Справа № 22а-483/07 Головуючий по І інстанції Жосан В.М.
Категорія 36 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
ПОСТАНОВА Іменем України
27 березня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі БобуйокІ.Ф., за участю:
· позивача ОСОБА_1,
· представника позивачів ОСОБА_4,
· представників відповідачів Деордієвої К.І., Апуневич Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу
за апеляційними скаргами
департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва і управління
пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - УПФУ в
Ленінському районі м. Миколаєва) на постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 15 січня 2007 року
за позовами
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління соціальних виплат і компенсацій
Ленінського району департаменту праці та соціального захисту населення
м. Миколаєва, департаменту праці та соціального захисту населення
м. Миколаєва, головного управління праці та соціального захисту населення
Миколаївської обласної державної адміністрації, УПФ У в Ленінському районі
м. Миколаєва про стягнення щорічної разової грошової допомоги і пенсії,
УСТАНОВИЛА:
В липні 2006 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративними позовами до управління праці та соціального захисту населення та житлових субсидій Ленінської райдержадміністрації і Кабінету Міністрів України про стягнення щорічної грошової разової допомоги на користь ОСОБА_1 - 5058 грн. 40 коп., на користь ОСОБА_2 - 5408 грн. 50 коп. і на користь ОСОБА_3 - 3497 грн. 50 коп. та покладення обов'язку в подальшому нараховувати допомогу відповідно до діючого законодавства. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 також звернулися з позовом про стягнення недоплаченої їм пенсії 5765 грн. 94 коп. та 18446 грн. відповідно та покладення обов'язку в подальшому нараховувати пенсію відповідно до діючого законодавства.
Позивачі посилалися на те, що згідно Закону України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) вони мають право на отримання зазначеної допомоги в розмірі: ОСОБА_1, як інвалід війни III групи, ОСОБА_2, як інвалід війни III, а з 2006 р. - II групи, сім мінімальних пенсій за віком, а ОСОБА_3, як учасник бойових дій, п'яти мінімальних пенсій за віком. Також пенсії інвалідам війни II групи збільшуються на 350 процентів, а НІ групи на 200 процентів мінімальної пенсії за
2
віком. Фактично їм видавали допомогу значно меншу, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували менші і доплати до пенсії.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2006 р. справи за позовними заявами ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були об'єднані в одне провадження.
В подальшому позивачі уточнили коло відповідачів, зазначивши ними: управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва, департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва, головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації та УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва.
Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 15 січня 2007 р. позови ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволені.
Зобов'язано управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району нараховувати ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щорічну допомогу відповідно до діючого законодавства.
Стягнено з департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги на користь ОСОБА_1 - 5580 грн. 40 коп., на користь ОСОБА_2 - 5408 грн. 50 коп. і на користь ОСОБА_3 - 3494 грн. 50 коп.
Зобов'язано УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва перерахувати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пенсію відповідно до діючого законодавства.
Стягнено з управління пенсійного фонду м. Миколаєва суму недорахованої пенсії на користь ОСОБА_1 - 5765 грн. 94 коп., на користь ОСОБА_2 -18446 грн. 50 коп.
В апеляційних скаргах:
· департамент праці та соціального захисту населення м. Миколаєва просить постанову суду в частині стягнення щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій та інваліду війни скасувати і ухвалити нову постанову, якою визнати дії управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва такими, що відповідають чинному законодавству. Апелянт посилається на те, що позивачам здійснювалась виплата допомоги до Дня Перемоги в розмірах, встановлених законодавчими актами України;
· УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовів до управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти апеляційних скарг, представник позивачів вказує на те, що постанова суду, на його думку, є законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь в справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що ОСОБА_1, як інвалід III групи, ОСОБА_2, як інвалід II групи, а ОСОБА_3, як учасник бойових дій, мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону № 3551-XII, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і на підвищення пенсії відповідно на 200 і 350 процентів мінімальної пенсії. В порушення зазначеного закону допомога позивачам за період з 2000 по 2006 роки та підвищення пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2005 р. по 1 липня 2006 р. та ОСОБА_2 з 30 листопада 2000 р. по 1 червня 2006 р. нараховувались та виплачувались в меншому розмірі.
Проте з такими висновками не можна погодитися, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
з
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій, а ОСОБА_1 - інвалідом війни III групи, ОСОБА_2 був інвалідом війни III групи, а згідно посвідчення, виданого 27 квітня 2006 р., у теперішній час є інвалідом війни II групи.
Дійсно, частиною 5 ст. 12 і частиною 5 ст. 13 Закону № 3551-XII (із змінами, внесеними Законом від 25 грудня 1998 р.) передбачена щорічна до 5 травня виплата разової грошової допомоги у розмірах: учасникам бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком, інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком, інвалідам III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
В той же час в частині 1 ст. 2 вказаного Закону зазначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Крім того, в ч. 2 ст. 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Так, в законах про Державний бюджет України на 2000 - 2006 роки установлювалися розміри виплат щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону №3551-XII:
· у 2000 р. і 2001 p.: учасникам бойових дій і інвалідам війни III групи - 40 грн.;
· у 2002 p.: учасникам бойових дій - 80 грн., інвалідам війни III групи - 100 грн.;
· у 2003 p.: учасникам бойових дій - 90 грн., інвалідам війни III групи - 100 грн.,
· у 2004 p.: учасникам бойових дій - 120 грн., інвалідам війни III групи - 130 грн.;
· у 2005 р. і 2006 p.: учасникам бойових дій - 250 грн., інвалідам війни III групи -270 грн., інвалідам війни II групи - 330 грн.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію частини 5 ст. 12 і частини 5 ст. 13 Закону № 3551-XII зупинено на 2007 р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Крім того, визнані рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 р. неконституційними положення ст. 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", на що посилались позивачі в позовних заявах, втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, тобто з 1 грудня 2004 р.
Тоді як, відповідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону № 3551-XII разову грошову допомогу до 5 травня можливо отримати лише до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Неотриманні у вказаний строк кошти (залишок) повертаються до бюджету держави.
Тобто, рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. постановлено після закінчення вказаного строку отримання допомоги.
Суд першої інстанції не врахував положення зазначених законів, а тому прийшов до неправильного висновку, що позивачам не в повному обсязі виплачувалась щорічна разова грошова допомога до 5 травня.
Інваліди війни ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримують пенсію в УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва згідно Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Відповідно ч. 4 ст. 13 Закону № 3551-XII в редакції Закону від 23 листопада 1995 г. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 нараховувалось підвищення пенсії на 200 процентів виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - 19 грн. 91 коп., що складає 39 грн. 82 коп. (19,91x200%).
4
Законом України „Про підвищення мінімального розміру пенсії"" від 15 липня 1999 р. № 979-XIV з 1 вересня 1999 р. був встановлений мінімальний розмір пенсії за віком 24,9 грн., але він поширюється тільки на трудові пенсії, які призначаються відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення", і не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок та інших доплат до пенсій, про що зазначено в ст. З цього Закону.
В п. 2 постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 3 січня 2002 р. № 1 установлено, що розрахунок підвищень, передбачених Законом № 3551-XII, провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.
В п. 6 прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-ХІІ, який набрав чинності з 1 січня 2004 p., зазначено, що надбавки та підвищення до пенсій встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом.
Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови № 4 від 15 квітня 2005 р. „Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" також дав роз'яснення, що підвищення пенсії особам, на котрих поширюється дія Закону № 3551-XII, провадиться виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком -19 грн. 91 коп., встановленого зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України.
З 1 січня 2006 р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту" від 5 жовтня 2005 p. № 2939-IV, яким передбачено, що підвищення пенсії інвалідам війни провадиться виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зокрема, інвалідам II групи - у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При вирішенні даних позовних вимог суд не застосував вказані законодавчі акти і не прийняв до уваги роз'яснення Верховного Суду України, а тому безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення недоплаченої їм пенсії.
Крім того, суму недорахованої пенсії суд стягнув з управління пенсійного фонду м. Миколаєва, яке не було притянуто до участі у справі, і не навів в рішенні розрахунків заборгованості, прийнявши без перевірки розрахунки позивачів та ще й допустивши описки в сумах ОСОБА_1 і ОСОБА_3
За таких обставин, відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові.
Керуючись статтями 195, 202, 207 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги департаменту праці та соціального захисту населення і управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 15 січня 2007 р. скасувати і ухвалити нову постанову.
Відмовити в задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління
5
соціальних виплат і компенсацій Ленінського району департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва, департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва, головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про стягнення щорічної грошової разової допомоги та покладення обов'язку в подальшому нараховувати допомогу відповідно до діючого законодавства.
Відмовити в задоволенні позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про стягнення недоплаченої пенсії і покладення обов'язку в подальшому нараховувати пенсію відповідно до діючого законодавства.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Миколаївської області Н.П.Славгородська