Справа № 2а- 1056/11
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 січня 2011 року
Суддя Ленінського районного суду м. Луганська Луганський В.І., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, третя особа Головне Управління Державного Казначейства України у Луганській області про визнання дій Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі протиправними щодо не проведення перерахунку пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
20.12.2010 року позивач звернувся до суду з суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він має статус "дитини війни" у звязку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувана йому пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але відповідач виплачує надбавку не в повному розмірі. Позивач просив суд визнати незаконную бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району м. Луганська по невиплаті йому щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити на його користь недоплачену йому щомісячну соціальну державну допомогу з січня по грудень 2009 року та з січня по грудень 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та в подальшому провадити нарахування підвищення довічно відповідно до Закону.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 21 грудня 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити державну соціальну допомогу як дитині війни в частині стягнення щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період за 2009 рік та з 01.01.2010 року по 20.06.2010 року було залишено без розгляду, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).
Судом встановлено, що позивач є громадяном України, має правовий статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний Бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку якиих є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Суд вважає, що розрахунок заявлених сум необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено. Відповідно до ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами суд вважає, що відповідач протягом 2010 року повинен був нараховувати та провадити виплату щомісячної соціальної допомоги позивачу згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року №530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача.
Суд, приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну діяльність, що призвело до порушення прав позивача. Оскільки частину позовних вимог позивача залишено без розгляду у звязку з пропуском шестиміячного строку, суд вважає за можливе визнати неправомірними дії відповідача у відмові щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі меншому ніж передбачено ст.6 закону Україи „Про соціальний захист дітей війни” з 20.06.2010 року.
Враховуючи, що позивачу сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то відповідач повинен провести позивачу перерахунок та виплату щомісячнї державної соціальної допомоги згідно зі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням здійснених виплат з 20.06.2010 року по 31.12.2010 року.
В частині вимог щодо зобов’язання відповідача здійснювати позивачу перерахування виплат до пенсії у подальшому, суд відмовляє з огляду на те, що суд розглядає справу з приводу правовідносин, що сталися, і не може прогнозувати дій відповідача на майбутнє.
Керуючись ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 105,158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконную бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо не підвищенння ОСОБА_1 до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 20.06.2010 року по 31.12.2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України „Про соцільний захист дітей війни” у розмірі 30% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 20.06.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині заявлених вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: В.І. Луганський.