№2-1560/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2011 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   – Уржумової Н.В.

при секретарі – Лапіні С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу за договором позики, мотивуючи позовні вимоги тим, що 30.12.2010року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримував від нього грошові кошти на загальну суму у розмірі 10000грн., яку ОСОБА_2 зобов’язався повернути  в строк до 10 січня 2011 року. Проте, відповідач своєчасно не повернув гроші, зобов’язання не виконав. З урахуванням наведеного та з посиланням на ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики в сумі 10000 грн., судові витрати: судовий збір  у розмірі 100 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в розмірі 120грн., а також витрати пов’язані з наданням правової допомоги у сумі 1000 грн., а всього стягнути 11220 грн.

У судовому засіданні при розгляді позову по суті представник позивача – ОСОБА_3, діючі на підставі довіреності, підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі з вищевикладених підстав.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі, надав суду письмову заяву про визнання позовних вимог, не заперечував проти стягнення з нього на користь позивача основної суми боргу за договором позики в розмірі 10000грн.

Суд, дотримуючись положень частини 4 статті 174 ЦПК України, прийняв визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону і не порушує права, свободи, чи інтереси інших осіб.  

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача,  вивчивши та оцінивши  усі наявні по справі у справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених  статтею  61 ЦПК України.  

А відповідно до частини 3 вищенаведеної статті Закону, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.  

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.  

Судом встановлено, що 30 грудня 2010 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику в розмірі 10000грн.  

Факт укладення 30 грудня 2010 року письмового договору позики і отримання відповідачем згідно з його умовами суми у розмірі 10000грн., матеріалами цивільної справи не спростовується, а навпаки, підтверджується оригіналом боргової розписки позичальника, яка посвідчує передання позичальникові – відповідачу ОСОБА_2 визначеної грошової суми.

До того ж, існування між сторонами боргових зобов’язань за договором від 30 грудня 2010  року  та отримання ОСОБА_2 від позивача суми в розмірі 10000грн. у борг за вище встановленими судом обставинами не спростовувалося у судовому засіданні  відповідачем.

З урахуванням викладеного, наявністю у позичальника, позивача по справі  оригіналу боргового документа, суд дійшов до висновку про доведеність позивачем боргових зобов’язань ОСОБА_2 за розпискою від 30.12.2010 року та задоволення позовних вимог ОСОБА_1  у частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, у тому числі,  вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з положеннями частини 1 статті 88 ЦПК України  з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, понесені ОСОБА_1, а саме судовий збір в розмірі 100,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в розмірі 120,00 грн.

Разом з тим, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1  про компенсацію йому за рахунок ОСОБА_2 витрат, понесених у зв’язку із наданням правової допомоги, оскільки  за статтею 88 ЦПК України, до витрат на правову допомогу відносяться витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.  

За матеріалами цивільної справи, ОСОБА_4 приймав участь у справі діючі на підставі нотаріально посвідченої довіреності, з якої не убачається, що ОСОБА_4 представляв інтереси ОСОБА_1,  як адвокат. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена особа є  фахівцем  в галузі права.  

На підставі статей, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, 174, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -  

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.  

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Трохимівка, Іванівського району, Херсонської області  на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 10000 гривень 00 копійок, судові витрати у розмірі 220 гривень 00 копійок, а всього стягнути 10220 (десять тисяч двісті двадцять) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя