Справа № 22ц-285/07                                   Головуючий у 1 -й інстанції Вжещ С.І.

Категорія 40                                                   Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

УХ В АЛА Іменем України

27 березня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Бобуйок І. Ф., за участю:

·        позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3,

·        представника відповідача Новікової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною   скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2006 року

за  позовом ОСОБА_1 до управління охорони здоров'я Миколаївської

облдержадміністрації (далі - УОЗ Миколаївської облдержадміністрації)

про захист честі, гідності і ділової репутації, скасування наказу про звільнення,

поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

відшкодування моральної шкоди, визнання дійсною медичної довідки,

та за позовом

ОСОБА_2 до УОЗ Миколаївської облдержадміністрації

про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до УОЗ Миколаївської облдержадміністрації про захист честі, гідності і ділової репутації, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 10000 грн. моральної шкоди.

Позивач зазначав, що протягом останніх чотирьох місяців відносно нього, як керівника Казанківської центральної районної лікарні (далі - Казанківська ЦРЛ), вчиняється тиск і незаконні дії з боку керівництва управління, а саме, неодноразово проводилися в лікарні перевірки і негативно ставилися до нього, що стало причиною його хвороби і викликали зневагу до нього у персоналу лікарні. 7 липня 2006 р. начальник управління на засіданні мандатної комісії районної ради називала його злочинцем, погрожувала кримінальною відповідальністю та звільненням з посади, чим принизила його честь, гідність та ділову репутацію. У нього стався психічний стрес і суттєво був порушений життєвий уклад всієї сім'ї. Наказом від 31 липня 2006 р. його було звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин. З наказом не згодний, оскільки всі листки непрацездатності та довідки про свою хворобу та членів родини він надавав в установленому законом порядку, робоче місце протягом трьох годин не залишав, а тому підстав для звільнення за прогули не було. Крім того, без згоди власника

2

лікарні, яким   є   територіальна   громада Казанківського району в особі районної ради, відповідач не мав права його звільняти.

В подальшому позивач заявив позовні вимоги про визнання дійсною медичної довідки від 10 липня 2006 р. про хворобу неповнолітнього ОСОБА_4

У жовтні 2006 р. ОСОБА_2 пред'явила позов до УОЗ Миколаївської облдержадміністрації про відшкодування 1228 грн. 90 коп. матеріальної і 10000 грн. моральної шкоди, завдану їй незаконним звільненням її чоловіка ОСОБА_1 з роботи.

Судом допущена ОСОБА_2 до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка заявила самостійні позовні вимоги.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2006 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог, посилаючись на не відповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вважає доводи скарги необгрунтованими та просить залишити рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів, їх представника та представника відповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір про поновлення на роботі, суд повно та всебічно з'ясував обставини, за якими був звільнений з роботи ОСОБА_1 за прогули без поважних причин, і прийшов до правильного висновку про наявність у відповідача законних підстав для розірвання з ним трудового договору за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Так, судом встановлено, що з 4 листопада 1997 р. ОСОБА_1 працював на посаді головного лікаря Казанківської ЦРЛ. Наказом начальника УОЗ Миколаївської облдержадміністрації № 650-к від 31 липня 2006 р. він був звільнений з займаної посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 стала його відсутність на роботі з 26 травня по 10 червня 2006 р. В своїй пояснювальній від 14 липня 2006 р. на ім'я начальника УОЗ Миколаївської облдержадміністрації він зазначив, що у вказаний час доглядав за хворою дитиною (а.с.31). У підтвердження цього ОСОБА_1 надав довідку, видану 10 липня 2006 р. лікарем Казанківської ЦРЛ Лихошерстовою А.В. про те, що він знаходився на амбулаторному лікуванні по догляду за хворою дитиною ОСОБА_4, 2003 р. народження, з 26 травня по 10 червня 2006 р. (а.с.34).

Однак, вказана довідка не зареєстрована в журналі обліку довідок лікарні, відсутні записи в амбулаторній картці ОСОБА_4 про його хворобу у зазначений період, у журналі викликів лікаря додому і журналі обліку педіатричного прийому по дільниці (а.с.36-37). Вказані обставини, а також відсутність на роботі позивача у зазначений період підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - працівники лікарні.

Крім того, свідок ОСОБА_6 - дільничний педіатр пояснила, що обслуговує дільницю, де проживає дитина ОСОБА_4, 26 травня 2006 р. її не запрошували до нього додому, про його хворобу їй нічого невідомо, однак вона займалась оформленням санаторно-курортної картки для дитини у санаторій „Дніпро" м. Ялти з 26 травня 2006 р. разом з матір'ю і противопоказань не було.

Враховуючи викладене, суд обґрунтовано не прийняв до уваги вказану медичну довідку.

Суд також обгрунтовано не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відносно хвороби ОСОБА_4, оскільки наявність хвороби повинна підтверджуватись медичними документами.

з

Крім того, для догляду за хворою дитиною віком до 14 років видається листок непрацездатності згідно п.п. 3.3 п. З Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 р. № 455 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 р. за № 1005/6196.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 було проведено у відповідності до закону, то суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду про законність звільнення ОСОБА_1 Посилання апелянта на те, що у зазначений період у нього хворіли двоє дітей, не може бути прийнято до уваги. Згідно інформації, наданої відділом освіти Казанківської райдержадміністрації, ОСОБА_10 в цей період часу відвідував заняття в школі (а.с.219-220).

В судовому засіданні не знайшло підтвердження, що начальник УОЗ Миколаївської облдержадміністрації на засіданні мандатної комісії розповсюджувала відомості, які порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, а тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких доводів на підтвердження зазначених позовних вимог, а проведення перевірок лікарні відповідачем не можна вважати приниженням честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1, тим більше, що проведення перевірок є обов'язком відповідача.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, яка їй завдана незаконним звільненням її чоловіка ОСОБА_1 з роботи, то з таких підстав відшкодування шкоди не передбачено цивільним законодавством. В разі незаконного звільнення з роботи право на відшкодування моральної шкоди має тільки працівник згідно ст. 237-1 КЗпП України.

Тому в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_2 обґрунтовано відмовлено.

Судом також були розглянуті позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсною довідки від 10 липня 2006 р. лікаря Казанківської ЦРЛ Лихошерстової А.В. про хворобу неповнолітнього ОСОБА_4 Однак медична довідки не є правочином і визнання її дійсною у судовому порядку не передбачено нормами цивільного законодавства. Для підтвердження її дійсності передбачено інший порядок.

За такого, у відповідності до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, визначених п. 1 ст. 205 ЦПК України.

Допущені судом порушення норм процесуального законодавства, а саме, об'єднання в одне провадження кількох позовних вимог, які не є однорідними та регулюються різними нормами матеріального права, і притягнення до участі у справі про поновлення на роботі іншої особи, як підстава для скасування рішення суду не передбачені статтями 309, 311 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 308, 310, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2006 р. в частині позовних вимог про визнання медичної довідки дійсною скасувати.

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до управління охорони здоров'я Миколаївської облдержадміністрації про визнання медичної довідки дійсною.

В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий: Судді:      підпис підписи

Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду Миколаївської області Н.П. Славгородська