Справа № 1-81/11             

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          м.Луцьк                                                                                          20 травня 2011 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням судді       Квятковського М.С.

за участі секретаря        Куденчук О.М.

прокурора                        Воробія О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, гр. України, із вищою освітою, вдівця, працюючого заступником начальника відділу Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, раніше несудимого,

- у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2; 364 ч. 1; 366 ч.1 КК України ,-

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_1, будучи службовою особою,  в період часу з 16 липня 2003 року по 1 серпня 2005 року, працюючи на посаді начальника відділу по контролю за дотриманням правил торгівлі, громадського харчування,  сфери послуг та реклами Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, що знаходиться  у м. Луцьку, по вул. Ковельській, 8,  а з 1 серпня 2005 року на посаді заступника начальника цього ж відділу, виконуючи організаційно-розпорядчі обов’язки,  будучи зобов’язаним, як службова особа, відповідно до посадової інструкції, затвердженої наказом начальника управління за  №11 від 16 серпня 2005 року, проводити перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів суб’єктами господарської діяльності у сфері торгівлі, ресторанного господарства, послуг та реклами, результати яких оформляти актом та з письмовими пропозиціями  подавати начальнику, а в його відсутності - заступнику начальника управління для розгляду, складати протоколи про адміністративне правопорушення, готувати проекти постанов та здійснювати контроль за виконанням винесених постанов, зловживаючи владою та службовим становищем з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, що спричинило істотну шкоду державним інтересам та всупереч вимогам ст.ст. 5 ч.3; 23; 26 Закону України «Про захист прав споживачів», якими визначено компетенція та повноваження органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, і які мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, під час проведення перевірок у приватних підприємців, вніс до офіційного документу, а саме акту перевірки, завідомо неправдиві відомості та, переслідуючи корисливу зацікавленість, шляхом обману, заволодів чужим майном.

Так, в ході проведення, по розпорядженню начальника Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, перевірок дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у приватних підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3 і виявленні порушень законодавства, що полягали в реалізації товару без своєчасної, доступної та достовірної інформації, за які передбачена відповідальність згідно ст.ст. 5, 23 Закону України «Про захист прав споживачів»в розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподаткованих мінімумів  доходів громадян, підсудний ОСОБА_1 повідомляв даним підприємцям неправдиву інформацію про те, що за певну винагороду може вирішити питання про зменшення суми штрафних санкцій, хоча в дійсності штраф міг накласти тільки начальник управління, а в разі його відсутності - заступник, обманувши їх таким чином, та заволодівав майном, зокрема, він:

- 15 червня 2005 року, на підставі розпорядження за № 002054 від 15.06.2005 р., провів перевірку в приватного підприємця ОСОБА_2 в магазині  « ІНФОРМАЦІЯ_2»,  що знаходиться на ринку «Формула»за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, за результатами якої був складений акт перевірки від цього ж числа за № 002054 про виявлені порушення на партію товару на загальну суму 6540 грн. 17 червня 2005 року ОСОБА_1, в приміщенні управління справ захисту прав споживачів по вул. Ковельській, 8 в м. Луцьку, повідомив неправдиву інформацію підприємцю ОСОБА_2 про те, що на нього накладений штраф в розмірі 2 800 грн. за виявлені порушення та про можливість вирішення ним питання зменшення суми штрафних санкцій до 85 грн., що не відповідало дійсності, оскільки накладення штрафних санкцій не входило до його повноважень. Таким чином, ввівши в оману ОСОБА_2, підсудний 18 червня 2005 року, у приміщенні належного потерпілому магазину, незаконно отримав від нього чоловічі брюки фірми «Алігатор», вартістю 287 грн., чоловічу сорочку фірми «Браноф», вартістю 125 грн., а всього майна на загальну суму 412 грн.;

- 08 листопада 2006 року, на підставі розпорядження за № 003288 від 08.11.2006 р., ОСОБА_1 провів перевірку у приватного підприємця ОСОБА_3 в магазині за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якої був складений акт перевірки від цього ж числа за №003288 про виявлені порушення  законодавства, у який ОСОБА_1, з метою заволодіти майном, будучи службовою особою,  зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби умисно вніс завідомо неправдиві відомості про реалізацію двох дверей вартістю по 1 820 грн. за одні без маркування, відповідальність за що передбачена ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», не вписавши всі виявлені ним порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме, реалізацію в дійсності партії товару в кількості 29 дверей, загальною вартістю 41 808 грн. 43 коп. без своєчасної, доступної та достовірної інформації, що в свою чергу потягнуло не накладення стягнення в сумі 20 904 грн. 22 коп., передбаченого вказаним вище законом, яку мала би сплатити підприємець ОСОБА_3 до державного бюджету, що спричинило істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного органу в особі Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів та ненадходження даної суми до бюджету.

20 листопада 2006 року за порушення, вказані у акті перевірки ОСОБА_1, начальником управління у справах захисту прав споживачів на ОСОБА_3 було накладено стягнення в сумі 1820 грн.

В подальшому, ОСОБА_1 20 листопада 2006 року, в приміщенні магазину незаконно отримав від ОСОБА_3 гроші в сумі 1000 грн., ввівши її в оману, повідомивши, що він має можливість зменшити суму штрафу або вирішити питання про несплату визначеної їй суми штрафу, що не відповідало дійсності, оскільки накладення штрафних санкцій не входило до його повноважень. При цьому, сума штрафних санкцій залишилась не зменшеною та не сплаченою до державного бюджету.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у інкримінованих йому злочинах не визнав та відмовився давати будь-які показання. Разом з тим, в ході допиту потерпілих та свідків, які дали викривальні у вчиненні злочинів ОСОБА_1 показання, стверджував, що останні його оговорюють, злочинів він не скоював.

          Винуватість підсудного ОСОБА_1, у вчиненні інкримінованих йому вироком суду злочинах, підтверджується зібраними та дослідженими по справі доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 суду дав показання про те, що у червні 2005 року ОСОБА_1, як представник Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, у належному йому магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться на «Завокзальному»ринку у м. Луцьку  провів перевірку, по результатах якої склав акт, та повідомив, що потрібно сплатити штраф у сумі більше 2000 грн. При перевірці була присутня його дружина ОСОБА_4, яка і розповіла про обставини перевірки. Коли він прийшов в управління захисту прав споживачів, то між ним і ОСОБА_1 відбулась розмова, в ході якої ОСОБА_1 пообіцяв посприяти у зменшенні штрафу, за що в послідуючому він безоплатно передав підсудному у своєму магазині штани та сорочку, а сину ОСОБА_1 - штани по собівартості. Оскільки після перевірки ОСОБА_1 неодноразово приходив у магазин по товар, він зафіксував на відеокамеру передачу йому безоплатно штанів та звернувся з цього приводу в правоохоронні органи. По наслідках перевірки ним було оплачено штраф в сумі 85 грн.

Аналогічні обставини про вчинення злочину підсудним, ОСОБА_2 зазначав під час досудового слідства у своїй заяві у правоохоронні органи та під час  очної ставки з ОСОБА_1, які підтвердила в суді  і свідок ОСОБА_4 –дружина потерпілого.

/ Т.1 а.с.  12; 36-38/.

Показання потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4 узгоджуються між собою  та відповідають іншим доказам у справі, зокрема:

-  протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, згідно якого  було виявлено та вилучено штани  марки "Climber" та сорочку марки "Branoff", які були передані останньому підприємцем  ОСОБА_2, у якості винагороди за зменшення штрафу, і які були оглянуті судом в якості речових доказів.

/ Т.2 а.с. 127/

- протоколу огляду в якості речових доказів відповідно:  клаптику паперу з написом типографським шрифтом "PEK STAR MEYER" на якому  барвником  синього кольору (кульковою ручкою) виконано напис наступного змісту : " НОМЕР_1, ОСОБА_1", який ОСОБА_1 передав ОСОБА_2, паперових ярликів до чоловічих брюк марки "Alligator" та до сорочки, які ОСОБА_2 передав  ОСОБА_1

/Т. 2 а.с. 180-183/.

Як убачається з акту перевірки  дотримання законодавства про захист прав споживачів №002054 ОСОБА_1, як начальник відділу Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів дійсно проводив 15 червня 2005 року перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у підприємця ОСОБА_2, в ході якої відповідно було встановлено реалізацію товару, який реалізовувався з порушенням законодавства про захист прав споживачів, на суму 6540 грн., а у відповідності до постанови начальника управління від 22 червня 2005 року за виявленні порушення до ОСОБА_2 були застосовані штрафні санкції в сумі 85 грн.

/Т.1 а.с. 46; 50-52/.

Потерпіла ОСОБА_3 суду дала показання про те, що вона займається роздрібною торгівлею вхідними дверима в магазині.  В листопаді 2006 року у неї представником Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів  ОСОБА_1 була проведена перевірка, по наслідках якої було складено акт про відсутність маркування на двох дверях, за що вона повинна була сплатити адмінштраф в сумі 85 грн. та 1800 грн. за відсутність маркування, хоч на той час у магазині, без зазначеного маркування, знаходилось близько 30 дверей. Таку кількість дверей, як пояснив ОСОБА_1 він вписує у акт, враховуючи, що вона молодий підприємець і щоб зменшити суму стягнення. Пізніше штраф у сумі 85 грн. вона оплатила, квитанцію передала підсудному, а також передала останньому, на вимогу 1000 грн., двома купюрами по 500 грн., який пообіцяв, що сплачувати решту 1800 грн. вона не буде.

Аналогічні обставини вчинення злочину підсудним, потерпіла ОСОБА_3 (ОСОБА_3)  зазначила під час досудового слідства у своїй заяві у правоохоронні органи та під час очної ставки з ОСОБА_1,

/ Т.1 а.с.  125; 133-136/.

Показання потерпілої ОСОБА_3 (ОСОБА_3) є послідовними та відповідають іншим доказам у справі.

Як убачається  із акту перевірки  дотримання законодавства про захист прав споживачів за №003288 заступник начальника відділу Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_1 8 листопада 2006 року дійсно проводив перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у підприємця ОСОБА_3, під час якої відповідно до таблиці № 1  встановлено реалізацію товару –2-х дверей з порушенням законодавства про захист прав споживачів на суму 3640 грн. У відповідності до постанов начальника управління у справах захисту прав споживачів до ОСОБА_3 були застосовані штрафні санкції в сумі 1820 грн. і адмінстягнення –85 грн.

/Т. 1 а.с. 144-146;  149; 150/.

У той же час, як убачається із накладної №МЛ-0000322 від 20 жовтня 2006 року,  наданої ОСОБА_3, остання в дійсності отримала для реалізації 29  дверей.

/Т.3 а.с.18/.

 Вина підсудного, у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджується і іншими доказами по справі:

- наказами начальника Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів № 11 від 16.07.2003 р. та № 26 від 1.08.2005 р., відповідно до яких ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу по контролю за дотриманням правил торгівлі, громадського харчування, сфери послуг та реклами Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, а в послідуючому  переведеного з посади начальника на посаду заступника начальника цього ж відділу;

/ Т.2 а.с. 227, 229/

- посадовими інструкціями заступника начальника відділу Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, якою визначені посадові обов’язки та права ОСОБА_1 а також заступника начальника управління, із яких убачається, що він не наділений був повноваженнями накладати та зменшувати суми штрафних санкцій за виявлені порушення під час проведення перевірок.

/Т.2 а.с. 231-232/, /Т.3 а.с. 241-242, 246-247/, /Т.3 а.с. 243-244/;

          - попередженням  про спеціальні обмеження, встановлені  законодавством України  щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби, в якому ОСОБА_1 26 січня 1998 року під розписку був попереджений про заборону сприяти, використовуючи службове становище, фізичним особам у здійсненні ними  підприємницької діяльності;

/Т. 2 а.с. 238/;

          - протоколами оперативних нарад Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 12.02.2006р., 19.07.2006р., 26.12.2006р., 15.01.2007р., в яких ОСОБА_1  попереджено про відповідальність за вчинення корупційних діянь

/ Т. 2 а.с. 239-243/;

          - матеріалами зустрічної перевірки  з Головним управлінням державного казначейства України у Волинській області щодо фактичної сплати штрафних санкцій за вчинення порушень законодавства про захист прав споживачів.  Згідно зазначених матеріалів підприємець  ОСОБА_3 не сплачувала до бюджету накладене на неї стягнення, передбачене ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", - 1820 грн.

/Т. 2 а.с. 60-104/.

          - повідомленнями ДПА у Волинській області, у відповідності до якого фізичні особи – суб’єкти господарювання, які перебувають на загальній або спрощеній системі оподаткування, зобов’язані вести облік доходів  і витрат, у разі сплати фіксованого податку, платники такого податку звільняються від обов’язку обліку  доходів  і витрат. Згідно вказаного повідомлення підприємець ОСОБА_3 на час проведення перевірки Волинським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів перебувала на спрощеній системі оподаткування.

/Т.2 а.с. 106 /.

          Суд не бере до уваги заперечення підсудного про те, що він не  вчиняв злочинів, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами по справі, і розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини.

При цьому, суд враховує, що  потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, свідок ОСОБА_4 дали детальні, послідовні показання,  які узгоджуються між собою. Дані показання суд приймає до уваги ще й тому, що вказані особи, будучи незнайомими одне з одним вказали  на аналогічність дій підсудного ОСОБА_1 при заволодінні майном по кожному із епізодів, а тому підстав для сумніву у їх достовірності не має.

 Згідно акту судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1, на час вчинення інкримінованих йому дій та на даний час не виявляв і не виявляє ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства чи тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг і може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а отже є осудним.

/Т. 2 а.с. 383/.

На підставі наведених доказів, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, направленими на заволодіння майном потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 шляхом обману, вчиненими повторно,  підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений  ст. 190  ч.2 КК України.

Крім того, своїми умисними діями, які виразились у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, з корисливих мотивів, використанні  службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило заподіяння істотної шкоди державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу  державного  органу  в особі Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, та у ненадходженні коштів до державного бюджету в сумі 20 904 грн. 22 коп.,  які б мала б сплатити ОСОБА_3, підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 364 ч.1  КК України.

Своїми умисними діями, спрямованими  на службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційного документу, акту перевірки  за №003288 від 08.11.2006 року, завідомо неправдивих відомостей, підсудний ОСОБА_1,  вчинив  злочин передбачений  ст. 366  ч.1 КК України.

Кваліфікуючи дії підсудного по епізодах потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ст. 190 ч.2 КК України, а по епізоду ОСОБА_3 (ОСОБА_3) і за ст. ст. 364 ч.1, 366 ч.1  КК України  суд враховує, що ОСОБА_1, при заволодінні їх майном, обманув вказаних потерпілих про те, що він зменшив суму штрафних санкцій в порівнянні із тією сумою, яка мала би бути з них стягнута за фактично виявлені порушення, оскільки він не наділений був повноваженнями накладати та зменшувати суми штрафних санкцій за виявлені порушення під час проведення перевірок. Крім того, вносячи до акту перевірки за №003288 від 08.11.2006 року завідомо неправдиві відомості в частині об’єму виявлених порушень, що потягнуло за собою несплату ОСОБА_3 (ОСОБА_3) до державного  бюджету 20 904 грн. 22 коп., підсудний ОСОБА_1 своїми діями підірвав авторитет державного органу.

Досудовим слідством підсудний ОСОБА_1 обвинувачувався у заволодінні майном шляхом обману: у потерпілого ОСОБА_7 в листопаді 2006 року  електрорубанком «Штурм –1088», вартістю 229 грн.; у потерпілого ОСОБА_8 23 квітня 2007 року грішми в сумі 400 грн.; у службовому підробленні  акта №003290 від 08.11.2006 року при перевірці приватного підприємця ОСОБА_9 та зловживанні владою та службовим становищем при цьому, що спричинило істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного органу в особі Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів і несплаті до державного бюджету дійсних сум штрафних санкцій за виявлені але не вписані порушення.

Обставини заволодіння майном шляхом обману потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в суді дійсно підтверджено наступними доказами:   

Потерпілий ОСОБА_7 суду дав показання про те, що він разом із своїм племінником ОСОБА_9, займається підприємницькою діяльністю, яка полягає в торгівлі промисловими товарами в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3»по АДРЕСА_3. У листопаді 2006 року ОСОБА_1, як представник Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, проводив перевірку в  магазині, за результатами якої було складено  акт виявлених порушень, які полягали у невірно зазначеній інформації на реалізацію ОСОБА_9 товарів. Внаслідок складеного акту було сплачено штраф, який, як пояснив в ході перевірки ОСОБА_1 міг бути набагато більшим, а тому він пообіцяв зайти через деякий час у магазин та вибрати собі, за такі його дії, якийсь електроінструмент. Приблизно через тиждень підсудний прийшов у магазин та взяв безоплатно у нього електрорубанок китайського виробництва «Штурм»вартістю 229 грн.

Аналогічні обставини вчинення таких дій підсудним, ОСОБА_7 зазначав під час досудового слідства у своїй заяві у правоохоронні органи та під час  очної ставки з ОСОБА_1, які підтвердив в суді  і свідок ОСОБА_9

/ Т.1 а.с.  100; 106 –107/.

Показання потерпілого ОСОБА_7, свідка ОСОБА_9 узгоджуються між собою  та відповідають іншим доказам у справі.

          Як убачається із акту перевірки  дотримання законодавства про захист прав споживачів за №003290 заступник начальника відділу Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_1 8 листопада 2006 року дійсно провів перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у підприємця ОСОБА_9, під час якої  відповідно до  таблиці № 1 було встановлено реалізацію товару з порушенням законодавства про захист прав споживачів на суму 707 грн. У відповідності до постанов заступника начальника управління до ОСОБА_9 були застосовані: штраф в сумі 239 грн. та адмінстягнення в сумі 119 грн.          

/Т. 1 а.с. 116-122; 123/.

Потерпілий ОСОБА_8 суду дав показання про те, що ОСОБА_1 проводив перевірку в його партнера по бізнесу ОСОБА_10 весною 2007 року та склав акт про відсутність сертифікату якості на газову колонку, виробництва Турречини, в результаті чого на ОСОБА_10 було накладено стягнення в сумі більше як 5 000 грн., про що йому повідомив останній в телефонному режимі. Оскільки саме він поставляв дану продукцію, то подзвонив по телефону ОСОБА_1, і скерував факсимільним зв’язком сертифікат якості. В послідуючому він  приїхав до ОСОБА_1 в управління, де спілкувався з ним з приводу даного питання і показав йому оригінал сертифікату, але ОСОБА_1 пояснив, що штраф уже накладений. В ході розмови, почав просити зменшити суму штрафу, на що підсудний по справі  промовчав, а  коли останній вийшов з кабінету, то поклав на столі у службовому кабінеті конверт, у якому було 400 грн., про що показав ОСОБА_1, коли той зайшов в кабінет, і який переклав конверт  у шухляду стола та  передав йому два папірці з рахунками, по яких він сплатив штраф в сумі до 200 грн. за ОСОБА_10

Аналогічні обставини вчинення таких дій підсудним, ОСОБА_8 зазначав під час досудового слідства у своїй заяві у правоохоронні органи та під час  очної ставки з ОСОБА_1, які підтвердив в суді  і свідок ОСОБА_10

/ Т.1 а.с.  220; 230 - 233/.

Показання потерпілого ОСОБА_8, свідка ОСОБА_10 узгоджуються між собою  та відповідають іншим доказам у справі.

Так, обставини передачі ОСОБА_8  в службовому кабінеті ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 400 грн. зафіксовано протоколом про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів, які були досліджені в суді.

/Т.2 а.с. 55-57/.

Як убачається з акту перевірки  дотримання законодавства про захист прав споживачів за  №003733 заступник начальника відділу Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів ОСОБА_1

18 квітня 2007 року дійсно проводив   перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у підприємця ОСОБА_10, під час якої відповідно до таблиці № 1 встановлено реалізацію товару з порушенням законодавства про захист прав споживачів на суму 11105 грн.  У відповідності з постановами начальника управління до ОСОБА_10 були застосовані штрафні санкції в сумі 5 553 грн. та адмінстягнення –102 грн.

/Т. 1 а.с. 243-245; 246, 250/.

Разом з тим, відмежовуючи відповідний злочин, від адміністративного правопорушення, в даному  випадку заволодіння майном шляхом шахрайства, суди мають виходити із вартості викраденого чужого майна. При цьому, необхідно мати на увазі, що відповідно до п. 22.5 ст.22 Закону України від 22 травня 2003 року №889 –ІV «Про податок з доходів фізичних  осіб», який набрав чинності 01 січня 2004 року, для кваліфікації злочинів, або адміністративних правопорушень сума неоподаткованого мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 ст. 6  цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону.

Необхідно також враховувати, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року (справа про зворотну дію кримінального Закону в часі) зміна мінімального розміру заробітної плати відповідним нормативно-правовим актом не тягне за собою зміни диспозиції норми кримінального закону, зміст якої визначається із застосуванням такого розміру, тобто не тягне за собою зміни кваліфікуючих ознак і не має зворотної дії у часі.

Виходячи з цього, враховуючи відповідні положення інших законодавчих актів України, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість викраденого на момент вчинення правопорушення  не перевищувала за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року –525 грн.; за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року –600 грн.

З огляду на те, що вартість майна потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 становила, відповідно,  229 грн.  у 2006 році, і  400 грн. у 2007 році, у діях підсудного ОСОБА_1 відсутній склад злочину по даних епізодах, а тому їх з обвинувачення слід виключити.

Разом з тим, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначених у вироку злочинів відносно потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (ОСОБА_3), суд приймає до уваги і установлені даним вироком дії підсудного по відношенню до потерпілих ОСОБА_7 і  ОСОБА_8, які мали ідентичний характер, а тому містять, на думку суду, доказове значення і в частині доведеного обвинувачення, яке тягне за собою кримінальне покарання.

Що стосується підроблення ОСОБА_1 акту за №003290 від 08.11.2006 року при перевірці приватного підприємця ОСОБА_9 та зловживанні владою та службовим становищем при цьому, що спричинило істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного органу в особі Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів і несплаті до державного бюджету дійсних сум штрафних санкцій за виявлені але не вписані порушення, то обвинувачення в цій частині не знайшло свого доведення.

Так, в обвинуваченні не конкретизовано які саме неправдиві відомості були внесені підсудним у даний акт, яка сума була несплачена до державного бюджету, у зв’язку із цим  неможливо визначити в чому полягає спричинена державним інтересам істотна шкода.

При таких обставинах, зазначене обвинувачення слід виключити у зв’язку з його не доведенням.

При кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 190 ч.2 КК України суд виключає з обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою та придбання права на це майно у цей же спосіб як помилково вмінену, оскільки досудовим слідством не наведені будь-які докази щодо цього.

Обираючи вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії  невеликої та середньої  тяжкості, дані про особу підсудного.

Обставини які пом’якшують та обтяжують покарання по справі відсутні.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, хворіє, незначну вартість майна, яким він заволодів, суд вважає, що  його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання  в межах санкцій статей КК України, за якими він притягується до кримінальної відповідальності із застосуванням ст. 75 КК України.

Разом з тим, обираючи такий вид покарання як позбавлення волі та термін іспитового строку, суд враховує, що ОСОБА_1 вчинив кілька злочинів, його суб’єктивне ставлення до вчиненого характер і обставини злочинів.

 Як убачається з матеріалів справи з дня вчинення ОСОБА_1 останнього злочину, який кваліфіковано судом за ст. 190 ч.2 КК України  - 23.04.2007 року минуло три роки, і він не ухилявся від слідства та суду, не вчинив нового злочину. У такому випадку він підлягає звільненню від покарання за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.1, 366 ч.1 КК України,  згідно ст. 49 ч.1 п.2 та ст. 74 ч.5 КК України в зв’язку із закінченням строків давності.

Речові докази, згідно ст. 81 КПК України: документи, які знаходяться при матеріалах справи слід залишити при справі, чоловічі штани  та сорочку –передати за належністю –підсудному ОСОБА_1, відеокасети – повернути органу досудового слідства.  

        Судові витрати покласти на підсудного.

Арешт, накладений постановою слідчого від 20 липня 2007 рокуна майно підсудного ОСОБА_1, а саме: трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, телевізор «Оріон»,  телевізор «LG», тюнер «НИМАХ», відеомагнітофон  «LG», холодильник «Норд»,- зняти.

/Т.2 а.с.246/

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд ,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2; 366 ч.1; 364 ч.1 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 190 ч.2 КК України –2 (два) роки позбавлення волі;

за ст. 366 ч.1 КК України  –2 (два) роки обмеження волі з позбавленням  права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій  строком на  2 ( два)  роки.

за ст. 364 ч.1 КК України –2 (два) роки обмеження волі з позбавленням  права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій  строком на  2 ( два)  роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного за ст. 190 ч.2 КК України покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з’являтись для реєстрації у ці органи.

ОСОБА_1 на підставі вимог ст. 74 ч.5 КК України звільнити від призначеного за даним вироком покарання за ст.ст. 364 ч.1; 366 ч.1 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишити попередній –підписку про невиїзд.         

 Речові докази: документи, які знаходяться при матеріалах справи –залишити при справі, чоловічі штани та сорочку –передати за належністю –засудженому ОСОБА_1, відеокасети –повернути органу досудового слідства.  

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судові витрати в сумі 141 ( сто сорок одна)  грн. 23 коп. за проведення  судової технічної експертизи документів.

Арешт, накладений постановою слідчого від 20 липня 2007 року на майно підсудного ОСОБА_1, а саме: трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, телевізор «Оріон»,  телевізор », тюнер «НИМАХ», відеомагнітофон  «LG», холодильник «Норд»,- зняти.   

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області шляхом її подачі  через Луцький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий