Справа № 2-4595/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

16 травня 2011  року                                                          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі:           головуючого судді  –Маймур Ф.Ф.

                                               при секретарі –Чоха К.О.

                     за участю :           представника позивача –Конопльова М.О.

                              представника відповідача –ОСОБА_2

                              відповідача –ОСОБА_3

                              відповідача –ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, Малого приватного підприємства «Фірма ЛВД»про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання договорів недійсними -

В С Т А Н О В И В:

02.02.2010 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, Малого приватного підприємства «Фірма ЛВД»про стягнення заборгованості (т. 1, а.с. 2-8).

24.09.2010 року ОСОБА_3 звернулась до Жовтневого районного суду                                      м. Дніпропетровська з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання договорів недійсними (т. 1, а.с. 117-119).

ПАТ КБ "Приватбанк" у своїй позовній заяві посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_3. було укладено кредитні договори № 105855 від 07.09.2006 року, № б/н від 17.01.2008 року, № 105957 від 14.11.2006 року, № PVH0AK00111391 від 21.10.2005 року, № SAMDN12000010103772 від 22.11.2006 року за умовами яких, позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти. Зобов’язання відповідача за вказаним договором, забезпечені порукою на підставі договору поруки укладеному між позивачем та іншими відповідачами. У зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань за кредитними договорами виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 у рахунок погашення заборгованості за договором № 105855 від 07.09.2006 року –6 875,66 дол. США, з ОСОБА_3 у рахунок погашення заборгованості за договором № б/н від 17.01.2008 року – 10 079,45 грн.,  з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, МПП «Фірма ЛВД»у рахунок погашення заборгованості за договором № 105957 від 14.11.2006 року –77 645,42 дол. США, з ОСОБА_3, ОСОБА_4 у рахунок погашення заборгованості за договором № PVH0AK00111391 від 21.10.2005 року –30 665,70 дол. США, з ОСОБА_3 у рахунок погашення заборгованості за договором № SAMDN12000010103772 від 22.11.2006 року –10 954,41 грн., а також з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" по 200 грн. за кожним договором та судові витрати по справи (т. 1, а.с. 2-8).

ОСОБА_3 у зустрічному позові та у судовому засіданні, посилаючись на те, що при укладені спірного договору між сторонами банком було порушено норми валютного законодавства, а саме кошти були надані у іноземній валюті без отримання індивідуальної ліцензії, просила суд визнати недійсними кредитні договори № 105855 від 07.09.2006 року, № 105957 від 14.11.2006 року, № PVH0AK00111391 від 21.10.2005 року (т. 1, а.с. 117-119).

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк»заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, проти задоволення первісного позову заперечувала.

ТОВ УФА «Верус»у судове засідання свого представника не направило, про час, дату та місце повідомлялось належним чином.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судове засідання не з’явились, про час, дату та місце повідомлялись належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3. були укладені кредитні договори № 105855 від 07.09.2006 року, № б/н від 17.01.2008 року, № 105957 від 14.11.2006 року, № PVH0AK00111391 від 21.10.2005 року,  за умовами яких позивач зобов'язався надати грошові кошти у кредит, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копіями зазначених договорів (т. 1 а.с. 35-43, 44-47, 48-52, 53-54).

Також встановлено, що заборгованість за договором № 105855 від 07.09.2006 року, яку просить стягнути позивач за первісним позовом станом на 06.01.2010 року становила 6 875,66 дол. США, що за курсом НБУ на дату розгляду справи становить 54 857,45  грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (т.1 а.с. 18, т. 2 а.с. 2-3).

Встановлено, що заборгованість за договором № б/н від 17.01.2008 року, яку просить стягнути позивач за первісним позовом станом на 06.01.2010 року становила 10 079,45 грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (т.1 а.с. 18, т. 2 а.с. ).

Судом встановлено, що заборгованість за договором № 105957 від 14.11.2006 року, яку просить стягнути позивач за первісним позовом станом на 06.01.2010 року становила 6 875,66 дол. США, що за курсом НБУ на дату розгляду справи становить 54 857,45  грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (т.1 а.с. 18, т. 2 а.с. 2-3).

Встановлено, що заборгованість за договором № PVH0AK00111391 від 21.10.2005 року, яку просить стягнути позивач за первісним позовом станом на 06.01.2010 року становила 6 875,66 дол. США, що за курсом НБУ на дату розгляду справи становить 54 857,45  грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (т.1 а.с. 18, т. 2 а.с. 2-3).

Судом також було встановлено, що між відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, МПП «Фірма «ЛВД»та позивачем були укладені договори поруки № 105957-3 від 14.11.2006 року, № 105957-4 від 14.11.2006 року, № 105957-5 від 14.11.2006 року та № 105957-6 від 14.11.2006 року відповідно за умовами яких поручителі зобов'язалися солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором № 105957 від 14.11.2006 року, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копіями зазначених договорів та додаткових угод до них (т.1 а.с. 20-27).

Встановлено, що між відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та позивачем були укладені договори поруки № 105855-5 від 07.09.2006 року, № 105855-6 від 07.09.2006 року та № 105855-4 від 07.09.2006 року відповідно за умовами яких поручителі зобов'язалися солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором № PVH0AK00111391 від 21.10.2005 року, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копіями зазначених договорів та додаткових угод до них (т.1 а.с. 28-30).

Також встановлено, що між відповідачем ОСОБА_4 та позивачем був укладений договір поруки № PVH0AK00111391 від 21.10.2005 року за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором № PVH0AK00111391 від 21.10.2005 року, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору (т.1 а.с. 31-32).

Встановлено, що 12.01.2009 року між відповідачем ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" та позивачем був укладений договір поруки № 467, за умовами якого ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" зобов'язалось відповідати перед позивачем за виконання відповідачем своїх обов'язків за укладеними договорами, що підтверджується копією зазначеного договору та додатку № 1 до нього  (т.1 а.с. 33-34).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та  умовами укладених між сторонами договорів.

За умовами кредитних договорів позивач зобов’язується надати кредит шляхом видачі готівки через касу в межах встановлених договором сум. Відповідач має перед позивачем зобов’язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, а позивач за умовами договору має право у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами даного договору, на свій розсуд вимагати від останнього дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування.

Також умовами договорів передбачено відповідальність перед позивачем у вигляді сплати пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобов’язань, передбачених умовами даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ч. ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 2 договору поруки № 467 від 12.01.2009 року розмір відповідальності поручителя обмежений сумою 200 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною  1  ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст..2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 даного закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від видувалюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст..5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до  п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають  мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Щодо вимог підпункту «в»п.4 ст.5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання  кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення  про порядок видачі НБУ індивідуальних  ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 438, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк(тобто отримав банківську ліцензію та дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, оцінюючи вищевикладені фактичні обставини, суд виходить з того, що між сторонами  було укладено кредитні угоди, в яких сторони досягли всіх істотних умов, а саме: мету, суму, строк надання коштів,  умови і порядок його погашення, види забезпечення зобов’язання, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання ними умов договору.

Щодо вимог ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним з підстав його невідповідності валютному законодавству України, суд враховує те, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі –Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

При цьому згідно зі статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ N 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за N 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту “в” пункту 4 статті 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті судам треба враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Більш того, ОСОБА_3 пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання правочину недійсним.

Таким чином, враховуючи вищенаведене підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання кредитних договорів недійсними –відсутні.

Вирішуючи вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором № 105855 від 07.09.2006 року в розмірі 6 875,66 дол. США та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитними договорами щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладених між ним та відповідачем договорів, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителями, своїх зобов’язань перед позивачем за відповідними договорами поруки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки, позивач просить стягнути з відповідачів всю суму заборгованості, незважаючи на те, що відповідач ТОВ «УФА «Верус»несе солідарну лімітовану відповідальність, тому суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 105855 від 07.09.2006 року –54 657,45 грн. (6 875,66 дол. США * 7,9785 грн. –200 грн.), та солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 105855 від 07.09.2006 року –200 грн.

Вирішуючи вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, МПП «Фірма ЛВД»про стягнення заборгованості за договором № 105957 від 14.11.2006 року в розмірі 77 645,42 дол. США та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитними договорами щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладених між ним та відповідачем договорів, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителями, своїх зобов’язань перед позивачем за відповідними договорами поруки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки, позивач просить стягнути з відповідачів всю суму заборгованості, незважаючи на те, що відповідач ТОВ «УФА «Верус»несе солідарну лімітовану відповідальність, тому суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, МПП «Фірма ЛВД»на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 105957 від 14.11.2006 року –619 293,98 грн. (77 645,42 дол. США * 7,9785 грн. –200 грн.), та солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, МПП «Фірма ЛВД»на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 105957 від 14.11.2006 року –200 грн.

Вирішуючи вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором № PVH0AK00111391 від 21.10.2005 року в розмірі 30 665,70 дол. США та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитними договорами щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладених між ним та відповідачем договорів, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителями, своїх зобов’язань перед позивачем за відповідними договорами поруки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки, позивач просить стягнути з відповідачів всю суму заборгованості, незважаючи на те, що відповідач ТОВ «УФА «Верус»несе солідарну лімітовану відповідальність, тому суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № PVH0AK00111391 від 21.10.2005 року –244 466,29 грн. (30 665,70 дол. США * 7,9785 грн. –200 грн.), та солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № PVH0AK00111391 від 21.10.2005 року –200 грн.

Вирішуючи вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 17.01.2008 року в розмірі 10 079,45 грн. та враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено наявність заборгованості за даним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки, позивач просить стягнути з відповідачів всю суму заборгованості, незважаючи на те, що відповідач ТОВ «УФА «Верус»несе солідарну лімітовану відповідальність, тому суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.01.2008 року –9 879,45грн. (10 079,45 грн.–200 грн.), та солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.01.2008 року –200 грн.

Вирішуючи вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором № SAMDN12000010103772 від 22.11.2006  року в розмірі 10 954,41 грн., приймаючи до уваги, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту укладання сторонами договору № SAMDN12000010103772 від 22.11.2006 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне судові витрати покласти солідарно на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 14, 509, 526, 527, 530, 554, 610, 1054 ЦК України,  ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

          Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 105855 від 07.09.2006 року –54 657,45 грн.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 36, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 105855 від 07.09.2006 року –200,00 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № PVH0FR00111391 від 21.10.2005 року –244 466,29 грн.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 36, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № PVH0FR00111391 від 21.10.2005 року –200,00 грн. (двісті грн. 00 коп.)

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, Малого приватного підприємства «Фірма ЛВД» на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 105957 від 14.11.2006 року –619 293,98 грн.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 36, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, Малого приватного підприємства «Фірма ЛВД»на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 105957 від 14.11.2006 року –200,00 грн. у рахунок повернення судових витрат –120 грн., а разом –320 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.01.2008 року –9 879,45 грн.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 36, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17.01.2008 року –200,00 грн.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 36, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, Малого приватного підприємства «Фірма ЛВД»на користь держави судовий збір – 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.).

Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк»у задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.

ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання договорів недійсними –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                          Ф.Ф. Маймур