Справа №  2-а-3661/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 року суддя Димитровського міського суду Донецької області Клепка Л.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання здійснення перерахунку пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

          Позивач ОСОБА_1 6 травня 2011 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії. В обґрунтування вимог зазначив, що він є працюючим пенсіонером і відповідно до вимог ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»має право на перерахунок пенсії з набуттям додаткового стажу та заробітку. У квітні 2010року він звернувся до відповідача з заявою про здійснення йому такого перерахунку, проте перерахунок пенсії був здійснений лише з врахуванням додаткового страхового стажу, а в перерахунку пенсії за заробітком було відмовлено, оскільки при здійсненні перерахунку відповідачем був застосований показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки, за 2007 рік, що могло б призвести до зменшення розміру пенсії. Вказуючи на те, що відповідач при перерахунку пенсії за заробітною платою безпідставно не застосував показник середньої заробітної плати працівників  в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2009 рік, позивач просить суд визнати його дії щодо перерахунку пенсії за заробітком з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за 2007 рік,  неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з врахуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2009 рік, виходячи з розміру 1650,43грн., сплачувати таку пенсію в подальшому та сплатити недоотриману різницю між перерахованою і сплаченою пенсією в розмірі 13232,31 грн.  

Відповідач, не визнаючи позову і вважаючи його безпідставним, в наданих суду запереченнях зазначає, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м.Димитров  з     01.01.1992 року і є отримувачем пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах. 15.04.2010року з набуттям необхідного додаткового страхового стажу він звернувся з заявою про  перерахунок пенсії на підставі ст.42 Закону №1058 за стажем та заробітною платою. Позивачу був здійснений перерахунок пенсії з врахуванням набутого додаткового страхового стажу  відповідно до  діючої на час звернення частини 4 ст.42 Закону України №1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а в перерахунку пенсії за заробітною платою відмовлено, оскільки розмір заробітної плати, з якого обчислювалася пенсія, зменшилася. Вказуючи на те, що показник середньої заробітної плати за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, на який посилається позивач, застосовується лише для призначення пенсії, а не для перерахунку, відповідач вважає його вимоги  безпідставними, а свої дії щодо відмови в перерахунку пенсії за заробітною платою такими, що відповідають нормам чинного законодавства.                                                                                                                                                                                                                                                         

          Оцінивши повідомлені сторонами обставини, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач  ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з     01.01.1992 року перебуває на обліку в УПФУ в   м.Димитров, отримує пенсію за віком   і після її призначення продовжує працювати, що підтверджується його пенсійним посвідченням та даними  трудової книжки ( арк.спр. 18, 22-25).

15.04.2010року позивач звернувся до УПФУ в м.Димитров з заявою про перерахунок пенсії на підставі ст.42  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  (арк..спр. 37).

Відповідно до розпорядження №119276 від 19.05.2010року позивачу був здійснений перерахунок пенсії за його заявою з врахуванням додаткового страхового стажу, а в перерахунку пенсії за заробітною платою, згідно рішення  комісії УПФУ в м.Димитров за №119276 від 19.05.2010року року, відмовлено за недоцільністю, оскільки розмір заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія, на день перерахунку зменшився   (арк..спр. 32-34).                    

Предметом спору є незастосування відповідачем при перерахунку пенсії  показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2009рік. Спір між сторонами з приводу перерахунку пенсії за страховим стажем відсутній.

          Відповідно до частини четвертої ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28.12.2007року №107-6 згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008року №10-рп/2008,  у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 40, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців  страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000року.

Частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, і в подальшому при перерахунку пенсії не змінюється.

Таким чином, правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що механізми призначення і перерахунку пенсії різні. Перерахунок пенсії здійснюється  із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, і з набуттям додаткового страхового стажу. В разі, коли після виходу на пенсію зарплата є меншою, аніж до її призначення, то в цьому випадку враховується лише стаж, оскільки заробітна плата (дохід) може вплинути на коефіцієнт заробітної плати, що у свою чергу може призвести до зменшення пенсії. При цьому зміна періодів, за який береться заробіток, не може бути підставою для проведення перерахунку пенсії, виходячи із середньомісячного заробітку працівників, зайнятих у галузях економіки України, на момент звернення заявника за перерахунком, бо такий показник застосовується виключно при первісному призначенні  пенсії, а не при її перерахунку.

Суд також зазначає, що частина 4 діючої ст.42 Закону 1058 не містить в собі вимоги застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, на який, як на правову підставу своїх вимог, посилається позивач.   

Суд не може приймати до уваги положення п/п 3 п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки в ній фактично відтворена редакція частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в редакції Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, яка хоча і надавала можливість здійснення перерахунку пенсії з врахуванням періодів страхового стажу, визначених частиною першою статті 40 цього Закону, із застосуванням такого показника, проте була визнана неконституційною, і таким чином умови перерахунку пенсії, визначені в п/п 3 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, не відповідають умовам, викладеним в ст.40, частині 4 ст. 42 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в редакції від 09.07.2003 року № 1058-IV, яка відновила свою дію з 22 травня 2008 року.

Суд також наголошує, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, про яку йдеться в частині 2 ст.40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в редакції від 09.07.2003 року № 1058-IV і середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії, про яку йдеться в частині 2 ст. 40  та частині 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в редакції  Закону від 28.12.2007 р. № 107-VI та в п/п 3 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, не є тотожними поняттями в правовому розумінні і не можуть підмінювати одне одне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат визначаються виключно цим Законом.

Таким чином, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають ст. 40 та частина 4 ст. 42 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в редакції Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV, які регулюють умови перерахунку пенсії, а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.  

Оскільки в  діючій редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»таке поняття, як  показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, взагалі відсутнє, а  вихідними критеріями перерахунку пенсії є додатковий страховий стаж і заробітна плата (дохід), з якої первісно була обчислена пенсія, відповідач обґрунтовано не врахував показник, наведений у ч.2 ст.40 зазначеного Закону у формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Тому суд вважає, що вимоги позивача суперечать діючому законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а отже правові підстави для їх задоволення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись  ст. 40,  42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст.11,17,18,99,100,158-163,183-2,185,186,256 Кодексу  адміністративного судочинства України,  суддя  -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Димитров Донецької області про визнання дій щодо перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузі економіки України за 2007 рік, неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.40, ст.42 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові  внески за 2009 рік, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену різницю між перерахованою і отриманою пенсією в розмірі 13232,31грн. відмовити повністю.                                                                                                                                                                                                                                                                                 

Витрати покласти на позивача.

            Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених  частиною четвертою статті 167 цього Кодексу було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після  закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень  повідомлення про можливість  отримання копії постанови суду.

Суддя

26.05.2011