КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-284/10/0614 Головуючий у 1-й інстанції: Тарасенко М.П.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Грибан І.О., Парінова А.Б.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Малинському районі Житомирської області на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Малинському районі Житомирської області про визнання неправомірною відмову перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідача в перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 3акону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити її за період з 01.01.2010 р., виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано дій Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області виплати ОСОБА_2, 1951 року народження пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за період з 19.04.2010 року по 19.10.2010 року у розмірі меншому ніж передбачено статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які ПОСl внаслідок Чорнобильської катастрофи»протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії та пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період часу з 19.04.2010 19.10.2010 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження, то колегія суддів приходить до висновку про розгляд справу у порядку письмово провадження у відповідності до п. 3) ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, та інвалідом ІІ групи.
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі –Закон № 796-ХІІ) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Таким чином, Посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМУ, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Безпідставними є також посилання відповідача на Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, яким були внесені зміни до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Також, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 100 КАС України передбачає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано позов про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2010 р. по 18.04.2010 р. лише 19.10.2010 р., тобто після збігу 6 місячного строку з дня, коли нова дізналася про порушення своїх прав, свобод та інтересів, то колегія суддів приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що має місце порушення прав позивача щодо не перерахунку йому пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 19.04.2010 р. по 19.10.2010 р., а тому суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до ст. 200 КАС України – суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Малинському районі Житомирської області на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Малинському районі Житомирської області про визнання неправомірною відмову перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії –залишити без задоволення, а постанову Малинського районного суду Житомирської області –без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Губська О.А.
Суддя Грибан І.О.
Суддя Парінов А.Б.