Справа № 22ц-583Л)7 Суддя першої інстанції Самчишина Н.В.
Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т. С., Базовкіної Т. М.,
при секретарі судового засідання Гапєєвої Т.В., з участю прокурора Коробченка Д.М.,
розглянула в відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві апеляційну скаргу
Прокурора Жовтневого району Миколаївської області (далі - Прокурор)
на ухвалу судці Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2007 p., постановленої за позовом Прокурора до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів,
ВСТАНОВИЛА:
06 лютого 2007 р. Прокурор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення її материнських прав щодо сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнення з неї аліментів на утримання сина та встановлення опіки над малолітньою дитиною.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду від 12 лютого 2007 р. вказана позовна заява повернута позивачу, на підставі ст. ст. 109, 115 ЦПК України, як не підсудна цьому суду.
В апеляційній скарзі Прокурор, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства України, просив ухвалу суду скасувати, а матеріали позову направити до того ж суду для вирішення по суті.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення Прокурора та дослідивши матеріали позову, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах вирішення питання про підсудність позову, повно і всебічно дослідив матеріали справи й дійшов вірного висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання.
Відповідно до рішення Конституційний Суд України від 28 вересня 2000р. у справі №1-37/2000 (про приватизацію державного житлового фонду), за змістом ст. 24 Конституції України, під словосполученням „місце проживання" мається на увазі місце проживання громадян за територіальною ознакою (село, селище, місто чи інша адміністративно-територіальна одиниця), а не конкретне жиле приміщення (будинок, квартира).
Така дефініція кореспондується з ч. 1 ст. 29 ЦК України, якою визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Крім того, ч. 6 ст. 29 цього ж Кодексу допускає, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
До того ж, п. 9 ч. З ст. 110 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце проживання якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи).
2
Більшість матеріалів справи вказує на те, що останнім часом ОСОБА_1 проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 (а.с. 6-25).
В зв'язку з чим, суддя місцевого суд обґрунтовано, на підставі п. 1 ч. З ст. 121 ЦПК України, повернула позов Прокурору, як не підсудний Жовтневому районному суду Миколаївської області.
Посилання апелянта на те, що місцем реєстрації відповідачки є с. Воровське Жовтневого району Миколаївської області, не спростовує зазначені висновки судової колегії, а тому не може бути підставою для скасування ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Прокурора Жовтневого району Миколаївської області відхилити, а ухвалу судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2007 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
В.І.Козаченко