УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "02" червня 2011 р. справа № 18/5007/38/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 21.03.2011р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" (м.Ілічівськ Одеська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся ГазЕнерго" (м.Житомир)
про стягнення 179674,73грн.,
Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 188538,63грн. заборгованості, з яких: 154712,02грн. - основного боргу, 23550,62грн. - пені, 4360,22грн. - 3% річних, 5915,77грн. - інфляційних.
Представник позивача в судове засідання 02.06.2011р. на виконання вимог ухвали суду надав обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних (а.с.46-47), відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 179674,73грн., з яких: 154712,02грн. - основного боргу, 16115,03грн. - пені, 2931,91грн. - 3% річних, 5915,77грн. - інфляційних; позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням наданого уточненого розрахунку; також на виконання вимог ухвали господарського суду від 05.05.2011р. надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги; та довідку, в якій повідомляє, що заборгованість відповідача станом на 02.06.2011р. складає 154712,02грн.
Суд розцінює вказаний розрахунок як зменшення позовних вимог, оскільки позивач здійснив перерахунок суми пені та 3% річних відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим сума позову зменшилась.
Спір вирішується в межах уточнених позовних вимог.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, хоча про наявність спору в господарському суді був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.41, 43а, 43б).
Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд відповідно до ст.75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2010 року між ТОВ "Греїн-Експорт" (комісіонер, позивач) та ТОВ "Полісся ГазЕнерго" (Комітент, відповідач) укладено Договір комісії №25/02-10 (а.с.27-29), за умовами якого комітент доручив, а комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії:
- здійснювати реалізацію на експорт з України товар, що належить комітенту. Найменування товару, асортимент, кількість і ціна товару визначаються в додатках до договору;
- укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента; а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів;
- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом;
- інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень комітента (п.1.1 договору).
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що за належне виконання доручення, комітент виплачує комісіонеру комісійну плату в сумі, визначеній в додатках до даного договору.
Комісійна плата виплачується комітентом прямим банківським переказом на поточний рахунок комісіонера на протязі 30 банківських днів з дати підписання звіту комісіонера (п.6.2 договору).
Таким чином, розмір комісійної плати узгоджено сторонами у додатках та додаткових угодах до договору (а.с.30-33), а розмір комісійної плати, а також понесені комісіонером витрати при виконанні доручення, що підлягають відшкодуванню, узгоджені сторонами у звітах (а.с.34-36).
На виконання умов договору комітент передав, а комісіонер прийняв на комісію наступний товар, а саме: ячмінь 1-го класу для продовольчих потреб, врожаю 2009р. та ячмінь фуражний 3-го класу, врожаю 2009р., що підтверджується актами прийому- передачі товару на комісію від 25.02.2010р. та 25.05.2010р. (а.с.53-55).
Позивач виконав для відповідача передбачені умовами договору роботи, що підтверджується підписаними представниками та скріпленими печатками обох сторін актами здачі прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000023; від 23.04.2010р., №ОУ-0000024 від 04.06.2010р., №ОУ-0000029 від 13.08.2010р. (а.с.56-58) та перерахував відповідачу кошти, отримані від продажу товару.
Таким чином, за надані позивачем для відповідача послуги з комісії, згідно звітів від 23.04.2010р., 04.06.2010р., 13.08.2010р. (а.с.34-36, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні) розмір комісійних послуг та додатково понесених комісіонером затрат складає суму 299712,02грн. (213536,35грн. + 8544,87грн. + 57899,80грн. + 50,00грн. + 19681,00грн.). Звіти підписані представниками та скріплені печатками обох сторін, та прийняті відповідачем без зауважень та застережень.
Однак відповідач в порушення умов договору лише частково здійснив оплату за надані послуги у розмірі 145000,00грн., що підтверджується рахунками (а.с.59-61); таким чином, станом на день звернення позивача до суду з позовом у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 154712,02грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 154712,02грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач відповідно до п.8.2 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню в сумі 16115,03грн.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п.8.2 договору за несвоєчасну сплату комісійної плати комітент сплачує комісіонеру пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Перевіривши уточнений розрахунок пені (а.с.46-47), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 16115,03грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2931,91грн. 3% річних та 5915,77грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.46-47) прийшов до висновку, що річні в розмірі 2931,91грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 5915,77грн. господарський суд враховує наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Натомість позивач здійснював розрахунок інфляційних не за повний місяць (а.с.46-47), що є неправомірним.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 4678,07грн.; вимоги в частині стягнення 1237,70грн. інфляційних за період з 09.12.2010р. по 31.12.2010р. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 178437,03грн., з яких: 154712,02грн. - основний борг, 16115,03грн. - пеня, 2931,91грн. - 3% річні, 4678,07грн. - інфляційні.
Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 1237,70грн. інфляційних.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82–85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся ГазЕнерго" (10012, м. Житомир, вул.Східна, 71, код ЄДРПОУ 34586446)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" (68000, м.Ілічівськ Одеська область, вул.1 Травня, 3, код ЄДРПОУ 33202904)
- 154712,02грн. - основний борг;
- 16115,03грн. - пеня;
- 2931,91грн. - 3% річні;
- 4678,07грн. - інфляційні;
- 1784,37грн. - витрат по сплаті державного мита;
- 234,37грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В позові відмовити в частині стягнення 1237,70грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 07 червня 2011 року
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу (рек. з повід.)