УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 травня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Галущенка О.І.,  Колосовського С. Ю.,  Вовненко Г.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.  Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,  за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.  Кіровограда від 27 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 4 лютого 2004 року,

встановила:

В жовтні 2002 року ОСОБА_1  звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної шкоди і моральної шкоди,  посилаючись на те,  що 23 травня 2002 року за участю належного їй на праві власності автомобіля ГАЗ-2403 держномер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля ВАЗ-2108 держномер НОМЕР_2,  належного на праві власності ОСОБА_2 ,  під керуванням неустановленої особи,  з вини водія автомобіля ВАЗ-2108 сталася дорожньо-транспортна пригода,  в якій було ушкоджено належний їй автомобіль та завдано матеріальну шкоду на суму 1848 грн. та моральну шкоду,  яку вона оцінює в 2000 грн.

Ухвалою суду співвідповідачами по справі були притягнуті ОСОБА_4,  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,  які мали довіреності на право керування автомобілем ОСОБА_2

Рішенням Кіровського районного суду м.  Кіровограда від 27 червня 2003 року,  яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 4 лютого 2004 року,  позов задоволено частково і постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  у відшкодування матеріальної шкоди 1848 грн. 53 коп.,  у відшкодування моральної шкоди - 1000 грн. та судові витрати - 201 грн.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення,  а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції,  посилаючись на неповне з'ясування судами обставин справи,  необґрунтованість висновків,  порушення норм процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги ОСОБА_1  вказує на те,  що судові рішення,  на її думку,  є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду судових рішень відсутні,  виходячи з наступного.

Судами встановлено,  що 23 травня 2002 року водій автомобіля ВАЗ-2108,

який належить відповідачці на праві власності,  в порушення п. 13.1 Правил

дорожнього руху,  не витримав безпечної дистанції,  внаслідок чого сталося зіткнення

з автомобілем    ГАЗ - 2403,     який        рухався      попереду      в      попутному напрямку.

Справа № 33ц - 86 кс/07                          Головуючий у першій інстанції   Суровицька Л.В.

Категорія 88                                               Суддя-доповідач Вовненко Г.Ю.

За висновками експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ-2403 з урахуванням зносу деталей складає 1848 грн. 53 коп.

Ухвалюючи рішення,  суд першої інстанції,  з урахуванням фактичних обставин справи,  виходив з того,  що відповідно до  ст.  ст.  440,  450 ЦК УРСР ОСОБА_2 ,  як власник джерела підвищеної небезпеки,  з вини якого заподіяно шкоду,  несе відповідальність за завдану позивачці матеріальну шкоду,  а також згідно з  ст.  440-1 ЦК УРСР відшкодовує спричинену в зв'язку з цим моральну шкоду. Відповідачка не довела,  що автомобіль вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб. Причаєність до дорожньо-транспортної пригоди та вина співвідповідачів ОСОБА_4,  ОСОБА_5 і ОСОБА_6  не встановлена.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.

Встановлено і це вбачається із матеріалів справи,  що рішення судів ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права,  а також відсутні передбачені ч.1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись  ст.  ст.  332,  336 ЦПК України та Законом України "Про судоустрій України" (із змінами від 22 лютого 2007 року),  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити,  а рішення Кіровського районного суду м.  Кіровограда від 27 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 4 лютого 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.