№ 2-346/07
РІШЕННЯ
іменем України
08 червня 2007 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Бережної Н.М.
при секретарі Шелудько Т.М.
за участю адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСББ „ Електромонтажник", про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа ОСББ „ Електромонтажник", про вселення, розділ особистого рахунку та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
15.01.2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 29.11.2006 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З листопада 2005 року ОСОБА_3 у вказаній квартирі не проживає, всі свої речі забрав з собою. Своїми діями ОСОБА_3 поставив її у важке матеріальне становище, оскільки вона змушена здійснювати оплату за житлово - комунальні послуги, тарифи на які дуже високі, матеріальної допомоги на оплату наданих послуг та на утримання сина, який залишився на її утриманні відповідач не надає, оформити субсидію вона не може, так як відповідач добровільно не знімається з реєстрації по вищевказаній адресі.
Тому вона вимушена звернутися з даним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні позову, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 і вважала, що є всі підстави для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і 23.03.2007 року звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив вселити його у житлове приміщення кв. АДРЕСА_1, розділити особистий рахунок по сплаті комунальних послуг, дозволити приватизацію його частки у вказаній квартирі, стягнути з відповідача на його користь моральні відшкодування у розмірі 5000 грн., посилаючись на те, що 05.04.1986 року він уклав шлюб з відповідачем, перебував на квартирному обліку і 22.10.2004 року відповідно до рішення Виконкому Комсомольської селищної Ради № 365 йому було надане житлове приміщення з трьох кімнат по вказаній адресі на склад сім'ї з трьох осіб та видано ордер. До отримання квартири мешкав з сім'єю у житлових приміщеннях, наданих йому за місцем його роботи Зміївською ТЕС, яка тричі поліпшувала його житлові умови. Після вселення в квартиру відносини у них з відповідачкою погіршилися, шлюбні стосунки були припинені і 29.11.2006 року рішенням Зміївського районного суду шлюб було розірвано і щоб помститися йому ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, немаючи на це підстав, оскільки припинення сімейних відносин не позбавляє його прав користуватися житловим приміщенням та особистими речами.
Крім того, відповідачка чинить йому всіляко перепони у користуванні жилим приміщенням та особистим майном, що знаходиться в квартирі, а саме одягом, технічною та художньою літературою, документами , інструментами, запасними частинами до побутової техніки, шахтарським ліхтариком, особистими фотоальбомами, золотими прикрасами: обручкою та ланцюжком, а також коли він був на роботі, яка має ненормований робочий день та роз'їздний характер, ОСОБА_1 самочинно встановила інший замок на вхідних дверях, внаслідок чого з 15 та 16 лютого 2007 року не має можливості увійти у житлове приміщення, при цьому погрожувала, принижувала, ображала його, провокувала на бійку. В присутності свідків виштовхувала його з квартири, вела себе не подобаючи, в зв'язку з чим 17.02.2007 року він звертався з заявою до Зміївського РВ УМВС України а 21.02.2007 року до Голови Комсомольської селищної Ради.
Зазначив, що наданий ОСОБА_1 акт оформлений не належним чином.
Його вимоги розділити особистий рахунок по сплаті комунальних послуг пов'язані з тим, що як наймач житла він не має можливості оплачувати комунальні послуги, оскільки відповідач не дає йому розрахункові книжки.
Також відповідач не дає дозволу здійснити приватизацію житла.
Вказав, що зазначені обставини завдають йому моральної та матеріальної шкоди, так як він витрачає кошти на проживання не у себе вдома, на харчування, що наносить йому шкоду, яка впливає на стан його здоров'я, бо він хворіє на Ерозивний гастрит на протязі багатьох років.
В подальшому ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги і просив вселити його у житлове приміщення кв. АДРЕСА_1, розділити особистий рахунок по сплаті комунальних послуг, відкривши на його ім'я окремий рахунок, враховуючи те, що він буде користуватися ізольованою кімнатою площею 9,7 кв.м. у вказаній квартирі, а кухня, коридор, відокремлений
санвузол, ванна кімната, комора залишаться в загальному користуванні, та зобов'язати відповідача повернути йому його особисте майно, що знаходиться в спірній квартирі, стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральні відшкодування у розмірі 5000 грн.
В частині позовних вимог стосовно дозволу на приватизацію та про повернення особистого майна позов просив залишити без розгляду.
ОСОБА_1 зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, посилаючись на те, що її колишній чоловік залишив квартиру добровільно і вона не створювала йому перешкод в користуванні спірною квартирою, замінила замок вже після того, як ОСОБА_3 не проживав в даній квартирі більш ніж шість місяців без поважних причин.
Відповідач ОСОБА_4 зустрічний позов не визнав, вказав на те, що його батько дійсно залишив квартиру ще в листопаді 2005 року і мешкає в іншій сім'ї.
Представник 3 - ї особи ОСББ „ Електромонтажник" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не сповістив, заперечень не надав.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків суд приходить до наступного:
Судом встановлено, що спірною є трикімнатна неприватизована ізольована квартира АДРЕСА_1 (а.с. 6, 69).
ОСОБА_3 є наймачем вказаної квартири, на його ім"я відкритий особистий рахунок № 1908 (а.с. 7);
В квартирі зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_1 і їх неповнолітній син ОСОБА_4 (а.с. 8,11);
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1- розірвано 16.01.2007року (а.с. 32);
Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Ст.ст. 10,11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не довела той факт, що відповідач ОСОБА_3 не користується та добровільно залишив спірне жиле приміщення і відсутній в ньому понад шести місяців без поважних причин , а саме з листопада 2005 року. Наданий нею акт від 30.11.2006 року ( а.с. 4) про непроживання відповідача за основним позовом не свідчить про його непроживання понад шести місяців до моменту звернення ОСОБА_1 до суду, оскільки викладені в акті відомості були вказані зі слів самого позивача за основним позовом.
Посилання ОСОБА_1 на позовну заяву про розірвання шлюбу від 08.11.2006 року , в якій ОСОБА_3 однією з підстав розірвання шлюбу вказує,
що сімейні відносини не продовжують з листопада 2005 року, спільного господарства не ведуть, не являється також доказом його не проживання в спірній квартирі саме з цього часу, оскільки припинення сімейних відносин не позбавляє права користування ОСОБА_3 жилим приміщенням.
Що стосується вказаної ОСОБА_3. в цій заяві та супровідному листі апеляційного суду адресованого на його ім'я іншої адреси його проживання - АДРЕСА_2, на що посилається ОСОБА_1, не може бути прийнято судом як доказ не проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі з листопада 2005 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 не заперечував про те, що він після розірвання шлюбу був змушений шукати тимчасове житло, оскілько за морально - етичними міркуваннями, при наявності в сім'ї важкої психологічної обстановки, пов'язаної з розпадом сім'ї він змушений був не маючи постійного житла мешкати де прийдеться, в тому числі у вказаній квартирі, за місцем роботи, у друзів, однак періодично з'являвся в свою квартиру після роботи, де знаходяться його особисті речі.
Після того, як в лютому 2007 року ОСОБА_1 замінила замок на вхідних дверях, порушуючи право ОСОБА_3 на користування жилим приміщенням, він звернувся з заявами про усунення перешкод в користуванні квартирою до начальника Зміївського РВ УМВС України в Харківській області ( а.с. 71) та голови Комсомольської селищної Ради (а.с. 70), після чого він звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про вселення в квартиру.
Про те, що ОСОБА_3 тимчасово нанімав квартиру АДРЕСА_2 підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5.
Крім того, з наданих позивачем ОСОБА_1 довідках виданих КП "Комунальник" ( а.с. 112, 113) слідує, що в вищевказаній квартирі зареєстрована одна особа - ОСОБА_6, яка є власником однокімнатної квартири, що не підтверджує проживання ОСОБА_3 в цій квартирі взагалі та те, що він має інше житло.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, не могли підтвердити безперервну відсутність та не проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі з листопада 2005 року.
Факт користування ОСОБА_3 спірною квартирою в період грудень 2005 року - вересень 2006 року підтверджується платіжними квитанціями на його ім'я, відповідно до яких він ніс витрати за надані послуги ( а.с. 7).
Твердження ОСОБА_1 про те, що ці кошти сплатила вона, отримавши в борг 1000 грн. від ОСОБА_7, про що надала письмову розписку від 24.10.2006 року ( а.с. 9) безпідставне, оскільки вказана розписка є борговим зобов'язанням її перед ОСОБА_7, а не доказом цільового призначення та витрати нею цих коштів саме для сплати комунальних платежів.
Таким чином, на підставі викладеного та з урахуванням конкретної ситуації, суд вважає, що право ОСОБА_3 на користування житлом підлягає поновленню.
Оскільки суд визнав право на користування ОСОБА_3. спірною квартирою, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання його
таким, що втратив право користування житловим приміщенням відповідно до ст. 72 ЖК України не має.
Суд також вважає, що підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 в частині розділу особистого рахунку не має.
Відповідно до ст.104 Житлового Кодексу України - член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Як слідує з плану спірної квартири ( а.с. 90), приміщення загального користування та кухня в ній є маломірними, що свідчить про неможливість двом сім'ям користуватися такою квартирою, а санітарно- технічного висновку про можливість користування спірною квартирою двома сім'ями ОСОБА_3 не надав, тому в задоволенні позову про розділ особистого рахунку слід відмовити.
Ст. 1167 ЦК України передбачено право громадян на відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, що відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Доказів, які свідчать про заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди , визначеної ним у сумі 5000 грн., внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 -позивач за зустрічним позовом суду не надав, вини відповідача не довів, тому в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 слід відмовити.
Оскільки ОСОБА_11 при подачі зустрічної позовної зави не було сплачено судовий збір з позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то з нього слід стягнути відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір в сумі 250 грн. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 71, 72, 104 ЖК України, ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України суд,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_11, третя особа ОСББ „ Електромонтажник", про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа ОСББ „ Електромонтажник", про вселення, розділ особистих рахунків та Відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1, працюючого в НПО „ Лідіс" - місто Харків, вулиця Автогенна, 7 на користь держави - 250 ( двісті п'ятдесят) грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.