№ 2- 35

2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     02 червня 2011 року                                                                                        Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

  в складі: головуючого

                                                                                                             судді  Антонюка О.А.

при секретарі –Ткаченко Л.М.                                                                                                                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди і судових витрат, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01 серпня 2005 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди і судових витрат. Позивач в своєму позові посилається на те, що він є членом кооперативу «Метал-4»і йому у цьому кооперативі на праві приватної власності належить гараж № НОМЕР_1, лінія № 2, поверх 1, який розташований по АДРЕСА_1, у 2005 році йому стало відомо, що під керівництвом відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належний йому гараж був розібраний, а будівельні матеріали продані, у зв’язку з цим він звернувся з заявою до Жовтневого РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області, де йому було рекомендовано звернутись з позовом до суду, вважає, що незаконними діями відповідачів йому заподіяна матеріальна шкода та моральна шкода, він поніс витрати. Звернувся до відповідачів з питанням відшкодування завданої йому шкоди, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено. Вважає вказані дії відповідачів протиправними і проси стягнути з кожного з відповідачів завдану йому матеріальну і моральну шкоду та витрати, задовольнивши позов у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов не визнали та вказали на те, що вони як і позивач є членами кооперативу і вимоги повинні бути пред’явленні саме до АГК «Метал-4», крім того позивач не належним чином виконував обов’язки члену кооперативу, про що свідчить те, що він з’явився до кооперативу лише у 2005 році, належний позивачу гараж знаходився у аварійному стані, в їх діях відсутня вина та їх дії були направлені на зменшення розміру шкоди заподіяної членам кооперативу припиненням діяльності кооперативу, моральна шкода їх діями позивачу заподіяна не була, а її позов є способом безпідставного збагачення. Все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов’язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували, матеріальної чи моральної шкоди не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. В судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних відповідачів згідно ст. 169 ЦПК України.

З’ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що автогаражний кооператив «Метал-4»є юридичною особою (код 23023966) та діє відповідно до Статуту, форма власності колективна, зареєстрований 23 лютого 1990 року рішенням № 198 виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська, ці обставини підтверджуються письмовими доказами які є в матеріалах справи, та не заперечувались сторонами; постановою арбітражного (господарського) суду Дніпропетровської області від 15 січня 2000 року за справою № Б2/190-99 за заявою ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання банкрутом АГК «Метал-4», були призначені ліквідаторами - ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, фінвідділ Жовтневого району м. Дніпропетровська та ЗАТ КБ «Приватбанк»; ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2002 року, за справою № Б15/2/190/99 за заявою ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання банкрутом АГК «Метал-4»були застосовані положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2002 року за справою № Б15/2/190/99 за заявою ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання банкрутом АГК «Метал-4»було припинено повноваження ліквідаторів призначених постановою від 15 січня 2000 року, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_4; ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2004 року за справою № Б15/2/190/99 за заявою ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання банкрутом АГК «Метал-4»було затверджено ліквідаційний баланс АГК «Метал-4», та ліквідовано юридичну особу АГК «Метал-4»м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 23023966) і провадження у справі було припинено.

ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська № 303 від 27 березня 1991 року належить індивідуальний кооперативний гараж № НОМЕР_1 лінія № 2, поверх перший, по АДРЕСА_1 в АГК «Метал-4», це право він набув як член кооперативу, ця обставина підтверджується письмовими доказами, які є в матеріалах справи та не спростовувалась сторонами, право власності на вказаний гараж в передбаченому законом порядку було зареєстровано в ДМБТІ.  

Починаючи з 1996 року в АГК «Метал-4»почалися крадіжки, потім керівництво кооперативу усунулося від виконання своїх обов’язків, сторонні особи розбирали гаражі які знаходились у кооперативі на будівельні матеріали, ці обставини підтверджуються письмовими доказами які є в матеріалах справи та не заперечувались сторонами; в травні 2003 року з членів кооперативу «Метал-4»була створена ініціативна група, до якої ввійшли ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, головою ініціативної групи було обрано ОСОБА_3, крім того, було прийняте рішення про інвентаризацію гаражів другої та третьої ліній та розподілені обов’язки між членами ініціативної групи, що підтверджується копіями відповідних протоколів засідань ініціативної групи; ініціативною групою АГК «Метал-4»14 липня 2003 року була проведена інвентаризація гаражів в АГК «Метал-4», в тому числі гаражів другої і третьої ліній, про що був складений акт відповідно до якого є і номер гаражу позивача, також була проведена перевірка технічного стану гаражів кооперативу, в якому зазначено, що багато гаражів знаходиться у аварійному стані (і гараж позивача); ініціативна група зверталась до позивача з пропозицією укласти угоду щодо демонтажу його гаража,  але його згоди на демонтаж спірного гаражу отримано не було; ініціативна група членів кооперативу «Метал-4»з травня 2003 року по грудень 2004 року включно виконувала роботи щодо демонтажу гаражів, реалізації демонтованих будівельних матеріалів та повернення коштів власникам гаражів, при цьому гараж № НОМЕР_1 другої лінії був також демонтований у 2003 році, а будівельні матеріали з цього гаражу були спочатку складені у підвалі цього гаражу, а потім зникли з вини відповідачів.

Позивач дізнався про демонтаж належного йому гаражу № НОМЕР_1 лінія № 2, який знаходився у гаражному кооперативі «Метал-4»по АДРЕСА_1, у червні 2005 року, звернувся до відповідачів з питанням відшкодування завданої йому шкоди, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звернутися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

     Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

     Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Постановою Жовтневого РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області від 17 грудня 2003 року було відмовлено у порушені кримінальної справи відносно заяви ОСОБА_7 (теж член цього кооперативу) про демонтаж належного їй гаражу, також постанова винесена і стосовно позивача ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 16). Відповідно до висновку архітектора інституту «Дніпооцивільпроект»розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику гаражу № НОМЕР_1 лінія № 2, який знаходився у гаражному кооперативі «Метал-4»по АДРЕСА_1 у результаті його демонтажу, становить 11650 грн..

Правовідносини, які склалися між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України (1963 рік), який діяв на момент виникнення спірних відносин, нормами Закону України «Про власність», нормами Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року N 1087-IV, Статутом АГК «Метал-4».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про кооперацію», кооперація, це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів, а відповідно до ст. 6 Закону України «Про кооперацію», кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Згідно з ст. 1 розділу першого Статуту АГК «Метал-4»метою створення кооперативу є забезпечення членів кооперативу боксами для авто-мото-транспорту  шляхом будівництва гаражів. Відповідно до ст. 34 розділу п’ятого Статуту АГК «Метал-4»органами управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу та правління кооперативу. Статтями 24-27 розділу четвертого Статуту кооперативу встановлені обов’язки членів кооперативу щодо участі в кооперативі та виконанні дій по збереженню майна кооперативу.  

Згідно з частиною першою ст. 15 Закону України «Про власність»член кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому у користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд.

Відповідно до ст. 440 ЦК України, шкода заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за виключенням випадків передбачених Законом. Статтею 454 ЦК України встановлено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди заподіяної громадянином, в залежності від його майнового стану, а також в залежності від ступеня вини потерпілого, якщо, груба необережність самого потерпілого сприяла виникненню шкоди. Відповідно до ст. 440-1 ЦК України моральна шкода, заподіяна громадянину діями іншої особи, відшкодовується особою яка заподіяла цю шкоду, якщо вона не доведе, що ця шкода заподіяна не з її вини.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 набув право власності на гараж № НОМЕР_1 другої лінії в АГК «Метал-4»по АДРЕСА_1, а дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо організації демонтажу гаража, в період з травня по листопад 2003 року, є неправомірними, оскільки вони діяли як члени АГК «Метал-4»всупереч правил встановлених Статутом АГК “Метал-4”. При цьому суд не приймає до уваги посилання на те, що на момент створення ініціативної групи голова правління АГК “Метал-4” усунувся від виконання своїх обов’язків та було порушено справу про банкрутство кооперативу і це перешкоджало діяльності кооперативу, оскільки порушення справи про банкрутство та/або невиконання посадовою особою покладених на неї обов’язків не перешкоджає проведенню загальних зборів членів кооперативу та обрання правління кооперативу. Також суд вважає, що створена із членів АГК «Метал-4»ініціативна група, на є органом самоорганізації населення у розумінні положень Закону України «Про органи самоорганізації населення». Крім того, суд приходить до висновку,  що припинення діяльності АГК «Метал-4»є наслідком невиконання усіма членами зазначеного кооперативу, у тому числі позивача,  покладених на них обов’язків щодо участі у діяльності кооперативу.

Відповідно до ст. 7 ЦК України, громадянин має право вимагати по суду спростування відомостей,  які не відповідають дійсності або неправдиво викладені, які порочать честь, гідність та ділову репутацію, крім того, громадянин має право на відшкодування моральної шкоди заподіяної розповсюдженням цих відомостей.

Приймаючи до уваги, що у судовому засіданні не було встановлено наявність в діях ОСОБА_1 мети на розповсюдження негативних відомостей про ОСОБА_3 та/або ОСОБА_2, а звернення до правоохоронних органів за захистом своїх прав не може розглядатись як поширення неправдивих відомостей, та враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не довели розповсюдження позивачем неправдивої інформації у інший спосіб, ніж звернення до правоохоронних органів, суд вважає ці посилання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 безпідставними і не обгрунтованими.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача у рахунок повернення судового збору сплаченого при звернені до суду 131 грн. 50 коп.

Норми ЦК України містять підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачами моральних страждань.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідачів проти позовних вимог, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються.        

    Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов’язання стосовно відповідачів по демонтажу його гаражу, відчуженню будівельних матеріалів і завданню шкоди, предмету спору, а відповідачі не довели зворотнього, твердження відповідачів про наявність будь-яких інших зобов’язань є припущенням.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 11650 грн. в рівних частинах цієї суми з кожного та солідарно витрати на судовий збір 131 грн. 50 коп., а всього 11781 грн. 50 коп., в задоволенні решти позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування шкоди в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 7, 440, 440-1, 454 ЦК України (в редакції 1963 року), частиною першою ст. 15 Закону України «Про власність», ст. ст. 1, 6 Закону України «Про кооперацію», Статутом АГК «Метал-4», ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 11650 грн. в рівних частинах цієї суми з кожного та солідарно витрати на судовий збір 131 грн. 50 коп., а всього 11781 грн. 50 коп.

В задоволенні решти позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя -