КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-91/11                            Головуючий у 1-й інстанції:   Кохановська З.С.  

Суддя-доповідач:  Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

             Київський апеляційний адміністративний суд  у складі колегії:

                       головуючого судді                           Губської О.А.

             суддів                                                Грибан І.О., Петрик І.Й.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу представника Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про визнання неправомірною відмову перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідача в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 3акону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності та виплачувати її з 01.01.2007 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

         Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2011 року позовні вимоги в частині вимог про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити нарахування, перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2007 р. по 03.05.2010 р. залишено без розгляду як поданий після закінчення  встановленого законом шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.     

         Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2011 решту позовних вимог позивача задоволено.

        Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

        В судове засідання сторони не з'явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 197 КАС України.

          Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.       

         Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.

         З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

        Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є потерпілим від Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, та інвалідом ІІ групи.

         У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

        Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі –Закон № 796-ХІІ) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

         Згідно зі ст. 54 Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

        Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.

        Таким чином, Посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМУ, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

         Безпідставними є також посилання відповідача на Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, яким були внесені зміни до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

       Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.

       Крім того, з матеріалів справи вбачається  що ухвалою суду від 12.01.2011 року у зв’язку з пропущенням позивачем строку для звернення до суду позовні вимоги про стягнення допомоги за період з 01.01.2007 р. по 03.05.2010 р. залишено без розгляду

       Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що має місце порушення прав позивача щодо не перерахунку йому пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 04.05.2010 року, а тому суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача.

      Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

      Відповідно до ст. 200 КАС України – суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про визнання неправомірною відмову перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії –залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва –без змін.

         Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

         Головуючий суддя                                                                                    Губська О.А.

Суддя                                                                                                        Грибан І.О.

Суддя                                                                                                        Петрик І.Й.