Справа № 2-1666 /2011

  Р І Ш Е Н Н Я   

                                         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 січня  2010 року                         Ленінський   районний суд міста Луганська в складі:  

  головуючого: судді –Кравченко  Н.О.

  при секретарі – Гусевій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності на капітальний гараж, суд -          

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому зазначила, що у 2003 році  вона придбала у відповідачки капітальний гараж, розташований у АДРЕСА_1. Проте належним чином договір купівлі продажу не оформили, лише обмінялися розписками. На підставі згоди виконавчого комітету Ленінської районної у м. Луганську ради народних депутатів відповідачкою за власні кошти було збудовано для власного використання у дворі жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1  гараж №НОМЕР_1, площею 19,0 кв.м., який вона продала позивачці. За зверненням позивачки до міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»26.08.2009 року було складено технічний паспорт на гараж №НОМЕР_1, яким підтверджено, що гараж побудовано 1965 році, об’єкт нерухомого майна складається з гаражу висотою 1,86 м., 30% зносу, інвентарною вартістю 5685 гривень, та з оглядової ями, висотою 0,9 м., площею 3,5 м.кв., 30% зносу, інвентаризаційною вартістю 440 гривень, загальна вартість споруди 6125 гривень. Однак в проведені державної реєстрації права власності на побудований об'єкт - гараж №НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1   позивачці  було відмовлено, оскільки відповідачка належним чином не оформила споруду після її побудови. Як на час будування гаражу так і тепер жодним законом не передбачено, що будівництво здійснювалось відповідачкою не правомірно, крім того факту незаконності набуття права власності та продажу гаражу не встановлено. На підтвердження законності підстав володіння позивача та користування гаражем свідчить те, що впродовж більше ніж 45 років  право відповідачки та позивачки ніким не оспорювалося. Факт того, що позивачка володіє гаражем №НОМЕР_1 підтверджується договором на право тимчасового користування землею, укладеним на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної в місті Луганську ради.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду доказами.   

В судовому засіданні позивачка присутня не була, але до початку слухання справи  позивачка надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просив їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.   

Відповідач у судове засідання не з'явилася, до початку слухання справи  відповідачка надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила відмовити  у позові.

Третя особа Міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації»про час та дату слухання була належним чином повідомлена, проте у судовому засіданні присутня не була.

 Дослідивши матеріали справи, оцінив все в сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.   

 В судовому засіданні встановлено, що більш ніж 40 років тому, на підставі згоди виконавчого комітету Ленінської районної у м. Луганську ради народних депутатів відповідачкою за власні кошти було збудовано для власного використання у дворі жилого будинку за  адресою: АДРЕСА_1, гараж №НОМЕР_1 площею 19,0 кв.м.     

Після завершення будівництва гаражу №НОМЕР_1 виконавчим комітетом Ленінської районної  в місті Луганську ради на підставі рішення від було  надано відповідачці  в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0026 га під розміщення побудованого гаражу  у дворі жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.  

У 2003 році відповідачка продала позивачці гараж, про що підтвердила своєю заявою до Ленінської районної  в місті Луганську ради.

Виконавчим комітетом Ленінської районної  в місті Луганську ради на підставі рішення від 28.05.2009 року  №320/26 та від 03.02.2010 року № 381/3 було  надано позивачці в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0026 га під розміщення побудованого гаражу №НОМЕР_1 у дворі жилого будинку за адресою: по АДРЕСА_1 /а.с. 3/.

 На підставі зазначених рішень позивачкою із Ленінською районною  в місті Луганську радою було укладено договір на право тимчасового користування землею /а.с. 5-6/.

  За зверненням позивачки до міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»26 серпня 2009 року було складено технічний паспорт на гараж №НОМЕР_1 в графі «Власник»не позначено особу, що є власником, і тому в проведені державної реєстрації права власності на об'єкт - гараж №НОМЕР_1 за адресою:  АДРЕСА_1  м.  Луганськ,  позивачці  було відмовлено.     

Як на час будування гаражу так і тепер жодним законом не передбачено, що будівництво здійснювалось відповідачкою не правомірно, крім того факту незаконності набуття позивачкою права власності шляхом купівлі, судом не встановлено.   

У своїй заяві відповідачка заперечувала проти позову, проте жодним чином не спростувала доводи та обґрунтування позивачки, не зазначила підстав для відмови в задоволенні заявленого позову.

На підтвердження законності підстав володіння позивача та користування гаражем свідчить те, що впродовж більше ніж 8 років  право позивачки не ким не оспорювалося.   

Факт того, що позивачка володіє гаражем №НОМЕР_1 підтверджується договором №б/н від 15.06.2010 р. на право тимчасового користування землею ( а.с. 5-6)  укладеним на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної в місті Луганську ради від 28.05.2009р. №320/26 та 03.02.2010 року № 381/3.  

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 30 червня 2010 року гр.. ОСОБА_1 передано земельну ділянку , якм розташована за адресою: АДРЕСА_1, гараж № НОМЕР_1 (а.с.7).

Міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» відмовило позивачці в державній реєстрації права власності на гараж без правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦК України, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.   

Відповідно до ч. 2 ст. 332 ЦК України, переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.   

Відповідно до ч. 2 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.               В силу ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.   

Предметом спору по даній справі є визнання права власності на спірне майно, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту цивільного права, таким чином, спосіб захисту оспорюваного права обраний в межах засобів, визначених цивільним законодавством.   

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.   

 Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 187 ЦК України при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.   

 Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, тоді як набуття права власності на перероблену річ встановлено ст. 332 ЦК України.   

 Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.   

 Відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».   

  Відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного вище закону, обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.   

 Відповідно до п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов’язковій реєстрації прав власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Тоді як відповідно до п. 1.3 цього положення, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі –БТІ) у межах, визначених адміністративно –територіальних одиниць.   

  Таким чином, вимоги про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна пред’явлені позивачкою до належного відповідача по справі, яким є МКП «БТІ»м. Луганська.   

  Керуючись ч. 1 ст. 182, ст. ст. 187, 328, 332, 386 Цивільного кодексу України, п. п. 1.3, 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, ст. 1 і ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. ст. ст.ст. 5, 6, 10, 60, 110, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -   

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги   ОСОБА_1 задовольнити.   

 Визнати за  ОСОБА_1 право власності на капітальний гараж за адресою: АДРЕСА_1, гараж №НОМЕР_1 загальною площею 19,0 кв.м.     

 Зобов’язати Міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації»здійснити за   ОСОБА_1 державну реєстрацію права власності на гараж №НОМЕР_1  розташований за адресою:   АДРЕСА_1, гараж №НОМЕР_1 загальною площею 19,0 кв.м.     

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії  цього рішення.   

Суддя  :                                                                                                     Н.О.Кравченко