КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2011 № 49/67
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № Н-01/2805 від 08.08.2008;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 05.04.2011;
ОСОБА_3, представник, довіреність б/н від 05.04.2011;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Донецька залізниця”
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2011
у справі № 49/67 (суддя Митрохіна А.В.)
за позовом Державного підприємства „Донецька залізниця”;
до Публічного акціонерного товариства „Укрвторчермет”;
про стягнення 377 495,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 у справі № 49/67 задоволено частково позов Державного підприємства „Донецька залізниця” до Публічного акціонерного товариства „Укрвторчермет” про стягнення 377 495,00 грн. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 10 808,00 грн. штрафу, 108,08 державного мита та 6,84 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Державне підприємство „Донецька залізниця” (далі – ДП „Донецька залізниця”) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилається, що незважаючи на те, що у цих правовідносинах залізниці не було завдано збитків, однак штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано збитків залізниці. Крім того, заявник, посилаючись на п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 01-08/71 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)” зазначає, що суд немає права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.
Також, скаржником подано доповнення до апеляційної скарги, в яких він не погоджується з розміром судових витрат, які були покладені на відповідача, а саме, що суд мав право розподілити пропорційно лише витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, але не витрати з оплати державного мита.
Представник Публічного акціонерного товариства „Укрвторчермет” (далі – ПАТ „Укрвторчермет”) у відзиві на апеляційну скаргу ДП „Донецька залізниця”, а також в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП „Донецька залізниця” – без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на станцію Маріуполь – Сортувальний „ДП „Донецька залізниця” зі станції відправлення Дарниця Південно – Західна залізниця 22.08.2010 прибули вагони №67664657 та №66713934 вантажовідправником якого є відповідач, вантаж супроводжувався перевізним документом – накладною на перевезення №33680010; 24.08.2010 – прибули вагони №65736258, №68527522, №60770658 з супровідними перевізними документами – накладними на перевезення №33963519, №33963522, №33963524; 25.08.2010 – прибули вагони №65238115, №66713769, №65228611 з супровідними перевізними документами – накладними на перевезення №33963520, №33963523, № 33963521.
Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, перевізні документи - накладна та інші залізничні документи на вантаж. Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса (ст. 37 Статуту залізниць України).
Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:
прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;
прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами;
прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);
прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;
видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;
прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Згідно заявки вантажоодержувача станцією Маріуполь – Сортувальний 22.08.2010 здійснено контрольне зважування вагону № 67654657 та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, а саме – фактично вага брутто склала 85300 кг, тара 22500 кг, що менше даних, вказаних у накладній на 3200 кг. За результатами контрольного зважування залізницею складено комерційний акт від 22.08.2010 № БН 699286/259.
Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 затверджено „Правила складання актів”, які регулюють порядок складання, зокрема, комерційних актів та актів загальної форми.
Так, відповідно до п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Крім того, п. 3 Правил складання актів встановлено порядок складання актів загальної форми, а саме, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності також в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Враховуючи невірно вказану поштову адресу позивачем складені акти загальної форми №№ 219, 220, 221, 222, 223, 224 на підставі яких, на адресу відповідача 24.08.2010 направлені телеграми №№ 171, 172 про необхідність уточнення адреси одержувача, на які 26.08.2010 позивач отримав телеграму (відповідь) № 1368 з уточненою адресою отримувача.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 затверджено „Правила оформлення перевізних документів”, згідно з п. 5.5 яких, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту, якою передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст. 122 Статуту залізниць України).
На підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України та п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів відповідачу, який є відправником вантажу за невірно вказану масу вантажу, позивачем нараховано штраф у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення в сумі 377 495,00 грн., про що направлено відповідачу відповідні претензії від 05.10.2010 № 101/0568 на суму 323 455,00 грн. та від 15.11.2010 № 101/0675 на суму 54 040,00 грн.
Проте, відповідач належним чином на претензії позивача не відреагував, штраф не сплатив.
Відповідачем не заперечується сам факт правомірності нарахування позивачем штрафу, проте він не погоджується з його розміром та просив суд зменшити розмір нарахованого штрафу з 377 495,00 грн. до 10 808,00 грн. (вартість провізної плати) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розглядаючи питання зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, суд має враховувати ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У частині 2 вказаної статті ГК України передбачено ще одну підставу для зменшення відповідальності: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд, з урахуванням інтересів боржника, може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У цій нормі під „іншими учасниками господарських відносин” слід розуміти третіх осіб, які не беруть участі у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов'язання боржником не потягло за собою відшкодування збитків кредитора перед цією третьою особою, то боржник сплачує, відповідно, менші збитки кредиторові; крім того, він може клопотати перед судом про зменшення штрафних санкцій.
Як зазначає скаржник в апеляційній скарзі (аркуш 2 скарги) „у цих правовідносинах залізниці не було завдано збитків”. Це було підтверджено і представником позивача в засіданні суду апеляційної інстанції 08.06.2011.
Враховуючи зазначене, а також те, що судом першої інстанції всебічно і повно досліджено всі матеріали справи в їх сукупності та взято до уваги, що внаслідок порушення, яке допустив відповідач, позивачу не було завдано збитків, а також не завдано збитків іншому господарюючому суб'єкту, суд скористався правами, наданими п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України.
Стосовно посилання скаржника на п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 01-08/71 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)” де вказано, що суд немає права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом не зменшувався час розмір штрафу, встановлений ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, а лише використане право, надане п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України.
Що стосується розміру судових витрат, які покладені на відповідача, слід зазначити, що розподіл витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу здійснюється за приписами ч. 5 ст. 49 ГПК України (при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Стосовно витрат з оплати державного мита, то у разі коли господарський суд на підставі п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 у даній справі є законним та обґрунтованим по суті розглянутих судом позовних вимог, то відсутні підстави для його зміни чи скасування, проте, колегія суддів вважає за необхідне зробити розподіл господарських витрат з урахуванням приписів ст. 49, п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України. В зв’язку з зазначеним, витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем – 3 774,95 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 у справі № 49/67 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Донецька залізниця” - без задоволення.
2. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 у справі № 49/67 викласти в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Укрвторчермет” (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27, код ЄДРПОУ 00191483) на користь Державного підприємства „Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) 10 808,00 грн. штрафу, 3 774,95 грн. державного мита та 6,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити”.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання п.2 зазначеної постанови суду.
4. Матеріали справи № 49/67 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
09.06.11 (відправлено)