Справа 22ц - 745/07                                                  Суддя першої інстанції: Миронова О.В.

Категорія  40                                              Суддя доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

УХВАЛА

 Іменем України

29 березня 2007 року    судова колегія судової палати      в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області   в складі:

головуючого: Козаченка В.І.,

суддів:                          Довжук Т.С.,

Кутової ТЗ., при секретарі: Гапєєвій Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представників відповідача Сорокіна Ю.В. та Врадій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Миколаєві  апеляційну скаргу Комунального закладу „Міський будинок культури" на  рішення  Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 січня 2007 року по справі   за позовом

ОСОБА_1

до

Комунального закладу „Міський будинок культури"

про

поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди

УСТАНОВИЛА:

В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до комунального закладу „Міський будинок культури" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушенного прогулу, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

В позові зазначено, що позивач працював в Міському будинку культури завідуючим сектором дозвілля з 1 лютого 2006 року. Наказом № 7 від 14 червня 2006 року його було звільнено з займаної посади за прогули. Оскільки прогули позивач не робив, а його було звільнено через конфлікт з питань оплати праці з керівником установи, він просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Вознесенського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2007 року позов задоволено частково. Наказ № 67 від 14 червня 2006 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючим сектором дозвілля за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули та наказ № 86 від 8 серпня 2006 року про зміну дати звільнення визнано незаконними. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектора дозвілля комунального закладу „Міський будинок культури" . Стягнуто з відповідача на користь позивача 1625 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушенного прогулу, 200 грн. моральної шкоди, розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду в частині задоволення вимог позивача скасувати і в даній частині ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши докази по справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

2

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, відповідно до наказу № 18 від 31 січня 2006 року ОСОБА_1 з 1 лютого 2006 року прийнято на посаду завідуючого  сектором дозвілля (а.с. 9).

Робочим місцем позивача визначено територію парка відпочинку ім. Островського в м. Вознесенську, а адміністрація установи знаходиться в міському Будинку культури, який знаходиться за межами парку.

Згідно з протоколом № 4 засідання профспілкового комітету від 13 червня 2006 року було вирішено 1, 2, 6, і 7 червня 2006 року вважати прогулами та надати згоду на звільнення позивача з вказаних підстав (а.с. 59-61).

Наказом №67 від 14 червня 2006 року ОСОБА_1 звільнено з 14 червня 2006 року з займаної посади за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули, а саме відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Наказом № 86 від 8 серпня 2006 року змінено дату звільнення ОСОБА_1 в зв'язку з листком непрацездатності з 14 червня 2006 року  на 21 червня 2006 року (а.с. 62, 64).

Суд, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, доказам, які надали сторони дав належну оцінку і дійшов вірного висновку про те, що відсутність позивача в парку відпочинку ім. Островського в певний час 1 та 2 червня 2006 року була обумовлена залученням його до фотографування концертних номерів під час проведення Першого Всеукраїнського фестивалю мистецтв "Зелений Гай" за проханням відділу культури Вознесенської міської ради, що по суті своїй не є прогулом, оскільки позивач, хоча і не знаходився на робочому місці в парку відпочинку, але він не покидав межі установи, де він працює. До того ж причини відсутності на робочому місці в зазначений час не можна вважати не поважними, оскільки таке позивач здійснював не за власним бажанням, а на прохання начальника відділу культури Вознесенської міської ради Тимковича Ю.І, тобто керівника вищестоящого органу до комунального закладу "Міський Будинок культури". Тому доводи апеляційної скарги про те, що фотографування позивач здійснював на прохання сторонньої особи, є безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу. Відкликання ж довідки, виданої позивачу за підписом Тимковича Ю.І. на підтвердження вказаних обставин, не має значення, оскільки це не спростовує встановлені судом факти.

Суд також вірно послався на пояснення свідків ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також на акт стосовно дачі пояснень позивача, складений на його робочому місці, та на наказ № 65 від 6 червня 2006 року, де є підпис позивача про ознайомлення з ним, і дійшов вірних висновків про те, що наведені докази спростовують відсутність на роботі позивача 6 та 7 червня 2006 року більше трьох годин без поважних причин (а.с. 51, 54). Представник відповідача Сорокін Ю.В. також підтвердив суду, що спілкувався з позивачем в парку 6 червня 2006 року з приводу пояснень щодо його поведінки.

Крім того, в доповідних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не зазначено період часу, коли позивач залишив робоче місце без поважних причин, а тому вони не свідчать про вчинення позивачем прогулу. Навпаки ОСОБА_6 вказує, що позивач повідомив про своє відлучення, після чого знову з'явився на роботі, а ОСОБА_5 вказує про те, що не бачила ОСОБА_1 лише о 15 годині 30 хвилин. До того ж і в самому наказі не зазначено, який період часу відсутності позивача на роботі кваліфіковано як прогул, таке чітко не вбачається і з протоколу засідання профспілкового органу, що є порушенням положень п. 4 ст. 40 КЗПпУ.

Враховуючи, що до обов'язку позивача входить здійснення ним організаційно-контрольних функцій, а також, що адміністрація установи розташована не в парку, а в іншій частині міста, таке виключає можливість знаходження позивача постійно в одному конкретному місці, а саме в парку.

За такого, суд обґрунтовано виходив з того, що 1, 2, 6 та 7 червня 2006 року позивач був на роботі,   виконував певні обов'язки   і що   нема   підстав вважати   його

тимчасову відсутність за межами парку такою, що не була обумовлена поважними причинами, а тому вірно визнав накази про звільнення позивача та наказ про зміну дати звільнення незаконними і поновив ОСОБА_1 на посаді завідуючого сектором дозвілля, а також стягнув 1625 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 200 грн. моральної шкоди та розподілив судові витрати.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду.

Перевіривши законність та обгрунтованність оскаржуваного рішення суду, судова колегія вважає, що воно відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308   ЦПК України , судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу      комунального закладу    „Міський будинок культури" відхилити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 січня 2007 року  - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців  з дня її проголошення.

Головуючий: Судді:

Згідно з оригіналом суддя апеляцій Миколаївської

підпис     Т.З.Кутова