Справа № 2-1263    2011р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

«13»квітня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого - судді Папаценко П.І., при секретарі Конівченко Ю.А.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та права власності на нерухоме майно, самочинно збудоване,-

В С Т А Н О В И В:

19.01.2011 року позивачі звернулися до суду з позовом до Маріупольської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дійсними договорів купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 від 31.10.1997р., 23.07.1998р., 29.09.1999р., 18.04.2001р. та визнання за позивачами права власності на нерухоме майно, а саме: жилий будинок Літ. «А-1», сіни Літ. «а1-1», веранду Літ. «а2-1», літню кухню Літ. «Б-1», два сараї Літ. «В-1»та Літ. «З-1», вбиральню Літ. «Е-1», огорожу № 1, які вони самочинно збудували, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,10 га, виділеній в оренду позивачу ОСОБА_1 строком на 10 років на підставі рішення Маріупольської міської ради від 27.07.2010 року, визнавши за кожним з позивачів право власності на ? частину даного нерухомого майна. В обґрунтування заявлених вимог пояснили, що відповідно до свідоцтва про дарування будинку АДРЕСА_1, укладеного від імені ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яке не посвідчено нотаріально, ОСОБА_5 набула права власності на зазначене домоволодіння. 23.07.1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу спірного домоволодіння, за яким по домашній угоді, не посвідченій нотаріусом, право власності на нього набула ОСОБА_4 29.09.1999 року право власності згідно з договором купівлі –продажу вказаного вище будинку, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перейшло до останньої. Дана угода також є не посвідченою нотаріально. 18.04.2001 року був укладений договір купівлі – продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у відповідності з яким позивач ОСОБА_1 по домашній угоді, не посвідченій нотаріусом, купив жилий будинок АДРЕСА_1. На час укладання позивачем ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 18.04.2001 року, останній перебував у зареєстрованому шлюбі з 1979 року з позивачем ОСОБА_2, через що вважають, що останнім належить майно, набуте ними в період шлюбу, на праві спільної сумісної власності та розмір їх часток як співвласників майна є рівним. Для захисту свого права власності, просять суд визнати зазначені вище домашні угоди дійсними, визнати за ними право власності на самочинно збудоване нерухоме майно та визначити їх розмір часток у вказаній спільній сумісний власності, визнавши за кожним з них, як за співвласниками, право власності на 1/2 частину спірного нерухомого майна.

У судове засідання позивачі не з’явилися, від них надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності, наполягання на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Маріупольської міської ради належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності та згоду з позовними вимогами.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні не були присутніми, направили суду заяви про розгляд справи без їх участі та не заперечення проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до поданих сторонами заяв суд розглянув справу у їх відсутності.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч. 2 ст. 197 ЦПК України у зв’язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Керуючись вимогами ст. 174 ЦПК України, суд ухвалює рішення про задоволення позову, так як відповідачами позов визнаний і для цього маються законні підстави.

Судом встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що 31.10.1997 року на підставі свідоцтва про дарування будинку АДРЕСА_1, укладеного від імені ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яке не посвідчено нотаріально, ОСОБА_5 набула права власності на зазначене домоволодіння.

23.07.1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, за яким по домашній угоді, не посвідченій нотаріусом, право власності на нього набула ОСОБА_7, сплативши за придбання будинку ОСОБА_5 1700 грн., а остання –передала ОСОБА_7 ключі від будинку.

Відповідно до договору купівлі –продажу вказаного вище будинку, укладеного 29.09.1999 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, ОСОБА_3 по домашній угоді, не посвідченій нотаріально, ОСОБА_3 набула право власності на будинок АДРЕСА_1, сплативши за придбання будинку ОСОБА_7 1700 грн., а остання –передала ОСОБА_3 ключі від будинку. Після укладення шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_3, остання змінила дівоче прізвище на «ОСОБА_3», про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 28.08.2007 року.

07.07.1979 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, під час якого вони вели спільне господарство, а також набули майно, а саме: 18.04.2001 року за договором купівлі –продажу, не посвідченій нотаріусом, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 купили жилий будинок АДРЕСА_1 з прилеглою до нього земельною ділянкою, передавши ОСОБА_3 – гроші за домоволодіння, а остання –передала ОСОБА_1 –ключі від будинку.

Згідно зі ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку  укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Проте, як встановлено судом зазначені вище договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 по незнанню сторін не були нотаріально посвідченими. Разом з тим всі істотні умови договору сторонами виконані, тому відповідно до ст. 655 ЦК України, саме до ОСОБА_1 остаточно перейшло право власності на предмет договорів.

Суд вважає, що відповідно до ст. 638 ЦК України зазначені вище договори фактично були укладені, так як між сторонами в належній формі досягнута  угода за всіх істотних умов договору, а судовим розглядом встановлено, що під час укладення договорів купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 між сторонами було досягнуто такої згоди, і оскільки ці договори сторонами виконані повністю, то відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, суд має право визнати їх за дійсні.

Також судом встановлено, що під час перебування у шлюбі подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самочинно, за спільні кошти було збудоване наступне нерухоме майно: жилий будинок Літ. «А-1», сіни Літ. «а1-1», веранду Літ. «а2-1», літню кухню Літ. «Б-1», два сараї Літ. «В-1»та Літ. «З-1», вбиральню Літ. «Е-1», огорожу № 1, що розміщені на території земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1, яка була виділена в оренду ОСОБА_1 для будівництва й обслуговування жилих будинків, господарських споруд та будівель, збудованих самовільно, строком на 10 років на підставі рішення Маріупольської міської ради від 27.07.2010 року.

Згідно зі ст. 376 ЦК України на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самовільно збудоване  на ньому, якщо  при цьому не були порушені права інших осіб.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомого  майна відносяться земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без  їх знецінення  і зміни їх призначення.

Згідно з висновком будівельно - технічної експертизи № 26 від 01.02.2011 року самочинно збудовані: жилий будинок Літ. «А-1», сіни Літ. «а1-1», веранда Літ. «а2-1», літня кухня Літ. «Б-1», два сараї Літ. «В-1»та Літ. «З-1», вбиральня Літ. «Е-1», огорожа № 1, що розміщені на території земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1, відповідають  будівельним  нормам  і правилам,  не порушують права інших осіб, тому суд вправі визнати право власності на вказане нерухоме майно.

При цьому, згідно зі ст. ст. 60, 70 СК України, ст. ст. 370, 372 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловіку на праві спільної сумісної власності і частки дружини та чоловіка є рівними.

Суд, враховуючи наведене, а також ті обставини, що самочинно збудоване нерухоме майно: жилий будинок Літ. «А-1», сіни Літ. «а1-1», веранда Літ. «а2-1», літня кухня Літ. «Б-1», два сараї Літ. «В-1»та Літ. «З-1», вбиральня Літ. «Е-1», огорожа № 1, що розміщені на території земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя, набуто ними за час шлюбу, обставин, що впливають на частку кожного із  співвласників не існує, вправі визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на ? частину вказаного майна.  

          Керуючись ст. ст. 10, 11, 174, 197 ч. 2, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 181, 220, 370, 372, 376 ч.5, 638, 655,657 ЦК України, ст. ст. 60, 70 СК України, суд, -   

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та права власності на нерухоме майно, самочинно збудоване задовольнити повністю.

Договір (свідоцтво) дарування від 31.10.1997 року будинку АДРЕСА_1, укладений від імені ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на ім’я ОСОБА_5, визнати за дійсний.  

Договір  купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 23.07.1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнати за дійсний.

Договір  купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 29.09.1999 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 визнати за дійсний.

Договір  купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 18.04.2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнати за дійсний.

Визначити ОСОБА_1, ОСОБА_2 розмір часток у спільній сумісній власності на нерухоме майно: жилий будинок Літ. «А-1», сіни Літ. «а1-1», веранду Літ. «а2-1», літню кухню Літ. «Б-1», два сараї Літ. «В-1»та Літ. «З-1», вбиральню Літ. «Е-1», огорожу № 1, що розміщені на території земельної ділянки по АДРЕСА_1, за кожним по ? частині.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, право власності кожного на ? частину нерухомого майна: жилий будинок Літ. «А-1», сіни Літ. «а1-1», веранду Літ. «а2-1», літню кухню Літ. «Б-1», два сараї Літ. «В-1»та Літ. «З-1», вбиральню Літ. «Е-1», огорожу № 1, що розміщені на території земельної ділянки по АДРЕСА_1.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: