Коростенський міськрайонний суд Житомирської області    

                                                                                           Справа №   2-а-6285/11  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  03.06.2011 року

          Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Кондратюк А.Д., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м.Коростені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання неправомірних дій та стягнення недовиплачених коштів, передбачених ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить рішенням суду визнати дії відповідача неправомірними, та просить зобов"язати УПСЗН виконавчого комітету Коростенської міської ради здійснити перерахунок недовиплачених коштів, що передбачені ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат за 2010 рік, мотивуючи це тим, що вона являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та має інвалідність 2 групи, що пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.

          В заяві до суду позивач просив справу розглядати в його відсутність, а позовні вимоги задовольнити.

          Представник відповідача УПСЗН виконавого комітету Коростенської міської ради в судове засідання не з’явився, до початку розгляду справи  надав до суду заперечення проти позову, в якому просив розглядати справу в його відсутність, позов не визнає.

          Дослідивши матеріали справи, в їх сукупності та давши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

          Судом встановлено, що позивач має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, що працюють на території радіоактивного забруднення, проводиться доплата в розмірі 5–ти мінімальних заробітних плат у зоні гарантованого добровільного відселення. Проте в  спірний період часу  ця   допомога  виплачувалась частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати.  

          Згідно п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних  із соціальним  захистом  громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи»,  затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня  за  програмами визначаються в числі інших управління праці та  соціального захисту населення  виконкомів міських Рад. Виплата компенсацій та допомог певних видів, в т.ч. і передбачених ст. 48 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад  за місцем реєстрації.   Правовідносини між сторонами виникли з дня набрання чинності вищевказаної постанови.

          Таким чином, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради  є належним відповідачем по справі. В порушення вимог  ст. 71 КАС України останній не довів  належними доказами факти відсутності фінансування та видатків Державного Бюджету України, що  направляються    управлінням Міністерства праці і соціального  захисту населення  для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи за ст. 48 Закону № 796 –ХІІ.  Згідно вказаної  норми Закону обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладено на  відповідача, якщо він  заперечує  проти  адміністративного позову.

          Однак, доказів правомірності своїх дій  відповідачем  не надано.

          Відповідно  до  ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх  посадові особи зобов’язані діяти лише на  підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачено Конституцією та законами України.

          Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності за них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

          Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказана Постанова КМУ.  

          В силу ст. 99 КАС України для  звернення до адміністративного  суду за  захистом  прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або  повинна  була дізнатися про порушення своїх прав свобод  чи інтересів.

          Порушення строку звернення до суду є підставою для  відмови у задоволенні адміністративного  позову за умови якщо на цьому наполягає  одна із сторін. Оскільки жодна із сторін не наполягає на застосуванні строку звернення до суду суд його не застосовує, відповідно  до ст.100 КАС України.

Виходячи з цього   судовому захисту  підлягають позовні вимоги за вказаний позивачем період.          Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд керується п.2 ч.2 ст.162 КАС України та зобов’язує відповідача вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити позивачу невиплачену  частину допомоги.

          На підставі вищевикладеного та керуючись  ст.ст. 6-12,158-163,167,254 КАС України, ст.19 Конституції України, ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005 року «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради –неправомірними.

Зобов"язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської  міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недовиплачених коштів, що передбачені ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік  .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя:                                                                                                              Кондратюк Анатолій Дмитрович