Справа №  1-41/11  р.                                                                                      

                                                                                                                                       оригінал:

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

             13 квітня 2011 року  Гадяцький районний суд Полтавської області в складі :

головуючої судді                               Заколодяжної О.А.

при секретарі                                     Титаренко Н.С., Шульги Н.М.

з участю прокурора                           Снісаренко Н.В.

та захисника  підсудної - адвоката  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадячі в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

 ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року ,уродженки м. Гадяча, Полтавської

                                                      області , жительки АДРЕСА_1 громадянки  України, освіта середня

                                                      спеціальна, не працює, розлучена,  має на утриманні одну

                                                      неповнолітню дитину,  раніше   не судима,

у вчиненні злочинів,  передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, -

в с т а н о в и в:

14.12.2006 року ОСОБА_2 з метою заволодіння коштами шляхом зловживання  довірою

( шахрайством )  умовила  ОСОБА_3 оформити кредит на його ім’я в сумі 3500 грн., запевнивши останнього, що  буде сплачувати кредит. Відразу   після оформлення кредиту ОСОБА_4  отримані  кошти передав ОСОБА_2. Довіряючи ОСОБА_2, позичальник ОСОБА_3  не сплачував кредит, внаслідок чого АБ «Полтава- банк »пред’явив до нього претензії про стягнення заборгованості  про кредиту. Таким чином,  злочинними діями ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 було завдано матеріальних збитків на загальну суму 3500 грн.

          Після цього, 26.12.2007 року ОСОБА_2 з метою заволодіння грошовими коштами шляхом зловживання довірою ( шахрайством)  умовила ОСОБА_3 зняти з кредитної картки грошові  кошти  в сумі  2060 грн., запевнивши останнього, що буде сплачувати кредит. Отримавши вказану суму грошей, ОСОБА_2 заборгованість  по кредиту не сплачувала, а використала кошти на власні  потреби.  В результаті  протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 було завдано шкоди на суму 2060 грн..

          Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 з метою заволодіння коштами шляхом зловживання довірою ( шахрайством ) ОСОБА_5 умовила  оформити кредит на її ім’я в сумі 8 000 гривень, маючи на меті не сплачувати ці кошти. Так, 22 січня 2007 року ОСОБА_5 для оформлення кредиту зібрала необхідні документи та взяла двох поручителів  ОСОБА_6 та  ОСОБА_7.  Після оформлення  кредиту ОСОБА_5 передала отримані кошти  ОСОБА_2, про що  було обумовлено раніше, при цьому  ОСОБА_2 пообіцяла  ОСОБА_5   виплачувати за неї  кредит. Довіряючи ОСОБА_2, позичальник ОСОБА_5 не сплачувала кредит, внаслідок чого ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»пред’явив до неї претензії про стягнення заборгованості по кредиту.  В результаті  протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_5 було завдано шкоди на суму 8000 грн..

          Далі, діючи повторно ОСОБА_2 з метою заволодіння коштами  шляхом зловживання довірою ( шахрайством) ОСОБА_9  06.06.2007 року умовила оформити кредит  на її ім’я в сумі  4 250 грн.. Так,  в червні 2007 року ОСОБА_9 відразу  після оформлення кредиту  вищезгадані кошти передала  ОСОБА_2, про що було раніше обумовлено, при цьому ОСОБА_2  пообіцяла  ОСОБА_9 виплачувати  за останню кредит. Довіряючи ОСОБА_2, позичальник ОСОБА_9 не сплачувала кредит, внаслідок чого   АБ «Полтава-банк»пред’явив  до неї претензії про стягнення  заборгованості по кредиту. В результаті  протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_9 було завдано шкоди на суму  4 250 грн..

          Далі,  продовжуючи свою злочинну діяльність, повторно  10.12.2008 року та 20.01.2009 року ОСОБА_2 з метою заволодіння коштами  шляхом зловживання довірою ( шахрайством) ОСОБА_10, взяла у нього  в борг  грошові кошти в сумі 5 400 грн.  та 8000 грн., які зобов’язалась   повернути  в обумовлений  термін разом з відсотками,  після цього ОСОБА_2, скориставшись довірливими  відносинами, борг не відшкодувала, чим заподіяла потерпілому матеріальні збитки на суму 13 400 грн.

          Окрім того,    ОСОБА_2 ,  у 2006 році шляхом вмовляння схилила директора  ПОП

«Агропроменерго»ОСОБА_11 , який являвся посадовою  особою  до оформлення неправдивих документів, а  саме до видачі довідки  про доходи  на громадянина  ОСОБА_3,  № 46 від 12.12.2006 року,   які не являвся працівником   ПОП «Агропроменерго ».

          Допитана  в  судовому засіданні  підсудна ОСОБА_2   по факту  незаконного заволодіння  чужим майном шляхом обману  та зловживання довірою у потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9,  ОСОБА_10 та у підбурюванні  ОСОБА_11  у видачі неправдивої довідки про доходи  ОСОБА_3, яка  потім на її прохання  була використана для оформлення  кредитного договору,

вину визнала повністю,  підтвердила обставини  вчинення злочинів.

          Потерпілі  ОСОБА_3,  ОСОБА_9  суду підтвердили , що на протязі 2006-2007 років вони на прохання   ОСОБА_2 оформляли на себе кредити у банківських установах з метою послідуючої передачі грошей  ОСОБА_2. ОСОБА_3 було оформлено кредит на суму  3500 грн., а ОСОБА_9-  4250 грн.,  які вона зобов’язувалась виплачувати.  Довірившись ОСОБА_2,  після передачі їй грошей, вони   кредит не виплачували, оскільки вважали, що його  буде виплачувати підсудна. Після того як банківські установи стали звертатись до них з вимогами про погашення заборгованості , вони дізналися, що  підсудна , використавши гроші за кредит,  кошти  не виплачувала.  Також, потерпілий  ОСОБА_3 підтвердив, що оскільки на час оформлення кредиту  він не працював, тому підсудна для оформлення кредиту використала  фіктивну довідку, видану на його ім’я ОСОБА_12.

            Потерпілий ОСОБА_10  суду підтвердив, що довірившись ОСОБА_2, на її прохання  дав їй у борг  грошові кошти   у грудні  2008 року - в сумі 5400 грн.  та у січні 2009 року - у  сумі 8000 грн., які ОСОБА_2 скориставшись  його довірою   не повернула.  

Свідок ОСОБА_13 суду підтвердив, що  працює  у Гадяцькій філії АБ «Полтава-банк ». На протязі 2006-2007 років громадянами ОСОБА_14, ОСОБА_3  були оформлені   договора на отримання кредитів , по  яких у зв’язку  з несвоєчасним  їх погашенням виникла заборгованість.  Як зазначали  ОСОБА_14 і ОСОБА_3, вказані кредити вони брали  для  ОСОБА_2 на  її прохання.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду підтвердив, що дійсно на прохання підсудної ОСОБА_2 він видав завідомо неправдиву довідку на ім’я ОСОБА_3 . Довідки на ім’я ОСОБА_15 та ОСОБА_16  були видані ним на прохання інших осіб, а не ОСОБА_2     

Вина підсудної у  вчинених злочинах  підтверджується  також  :

- протоколами очних ставок  між підсудною  та потерпілими (  т.1 а.с. 113-116);

- розписками, даними  підсудною ОСОБА_2 під час отримання грошей ( т.1 а.с. 35-36) ;

- копіями  кредитних угод  ( т.1 а.с. 44-71) та іншими матеріалами кримінальної справи.

          Суд , вважає доведеним вину ОСОБА_2  у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою ( шахрайство) вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілим і  кваліфікує  її  дії  за  ч. 2 ст. 190  КК  України.

          Також, суд вважає,  доведеною вину підсудної  в умисному  підбурюванні  співучасника ОСОБА_12  шляхом вмовляння його до вчинення  службового підроблення, тобто внесення службовою особою  до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання завідомо неправдивих документів, а саме  довідки про заробітну плату  на ім’я ОСОБА_17 і  кваліфікує її дії  за  ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 366 КК України .

Разом з тим,  суд вважає необхідним виключити з обвинувачення підсудної  вчинення нею дій щодо схиляння  директора ПОП  «Агропроменерго» ОСОБА_12 до видачі неправдивих довідок про доходи ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , як такі що не знайшли свого підтвердження у суді.

          Так, підсудна суду  зазначила,  що  ОСОБА_11 вона просила видати довідку про заробітну плату лише відносно  ОСОБА_3 , щодо  видачі  довідок  про заробітну плату  на ім’я   ОСОБА_15 та ОСОБА_16  , то до ОСОБА_11 вона з  таким проханням не зверталась.

Даний факт також підтвердив і допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12, який суду зазначив, що дійсно на прохання підсудної ОСОБА_2 він видав завідомо неправдиву довідку на ім’я ОСОБА_3 . Довідки на ім’я ОСОБА_15 та ОСОБА_16  були видані ним на прохання інших осіб, а не ОСОБА_2  

          Прокуратурою Гадяцького району  08.04.2011 року  було винесено постанову про зміну  обсягу обвинувачення по даній кримінальній справі, з якою  підсудна та потерпілі  погодилися.          

При вирішенні питання про призначення покарання, суд враховує, як характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, так і особу винної, а саме вину свою у скоєнні злочинів підсудна визнала повністю, щиро розкаялася,  до кримінальної відповідальності притягується вперше,  вчинені нею злочини не є тяжкими, має на утриманні неповнолітню дитину,за місцем проживання   характеризується позитивно. Потерпілі  на суворій мірі покарання не наполягали.

          Також, суд вважає за необхідне виключити із обвинувачення підсудної  , обтяжуючу  покарання  обставину як повторність, так як дана обставина передбачена як кваліфікуюча ознака злочину за ч.2 ст.190 КК України.

          Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наведених пом’якшуючих обставин, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчинених злочинів та особи підсудної, суд вважає , що її виправлення можливе без ізоляції від суспільства, тому суд вважає можливим обрати підсудній  покарання в межах санкції статтей КК, передбачені  за вчинені нею злочини,  та  за правилами ст. 70 КК України за сукупністю злочинів  шляхом поглинення  менш суворого покарання більш суворим та із застосуванням ст. 75 КК України. Також, суд вважає необхідним відповідно ст. 69 КК України   не застосовувати  додаткове покарання, передбачене як обов’язкове ч.1ст.366 КК України.

          Потерпілі  ОСОБА_10, ОСОБА_9  в судовому засіданні надали заяви про залишення їх цивільних позовів без розгляду.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

з а с у д и в:

          ОСОБА_2  за  ч. 2 ст.190  КК  України   на 1 (один) рік позбавлення волі , за ч.4 ст. 27  ч.1 ст. 366 КК України  із застосуванням ст. 69 КК України  до штрафу в розмірі тридцяти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510 (п’ятсот десять ) грн. без   позбавлення права  обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.          

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_2  покарання у виді 1 (одного) року  позбавлення волі без   позбавлення права  обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.          

На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену  ОСОБА_2 від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 (один ) рік.

          На підставі ст. 76 КК України - покласти на засуджену обов’язок періодично з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Запобіжний захід засудженій  ОСОБА_2  до набрання вироком чинності змінити із утримання під вартою на  підписку про невиїзд, звільнивши її із-під  варти із зали суду.

Цивільні позови  ОСОБА_10 та ОСОБА_9  залишити без розгляду.          

          На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Полтавської області через Гадяцький районний суд в 15-денний строк після його проголошення.

О. А. Заколодяжна