Справа № 11-347 / 07                                       Головуючий у 1 інстанції Панасюк С.П.

ч. 2 ст. 286 КК України                                    Доповідач   Бешта Г.Б

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                               15 червня 2007 року

Колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бешти Г.Б., суддів Опейди В.О., Оксентюка В.Н., з участю прокурора Смолюка Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1на вирок Рожищенського районного суду від 04 квітня 2007 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та житель с. Топільно Рожищенського району, Волинської області, громадянин України, з базовою середньою освітою, не працюючий, не судимий,

- засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1. звільнений від відбування основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтись у ці органи для реєстрації.

За ч.3 ст. 135 КК України ОСОБА_1. виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1. в користь ОСОБА_2. 1928 гривень 04 коп. матеріальної шкоди та 6000 (шість тисяч) гривень моральної шкоди.

Цивільний позов прокурора задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1. в користь Луцької міської клінічної лікарні 1102 гривні заподіяної майнової шкоди.

В доход держави стягнуто з ОСОБА_1. 188 гривень 30 коп. судових витрат.

Цим вироком ОСОБА_1. визнаний винним і засуджений за те, що він 26 жовтня 2004 року близько 22 години 30 хвилин, керуючи мотоциклом «Дніпро-11», реєстраційний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, рухаючись по дорозі сполученням Оленівка-Рожище із швидкістю не менше 40 км/год., порушив вимоги п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, які визначають дії водія в умовах недостатньої видимості та при виникненні перешкоди, в темну пору доби в умовах туманної погоди не зменшив швидкість руху і, маючи об'єктивну спроможність виявити перешкоду - водія ОСОБА_2, який знаходився біля свого автомобіля на краю проїзної частини дороги, не вчинив негайних заходів для зупинки транспортного засобу або об'їзду, внаслідок чого скоїв наїзд на останнього, заподіявши потерпілому ОСОБА_2. тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції ОСОБА_1. зазначає, що вирок суду є незаконним, так як висновки, викладені у вироці, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що в його діях відсутні порушення вимог Правил дорожнього руху України. Вважає, що досудовим слідством не було повно, всебічно і об'єктивно з'ясовані обставини ДТП, важливі для прийняття законного рішення, а судом не дано належної оцінки діям потерпілого ОСОБА_2. в даній дорожній ситуації. Прохає вирок суду щодо нього скасувати, а кримінальну справу - закрити.

В запереченні на апеляцію прокурор, що брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, зазначає, що вирок законний і скасуванню не підлягає, оскільки висновки суду грунтуються на доказах зібраних по справі і досліджених у судовому засіданні, які є достовірними і достатніми для кваліфікації дій засудженого. Просить апеляцію залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляції засудженого та заперечення прокурора на апеляцію, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію та просить вирок скасувати, а справу провадженням закрити, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновки суду про доведеність вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, засудженим ОСОБА_1. відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Факт вчинення наїзду мотоцикла під керуванням ОСОБА_1. на потерпілого ОСОБА_2. та зіткнення мотоцикла з автомобілем ГАЗ-53 ствердили на досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_2. і свідки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4., які перебували на місці ДТП і були очевидцями події.

Засуджений ОСОБА_1. не заперечував факту зіткнення на проїжджій частині дороги мотоцикла, яким він керував, із перешкодою.

Будучи допитаним на досудовому слідстві в якості обвинуваченого (а.с.136) та в судовому засіданні він показав, що дійсно близько 22 години 26 жовтня 2004 року в умовах густого туману він керував мотоциклом «Дніпро-11». За селом Оленівка ОСОБА_3., який знаходився на сидінні пасажира мотоцикла, крикнув йому прийняти ліворуч, так як на дорозі стоїть автомобіль. Він не встиг зреагувати як відчув удар, після чого втратив свідомість.

Вказані показання засудженого та свідків об'єктивно стверджуються протоколом відтворення обстановки та обставин події (а.с. 238), протоколом огляду місця події (а.с.6-7) та протоколом огляду автомобіля ГАЗ - 53 (а.с.9).

Згідно заключення судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_2. під час ДТП заподіяно тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення.

Посилання засудженого в апеляції на те, що він своєчасно не побачив на дорозі автомобіль ГАЗ в зв'язку з порушенням потерпілим ОСОБА_2. Правил дорожнього руху України, зокрема ним не було увімкнено на автомобілі ГАЗ - 53 габаритні вогні та не було виставлено знак аварійної зупинки, є безпідставними, оскільки причиною ДТП є перевищення швидкості руху водієм мотоцикла в даній дорожній обстановці. Зазначене стверджується висновком експертизи (а.с. 77-83).

Дії засудженого судом правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання засудженому, у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також дані про його особу, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується позитивно.

При таких обставинах обране ОСОБА_1. покарання з застосуванням ст. 75 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирок суду першої інстанції є законним і обгрунтованим. Підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1залишити без задоволення, а вирок Рожищенського районного суду від 04 квітня 2007 року відносно нього - без зміни.