Справа № 2-376/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області

                                  В складі: головуючого:  судді Помогайбо В.О.

при секретарі:  Колпаковій К.О.,   

розглянувши у відкритому засіданні у м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійснені права власності, зобов’язані вчинити певні дії та відшкодуванні моральної шкоди та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд  -

ВСТАНОВИВ:

Жовтневим районним судом м. Маріуполя прийнята до провадження цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійснені права власності, зобов’язані вчинити певні дії та відшкодуванні моральної шкоди  та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач –ОСОБА_1, зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 10.08.2004 року, виданого Першою маріупольською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 1-1804, їй - ОСОБА_1, належить 46/100 частина квартири АДРЕСА_1 Згідно з випискою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданої міським комунальним підприємством «Маріупольське бюро технічної інвентаризації»за ОСОБА_1 було зареєстроване 12.08.2004 року право приватної власності на 46/100 вище вказаної  квартири.  Друга частина квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу –ОСОБА_2

Внаслідок того, що ОСОБА_1 постійно не проживає у м. Маріуполі, квартира, що належить їй, потрібна для користування лише у той час коли вона буває у м. Маріуполі. В останній час вона довірила утримання і користування своєю частиною квартири своєму синові –ОСОБА_3, якому  29.12.2006 року, 01.03.2010 року видано доручення, в яких вказала об'єм його прав відносно користування та утримання ії частини квартири. Проте, вона не має можливості користуватися своєю квартирою оскільки ОСОБА_2 перешкоджає їй в цьому. ОСОБА_2 замінила замки на вхідних дверях, і ОСОБА_1 не може потрапити до квартири. ОСОБА_2 не відкриває двері, коли вона знаходитися в квартирі, і ОСОБА_1 вимушена тривалий час стукати у двері  і безрезультатно вимагати її відкриття. Також не має можливості користуватися квартирою і ії син, ОСОБА_3, який діє від ії  імені на підставі доручень від 29.12.2006 року і  від 01.03.2010 року. Позивачка ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення  ОСОБА_1 у вказану квартиру, зобов’язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1, та її представнику ОСОБА_3 ключі від вхідної двері  квартири  АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати пов’язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 2500 гривень, стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати пов’язані з судовим розглядом справи.

В свою чергу,  в обґрунтування позовних вимог по зустрічній позовній заяві позивач -  ОСОБА_2, вказала, що їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.01.1994 року належить кімната площею 12,4 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1, в який вона мешкає з 1974 року. Кімната площею 13,3 кв.м. належить на праві власності ОСОБА_1 Кімнати ізольовані. Місцями загального користування є кухня,  коридор, вбиральня, та ванна кімната. Також зазначила, що вона за час фактичної відсутності співвласника спірної квартири –ОСОБА_1, несла затрати пов’язані з оплатою комунальних послуг за квартиру та з текучим ремонтом квартири і що, починаючи з 2005 року у кімнаті співвласника квартири мешкали квартиранти, котрі неодноразово вибивали двері, втрачали ключі від квартири, і й приходилось за свій рахунок проводити  ремонт цих дверей та заміну дверних замків. Окрім цього вказала, що ОСОБА_3, зняв замок на вхідній двері квартири, що підтверджується заявою ОСОБА_2 поданою в Жовтневий РВ Маріупольського ГУ УМВС України в Донецькій області від 05.06.2010 року № 5611, а також актом, складеним комісією представників ЖЕУ-2. В процесі проведення текучого ремонту квартири, вона також провела заміну труб каналізаційного стоку, що підтверджується актом, складеним комісією представників  ЖЕУ-2 від 29.03.2010 року.  Окрім стягнення матеріальної шкоди, яка складає 546,67 гривень, ОСОБА_2 також завдана моральна шкода, яку позивач оцінює в 1000 гривень. Також ОСОБА_2 просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1  та ОСОБА_3 затрати, пов’язані з правовою допомогою, які складають 2500 гривень.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 по первісному позову та відповідачі за зустрічним позовом  не з’явилися, надали суду заяви з проханням розглянути справу в їх відсутності, за участю їх представника адвоката ОСОБА_5  ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просили первісний позов задовольнити, зустрічний позов не визнали. Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 дав суду пояснення аналогічні доводам викладеним в позові, просив його задовольнити, а в зустрічному  позові відмовити.

Відповідачка по первісному позову ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 первісний позов не визнали, надали суду заперечення проти первісного позову. Зустрічний позов просили задовольнити та дали суду пояснення  аналогічні доводам викладеним у зустрічному позові та запереченнях проти первісного позову.

Суд, заслухавши доводи сторін та дослідивши матеріали справи, вважає що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійснені права власності, зобов’язані вчинити певні дії та відшкодуванні моральної шкоди  підлягає задоволенню, а у зустрічному позовної заяві ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід  відмовити, з наступних підстав:

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 10.08.2004 року, виданого Першою маріупольською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 1-1804 ОСОБА_1, належить 46/100 частка квартири АДРЕСА_1

Згідно з випискою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданої міським комунальним підприємством «Маріупольське бюро технічної інвентаризації»за ОСОБА_1  було зареєстроване 12.08.2004 року право власності на 46/100 вище вказаної  квартири.  Друга частина квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачу –ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.01.1994 року.

ОСОБА_1. зареєстрована у АДРЕСА_2 що вбачається ії її паспорта, вона постійно не проживаю у м. Маріуполі,  у квартирі, яка належить їй, тому вказана квартира потрібна їй для користування лише у той час коли вона буває у  м. Маріуполі. В останній час вона довірила утримання і користування своєю частиною квартири своєму синові –ОСОБА_3, якому  29.12.2006 року, 01.03.2010 року видала доручення, в яких вказала об'єм його прав відносно користування та утримання її частини квартири.

Згідно з актом від 25.09.2008 року складеному ЖЕУ -2  ОСОБА_2 не впускає в квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 Не реагує на прохання і умовляння.  

Згідно із заявою ОСОБА_3 поданому начальникові ЖЕУ-2 24.10.2009 року,   ОСОБА_2 не впускає в квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 23.02.2010 року адресованому в Жовтневий РО Маріупольського ГУ УМВД України в Донецької області ОСОБА_2 не впускає в квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і вона не має можливості увійти до квартири, оскільки ОСОБА_2 замінила замки вхідних дверей.

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 20.04.2010 року адресованому в Жовтневий РО Маріупольського ГУ УМВД України в Донецької області ОСОБА_2 не впускає в квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і вона не має можливості увійти до квартири, оскільки ОСОБА_2 замінила замки вхідних дверей.

В судовому засіданні було продемонстровано відеозаписи з яких вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 намагаються потрапити до  квартири АДРЕСА_1 але не мають можливості цього зробити з причини того, що у вказаної квартирі ОСОБА_2  змінила замки на вхідної двері, чого вона сама не заперечувала і на їх прохання  відмовляється відкрити двері до квартири.  

Згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.11.2010 року, ОСОБА_2 змінила замки у вхідної двері квартири не узгодивши це з ОСОБА_1 А як вбачається з оглянутих судом відеозаписів ОСОБА_2 змінила замки з метою не впускати ОСОБА_1  в квартиру, яка належить їм на праві спільної часткової власності.

В зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1  не має можливості користуватися своєю часткою квартири оскільки ОСОБА_2 перешкоджає їй в цьому. Вона замінила замки на вхідних дверях, і ОСОБА_1 не можу потрапити до квартири. ОСОБА_2 не відкриває двері, коли вона знаходитися в квартирі, і ОСОБА_1 вимушена тривалий час стукати в двері  і безрезультатно вимагати її відкриття.

Також не має можливості користуватися квартирою і її син, ОСОБА_3, який діє від імені  ОСОБА_1 на підставі доручень від 29.12.2006 року і  від 01.03.2010 року.  Підтвердженням неправомірних дій ОСОБА_2, які виражаються в перешкоджанні ОСОБА_1 і ОСОБА_3 користуватися частиною спірної квартири, є неодноразові звернення  ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в правоохоронні органи, житлову організацію та відеозаписи продемонстровані у судовому засіданні.

Гарантуючи захист права власності, Цивільний кодекс  України надає власникові право вимагати усунення яких-небудь порушень його права, навіть якщо ці порушення не відносяться до позбавлення його права володіння (ст. 391 ЦК України).   

Об'єктом права власності може бути житло, а саме житловий будинок, квартира (ст. ст. 379, 382 ГК України).

Права власника квартири вказані в ст. 383 ЦК Україні і ст. 150 Житлового кодексу, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів його сім'ї, інших осіб по його розсуду і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.   

Обмеження і втручання в права власника можуть бути допущені лише по підставах, передбаченим законом.

Відповідно до  ст. 16. ГК України, способами захисту цивільних прав і інтересів, є відшкодування моральної шкоди шляхом звернення до суду.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині усунення перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення  ОСОБА_1 у вказану квартиру, зобов’язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_1, та її представнику ОСОБА_3 ключі від вхідної двері  квартири  АДРЕСА_1 з метою виготовлення за їх кошт дублікатів ключів нашли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Також суд вважає, що в результаті неправомірних дій з боку ОСОБА_2, ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, що виражається у втратах немайнового характеру, котрі виражаються в наступному, - був  порушений сталий спосіб життя ОСОБА_1 і спосіб життя її сім'ї в особі ОСОБА_3

Відповідно до ст. 23 ЦК України право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення прав, що полягає  в душевних стражданнях, які зазнала фізична. Моральна шкода може бути відшкодована грошима або іншим способом, особою що заподіяла її. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення глибини фізичних і душевних стражданні, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, міру провини особи, що завдала моральної шкоди,  а також з врахуванням інших істотних обставин.

          Враховуючи  викладені факти та вимогами чинного законодавства України, враховуючи тривалість і глибину моральних страждань, заподіяних ОСОБА_1 неправомірними діями ОСОБА_2, моральна шкода за спричиненні їй душевні страждання суд оцінює в 1000  гривень.

          Крім того, у зв'язку з наданням ОСОБА_1 правової допомоги адвокатом, вона вимушена була нести матеріальні витрати  в сумі 2500 гривень, що підтверджується угодою про надання правової допомоги адвокатом та розрахунком про сплату послуг за надання правової допомоги адвокатом.

          Враховуючи вимоги ст. ст. 84, 88 ЦПК України, документально підтверджені витрати сторони, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несе сторона, не на користь якої винесено рішення суду.  

          Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Суд вважає, що в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід відмовити з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_2 заявлені вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 548,67 гривень, яка складається з вартості дверного замка в розмірі 50 гривень, вартості дверного замка в розмірі 115 гривень, вартості  дверного замка в розмірі 17 гривень, послуг по встановленню замка вартістю 150 гривень, оплати електроенергії в розмірі 19 гривень, встановлення  стояка  114,70 гривень, оплата послуг тепломережі в розмірі 82,97 гривень.

Питання відшкодування майнової шкоди регулюється ст. 22 ЦК України.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд встановлено, що ОСОБА_1  26.02.2010 року замкнув свою кімнату забула виключити електроенергію, а тому згідно з показами електролічильника використала 10.03.2010 року 2845 квт., 11.03.2010 року –2848 квт. Тому ОСОБА_2 сплатила 31,91 гривень, з яких  19 гривень повинна була сплатити ОСОБА_1 за користування електроенергією.   Вказане підтверджується  актом від 17.03.2010 року складеним  ЖЕУ-2, заявами  ОСОБА_2 до ЖЄУ-2, квитанцією про сплату 31,91 гривень. Згідно з квитанцією ОСОБА_2 сплатила за ОСОБА_1 за послуги тепломережі 82,97 гривень.

Але вказані витрати ОСОБА_2  не може кваліфікувати як майнову шкоду в розумінні ст. 22 ЦК України.

Крім того, ОСОБА_2 оплатила комунальні послуги за ОСОБА_1  на свій розсуд. До цього часу ОСОБА_2 не зверталася до ОСОБА_1 з проханням повернути витрачені неї кошти на оплату комунальних послуг. Більш того, витрати ОСОБА_2 з оплати комунальних послуг були повернути їй представником ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Що стосується витрат ОСОБА_2 відносно вартості дверного замка в розмірі 50 гривень, вартості дверного замка в розмірі 115 гривень, вартості  дверного замка в розмірі 17 гривень, послуг по встановленню замка вартістю 150 гривень, то суд вважає ці вимоги не доведеними, так як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.11.2010 року, яку до речі  додала до своєї позовної заяви саме ОСОБА_2, що ОСОБА_2 змінила замки не узгодивши це з ОСОБА_1 А як вбачається з оглянутих судом відеозаписів ОСОБА_2 змінила замки з метою перешкоджання ОСОБА_1 в користуванні її часткою квартири. Також, з доданих чеків не вбачається, що вказані в них замки були установлені ОСОБА_2 у квартири АДРЕСА_1. Розрахунковий документ який би підтвердив би сплату ОСОБА_2 встановлення замків на суму 150 гривень в загалі не було надано суду. Суд  дає критичну оцінку акту від 05.07.2010 року складеному ЖЕУ -2, тому що   постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.11.2010 року встановлено, що ОСОБА_2 змінила замки у вхідній двері, а ні ОСОБА_3 Суд також звертає увагу на той факт, що згідно наданої суду заяві ОСОБА_2 зняття замка з вхідної двері мала місця 03.06.2010 року, а чеки про вартість замків датовані 14.08.2008 року, 29.12.2009 року, в чеки від 10.06.2010 року вбачається виправлення 2009 року на 2010 рок.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 вважає, що заміна стояка зі сплатою його вартості є матеріальною шкодою, але така сплата не може важаться матеріальною шкодою з причини того, що ОСОБА_2 змінила стояк на свій  розсуд не узгодивши це питання з ОСОБА_1 ОСОБА_2 не надала суду доказів необхідно заміни стояка, а також того, чому така заміна не відбулась за кошти підприємства на балансі якого находиться будинок АДРЕСА_1

В зв’язку з викладеним суд вважає, що позовні  вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування майнової шкоди не доведені належними доказами, тому в задоволені цих вимого необхідно  відмовити.

Суд вважає, що ОСОБА_2 також повинно відмовити в задоволені вимог в частині відшкодування моральної шкоди з наступних підстав:

Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як встановлено судом і вбачається з  відеозаписів саме ОСОБА_2 порушує права ОСОБА_1 перешкоджає останній користуватися своєю власності, і саме в зв’язку з противоправною поведінкою ОСОБА_2 між сторонами виникають постійні сварки, тому суд вважає що в даному випадку права ОСОБА_2 не порушені, а тому у суду не має підстав для задоволення її вимог в частині моральної шкоди.

Суд відмовляє в задоволені вимог ОСОБА_2 і в частині стягнення витрат на правову допомогу з наступних підстав:

До суду було надано договір про надання правової допомоги від 10 грудня 2010 року, на загальну суму 2500 гривень, яку сплатила позивачка за правову допомогу. Договір про надання правової допомоги від 10 грудня 2010 року було укладено між ОСОБА_2 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати на :інформаційно-техничне забезпечення судового процесу, витрати на правову допомогу. Відповідно до ст. 88 ЦПК України- стороні на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ст.. 84 ЦПК України –витрати на правову допомогу –це витрати пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. Позивачка понесла витрати пов’язані з правовою допомогою фізичної особи підприємця, а не адвоката. Витрати, які понесла позивачка за представництво її інтересів у суді не підлягають задоволенню, оскільки не передбачені цивільно-процесуальним кодексом.

На підставі ст. ст. 16, 22, 23, 379, 382, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України,  ст. ст. 10, 11, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійснені права власності, зобов’язані вчинити певні дії та відшкодуванні моральної шкоди  -  задовольнити.

            Усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення  ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1

Зобов’язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1, та її представнику ОСОБА_3 ключі від вхідної двері  квартири  АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на  користь ОСОБА_1  витрати пов’язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 2500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2  на  користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті інформаційне - технічного забезпечення судового процесу у розмірі 37 гривень, та сплату державного мита у розмірі 08,50 гривні.

В задоволені  зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди -  відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                              В.О. Помогайбо