КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-914/10                                                Головуючий у 1-й інстанції:   Міщенко К.М.  

Суддя-доповідач:  Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

      Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                    - Степанюка А.Г.,

суддів:                                        - Кузьменко В.В., Шурко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.12.2010 року, прийняту в порядку скороченого провадження, за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про перерахунок пенсії, передбаченої ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач 09.11.2010 року звернувся до суду з позовом про визнання дій Відповідача протиправними та зобов’язання Відповідача провести перерахунок пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з листопада 2010 року.

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.12.2010 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії УПФ України в Тальнівському районі Черкаської області та зобов’язано Відповідача провести Позивачу перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 09.05.2010 року по 09.11.2010 року. В решті позовних вимог відмовлено повністю.

Вважаючи прийняте рішення незаконним та необґрунтованим, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.12.2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому звертав увагу апеляційного суду на неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 99 КАС України. Вказував на безпідставність рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо подальшого здійснення Відповідачем нарахування та виплати.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до категорії І, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та отримує пенсію у Відповідача та часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон).

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до І категорії призначається у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно до ч. 4 ст. 54 Закону, розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, визначені для інвалідів ІІІ групи в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком.

Всупереч ст.ст. 50, 54 Закону Позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 щодо ст. 54 Закону та постановою КМУ від 16.07.2008 року №654 щодо ст. 50 Закону, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає Закон.

З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 та постановою КМУ від 16.07.2008 року №654, Відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.ст. 50, 54 Закону.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в межах шестимісячного строку, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги за вищезазначений період у відповідному розмірі Позивач мав дізнатися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп/2007, тобто з 09.07.2007 року.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України  адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся з позовом 09.11.2010 року, водночас заяви про поновлення строків звернення до суду від останнього не надходило.

Отже, судова колегія дійшла висновку про пропущення Позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, а тому не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції у вказаній частині.

Крім іншого, слід зазначити, що постанова суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов’язання Відповідача здійснювати довічно перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії відповідає приписам чинного законодавства. Судове рішення може бути прийнято лише за результатами правовідносин, які вже виникли. Крім того, суд не уповноважений покладати на органи державної влади на майбутнє будь-які зобов’язання.

Разом з тим, оцінюючи твердження Позивача про неможливість обмеження строком доплати до пенсії та державної пенсії судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оскільки доплата до пенсії та державна пенсія є соціальною гарантією певної категорії осіб, а не частиною пенсії, то на неї не поширюються положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 –залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області –залишити без задоволення.

Постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 03.12.2010 року, прийняту в порядку скороченого провадження, за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про перерахунок пенсії, передбаченої ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», –залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч.10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий  суддя                                                                                         А.Г. Степанюк

Судді                                                                                            В.В. Кузьменко

                                                                                          О.І. Шурко