КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2011 № 06/1625
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 248-58 від 26.05.2011;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 43-68/05 від 29.03.2011;
розглядаючи апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод»
на рішення
господарського суду Черкаської області
від 05.10.2010
у справі № 06/1625 (суддя: Анісімов І.А.)
за позовом Державного підприємства завод «Електроважмаш»
до Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод»
про стягнення 1453861,23 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство завод «Електроважмаш» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» про стягнення 1453861,23 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.10.2010 у справі № 06/1625 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш» 1304170,42 грн. боргу, 104416,05 грн. інфляційні, 45274,76 грн. річні державне мито в сумі 14538,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 05.10.2010 у справі № 06/1625 скасувати і прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що господарським судом Черкаської області не в повному обсязі були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 прийнято до розгляду справу № 06/1625. Розгляд апеляційної скарги призначений на 30.05.2011 об 11:00.
27.05.2011 представник позивача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 № 01-23/1/2 у справі № 06/1625 доручено розгляд апеляційної скарги колегії суддів у складі: Зеленіна В.О. – головуючого-судді, суддів Дикунської С.Я., Чорної Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 06/1625 відкладено на 07.06.2011 об 11:50.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
07.12.2007 між сторонами було укладено договір № 132/07 (надалі - Договір).
У відповідності з Договором Постачальник (позивач) зобов’язується поставляти, а Замовник (відповідач) зобов’язується оплатити і прийняти на умовах передбачених даним договором продукцію виробництва постачальника в асортименті і кількості, вказаному в специфікаціях № 1.23, № 1.24, № 2, № 2.21, № 2.22, № 2.23, № 3.27, № 4.23 які є невід’ємною частиною даного договору.
Згідно п. 2.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2008.
Продукція постачається Замовнику у відповідності з Інкотермс 2000 автомобільним транспортом (п. 3.1. Договору).
Відповідно п. 4.2 договору загальна сума договору складає 20000000,00 грн., в тому числі ПДВ.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що Замовник оплачує вартість поставленої продукції Постачальнику на протязі 60 календарних днів з дати поставки.
Згідно п. 12.2 Договору всі зміни і доповнення до цього договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони внесені у письмовій формі у відповідності із правовими нормами, що підлягають застосуванню.
20.11.2008 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 7 до Договору.
Згідно п. 1 додаткової угоди загальна сума договору складає 25000000,00 грн., у тому числі ПДВ.
06.02.2009 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 8 до Договору.
Згідно п. 1 додаткової угоди в розділі “строк дії договору” п. 2.1 читати слідуючу редакцію: “даний договір вступає в силу від дня його підписання уповноваженими представниками з обох сторін і діє до 31.12.2009”, п. 2 додаткової угоди в розділі “умови поставки” п. 3.1 читати в слідуючій редакції: “продукція поставляється замовнику на умовах EXW м. Харків (згідно Інкотермс 2000)”.
Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 1304170,42 грн.
Проте, відповідач отримав поставлений позивачем товар, але не розплатився за нього.
З апеляційної скарги відповідача вбачається, що скаржник заперечує проти позивних вимог позивача, посилаючись на те, що п. 2.1 Договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008.
Таким чином скаржник вважає, що поставлений товар від позивача отримав не на підставі Договору, так-як внесення змін до Договору можливо лише в межах строку його дії.
Отже, скаржник стверджує, що термін виконання у нього грошового зобов’язання не настав. У зв’язку з відсутністю у відповідача обов’язку по здійсненню оплати до нього не можуть бути застосовані правові наслідки, що пов’язані із невиконання грошового зобов’язання, а тому просить відмовити у задоволенні позову про стягнення 1453861,23 грн. у повному обсязі.
Проте, колегія суддів не може погодитись з зазначеними вище твердженнями скаржника і вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що після закінчення строку дії Договору між позивачем та відповідачем 06.02.2009 було підписано додаткову угоду № 8 до Договору, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2009.
Також, п. 5 додаткової угоди № 8 визначено, що інші умови договору № 132/07 від 07.12.2007 залишаються без змін.
Крім того, п. 6 додаткової угоди № 8 визначив, що дійсна додаткова угода № 8 є невід’ємною частиною договору № 132/07 від 07.12.2007 і набирає чинність з дати підписання уповноваженими представниками з обох сторін.
Таким чином, відповідно до матеріалів справи та наданих сторонами пояснень колегія суддів приходить до висновку що дії сторін підтверджують виконання ними як Договору так і додаткових угод до нього.
До того ж, колегія суддів відзначає, що зазначена вище додаткова угода сторонами не розірвана та не визнана недійсною, а тому є чинною.
Факт отримання товару відповідачем підтверджено накладними, товарно - транспортними накладними, довіреностями наявним в матеріалах справи.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки Продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання, а Покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До того ж, скаржник зазначає, що накладні фіксують факт здійснення господарської операції, а не породжують виникнення господарського зобов’язання.
Проте, з зазначеним вище твердженням скаржника колегія суддів погодитись не може в зв’язку з тим, що накладні наявні в матеріалах справи відповідають вимогам, які ставляться до первинних та зведених облікових документів згідно з ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому підтверджує отримання скаржником товару на підставі Договору.
До того ж, колегія судів відзначає, що скаржником не було надано доказів які б підтверджували поставку товару не на умовах Договору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за Договором та поставив товар, але всупереч умовам договору відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за Договором і не розплатився за поставлений товар.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1304170,42 грн. є обґрунтованими і правомірно були задоволені судом першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 104416,05 грн. інфляційні витрати, 45274,76 грн. 3% річних.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 104416,05 грн. інфляційні витрати, 45274,76 грн. 3% річних є законними та обґрунтованими, а тому правомірно були задоволені судом першої інстанції.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими як судом першої так і апеляційної інстанції, а тому рішення господарського суду міста Черкаської області від 05.10.2010 у справі № 06/1625 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 05.10.2010 у справі № 06/1625 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 06/1625 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
09.06.11 (відправлено)