Справа № 2-2099/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   27.05.2011р. Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Богуславської І.А. при секретарі Зал Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

     Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, вказавши, що 03.12.2008р. ОСОБА_2 взяв у нього в борг грошову суму в розмірі 1000 доларів США, про що 03.12.2008 р.  відповідач видав розписку. Борг та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 3% він зобов’язався повернути до 03 березня 2009 року. Просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 7935,10 грн.(згідно довідки виданої Ощадним Банком України станом на 09.03.2011 року 1 долар США= 7,9351 грн.), індекс інфляції в розмірі 1552,10 грн., а також  3% річних за прострочку виплати боргу з 03.03.2009 року по 03.03.2011 року в розмірі 476,10 грн., а всього: 9963,30 грн. Просить стягнути з відповідача вказану суму та судові витрати по справі у розмірі 504 грн.  

    В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 7935,10 грн., індекс інфляції в розмірі 1810,00 грн.,(згідно довідки від 13.05.2011 року), а також  3% річних в розмірі 476,10 грн., а всього: 10221,20 грн., та  судові витрати по справі у розмірі 744 грн.  

    Відповідач в судовому  засіданні  позовні вимоги визнав частково, та пояснив, що відсотки за користування боргом виплачував позивачу, однак не отримував від нього розписок.   

    Вислухавши позивача та відповідача, дослідивши надані по справі докази, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

    Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

    На підставі наданій суду розписці встановлено, що позивач 03.12.2008 року  передав відповідачеві у борг 1000 доларів США строком до 03.03.2009 року (а.с.8). Строк дії договору сплив, а відповідач не виконав зобов’язання та не надав про це відомості.

    Частина 2 ст. 59 ЦПК передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

    Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

     Суд вважає безпідставними доводи відповідача, оскільки він не надав доказів щодо виплати позивачу відсотків за користування грошовими коштами.

     Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

    Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

     Судом встановлено, що на теперішній час строк, на який укладався договір позики сплинув, сума боргу та нараховані відсотки за користування грошовими коштами відповідачем не повернуті.

     Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити  грошову суму відповідно до ст.625  цього Кодексу України..

     Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість  виконання ним   грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

      З огляду на наведене суд стягує з відповідача суму боргу у розмірі 7935,10 грн., індекс інфляції в розмірі 1810,00 грн., а також  3% річних в розмірі 476,10 грн., та  судові витрати по справі у розмірі 744 грн.  

     Таким чином, загальна сума стягнення становить 10965,20 грн.

      Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 526,625,1046, 1049,1050 ЦК України, суд

                                                                   ВИРІШИВ:

      Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу  задовольнити.

       Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  борг в сумі 10221грн.20 коп., судові витрати в сумі 744 грн., а всього 10965грн.20 коп.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду  Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 10 днів після його проголошення.  

Суддя                                                                                             Богуславська І.А.

           Копія справжня: