КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-20714/10 Головуючий у 1-й інстанції: Голуб А.В.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Грибан І.О., Петрик І.Й.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква про визнання неправомірною відмову перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання відмову відповідача в проведенні перерахунку та виплаті доплати до пенсії позивача за проживання на території радіоактивного забруднення, згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірною; зобов'язання відповідача зробити перерахунок та виплатити позивачу доплати до пенсії згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за проживання в зоні посиленого радіоекологічного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати щомісячно починаючи з 01.08.2010 р. з урахуванням виплачених сум.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження, то колегія суддів приходить до висновку про розгляд справу у порядку письмово провадження у відповідності до п. 3) ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, зареєстрована і постійно проживає в м. Біла Церква Київської області, яке віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Частини 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії працюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, підвищується у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Встановлено, що вказані виплати нараховувались та виплачувалась позивачу в порядку та у розмірах, визначених постанови КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№836.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що при нарахуванні позивачу доплати до пенсії слід керуватися саме ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до ст. 200 КАС України – суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква про визнання неправомірною відмову перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії –залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області –без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Губська О.А.
Суддя Грибан І.О.
Суддя Петрик І.Й.