77 виключений, а ст.110 Закону викладена у новій редакції, згідно з якою пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. У 2006 році Кабінет Міністрів України не визначив порядок виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично запровадженні не були.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

     Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

     З ухваленням Конституційним Судом України рішень про визнання неконституційними положень Законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.     

     Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09 липня 2007 р., у 2008 році – з 22 травня 2008 р., отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни: за 2007 рік – з 09 липня 2007 р. до 31  грудня 2007 р., за 2008 рік –з 22 травня 2008 р. до 31 грудня 2008 р., а з 01.01.2009 по  теперішній час положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року законодавцем не змінювались та не зупинялись, отже підлягали безумовному виконанню.              

      Таким чином, з 01 січня 2007 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (половина від 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а з 09 липня 2007 року передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

      З 01 січня 2008 року, відповідно до пункту 41 розділу ІІ Закону України від 19 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалось підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

      Відповідно до ч. 2. ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України (в редакції Закону  від 07.07.2010 № 2453-VI) або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

       Позивачка звернулась до адміністративного суду з позовом 18 квітня 2011 року, у зв’язку із чим позовні вимоги за період з  01 січня 2009 року по 17 жовтня 2010 року заявлені з пропуском строку звернення до суду.

       Дослідивши  пояснення позивачки в частині вимог про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом, суд не вважає поважною причиною пропуску строку посилання  позивачки на свою юридичну необізнаність, інших поважних причин пропуску строку на звернення до суду із позовом позивачка суду не навела, а тому пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01 січня 2009 року по 17 жовтня 2010 року.

       Таким чином, суд дійшов висновку, що порушенні права позивача мають бути відновлені за період з 18 жовтня 2010 по 18 травня 2011 року включно шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за відповідний період.

       Вирішуючи питання  позовних вимог в частині  визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області  щодо відмови  у виплаті  позивачу підвищення  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитині війни, суд виходить з того, що позивач мав право на здійснення відповідачем перерахунку підвищення до належної йому до виплати пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 18 травня 2011 року включно, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року законодавцем не змінювались та не зупинялись, отже підлягали безумовному виконанню.

        Виходячи із того, що позивачем строк на звернення до суду пропущений з 01.01.2009 по 17.10.2010 року,  то за вказаний період часу у цій частині позову позовні вимоги задоволенню не підлягають. Разом із тим,  відповідачем за період з 18 жовтня 2010 по 18 травня 2011 року включно не  виконано положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року, то така бездіяльність відповідача є неправомірною.

        Оскільки відповідно до ст. 6 КАС України  право на звернення до адміністративного суду за захистом має  кожна особа,  в порядку передбаченому цим Кодексом, якщо вважає що рішенням, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені його права, свободи чи інтереси,  суд приходить до обгрунтованого висновку про те, що захисту підлягають вже порушені  права особи, а спори на майбутнє  суд не вправі вирішувати.

       Таким чином,  суд вважає необгрунтованою вимогу позивача щодо зобов’язання  відповідача здійснювати  певні дії  на користь позивача у майбутньому.

        З матеріалів справи вбачається, що позивачка скористалася досудовим порядком вирішення спору та 02.02.2011 року дізналася про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду її скарги щодо встановлення надбавки, як дитині війни, що підтверджується листом Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області за вих. № 71/Х-11 від 02.02.2011 року, але до суду звернулася лише 18.04.2011 року.

        Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюються місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

        Враховуючи те, що позивачка пропустила місячний строк звернення до суду та не навела суду поважність причин несвоєчасного звернення до суду з даним позовом після отримання відповіді- відмови Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області, суд, з урахуванням  положення ч.4 ст. 99 КАС України, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення  вимог позивача.

       Вирішуючи питання  позовних вимог щодо розподілу  судових витрат суд виходить з того, що  у відповідності до  п. 1. ст. 94 КАС України  в  тому разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом  владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально  підтверджені  судові витрати з Державного бюджету України. Разом із тим, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому у відповідності  задоволеним вимогам.    

       Оскільки  позивач не заявляв вимог про стягнення судових витрат з  Державного бюджету України, а просив стягнути витрати з відповідача,  не уточнював заявлених позовних вимог, суд, з урахуванням  положення ст. 94 КАС України, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення  вимог позивача в цій частині.   

        Керуючись  ст. ст. 19, 22, 55, 64  Конституції України,  Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007,  Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008,   ст. ст. 6, 7, 8, 9, ч. 2. ст. 11, 12, 17, 18, 21,94, 99, 100,  105, 162, 167, 185, 186  КАС України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», ч.  1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п. 11. ст. 37 Закону України «Про Державний бюджет Українина 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», п. 10 ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет Українина 2009 рік», п. 10. ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»,  п. 8 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», - суд,   -

ПОСТАНОВИВ:

    У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області про поновлення строку на звернення до суду, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2009 року по теперішній час, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити у повному обсязі їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у вигляді 30 % з 01.01.2009 року по даний час, а також зобов’язати виплачувати зазначену допомогу у подальшому, та стягнути з відповідача судові витрати. -  відмовити.

    Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

    У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення, якщо його   не   скасовано,  набирає  законної  сили  після  повернення апеляційної скарги,  відмови у відкритті апеляційного  провадження або  набрання  законної  сили  рішенням за наслідками апеляційного провадження.

    Апеляційна скарга на постанову суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом  десяти днів з часу отримання копії постанови через Комінтернівський районний суд Одеської області. Одночасно копія апеляційної скарги направляється  особою, яка її подає до  апеляційного суду Одеської області.

Суддя   ОСОБА_2