Справа 22ц - № 790/07 Категорія: 13

Головуючий першої інстанції Савін О 1

Суддя-доповідач апеляційної о суду Базовкіна Т М

УХВАЛА

Іменем   України

27 березня  2007 року                       колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Славгородської Н.П.,

суддів:           Мурлигіної О.Я.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                                 Бобуйок І.Ф.,

за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою                         ОСОБА_1

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 грудня 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними,

встановила:

6 лютого 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсними.

Позивачка вказувала, що згідно свідоцтва про право власності на житло, від 12 грудня 2003 p., вона та її батько ОСОБА_3 в порядку приватизації державного житлового фонду отримали право власності на АДРЕСА_1 в рівних частках кожен.

З березня 2004 р. за пропозицією батька та під впливом психічного тиску з його боку (погрожував позбавити спадщини та відмовитись від неї як доньки) вона уклала договір дарування, за яким подарувала 1/2 частки квартири його співмешканці ОСОБА_5

Посилаючись на те, що спірна угода укладено вимушено, всупереч її волі, а також без згоди її чоловіка, оскільки квартира була приватизована за час шлюбу і є їх спільною власністю, позивачка просила визнати її недійсною.

В подальшому позивачка уточнила свої вимоги, пред'явивши їх також до ОСОБА_3, і, доповнивши вимоги, просила також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на У2 частини квартири, подарованої ОСОБА_5, яке після смерті обдарованої отримав її син ОСОБА_2

До участі у справі в якості третіх осіб було притягнуто комунальне підприємство "БТІ м. Южноукраїнськ", приватного нотаріуса ОСОБА_6 та Другу Первомайську державну нотаріальну контору.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 грудня 2006 р. та додатковим рішенням від 6 лютого 2007 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що, на її думку, доведено укладення угоди всупереч її волі, внаслідок впливу батька, а також на помилковість висновків суду про те, що приватизована квартира не відноситься до спільного майна подружжя, і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, відповідача, його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

2

Суд в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що за договором дарування, посвідченим 3 березня 2004 p. приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_5 54 долю квартири АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 7 лютого 2006 р. спадкоємцем % частки майна померлої, яке складається з 14 частини спірної квартири, є її син ОСОБА_2

Позивачка просила суд визнати договір дарування частини квартири недійсним, посилаючись на те, що вчинила його під впливом психічного тиску з боку батька, а також з підстав відсутності згоди її чоловіка на укладення такого договору.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення сторін по справі, третіх осіб, свідків, суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність встановлених ст. 231 ЦК України підстав визнання угоди недійсною.

Так, в силу ч. 1 ст. 231 ЦК України недійсним визнається правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи.

При цьому під психічним насильством розуміється залякування, загроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень самій особі або близьким, тощо. Характерною рисою такого насильства є його незаконність, протиправність, а також те, що воно є результатом активної поведінки винного.

З огляду на таке факти, на які посилається позивачка в обґрунтування доводів щодо тиску з боку батька, не можна вважати насильством, яке вимусило позивачку проти її волі укласти спірний договір, оскільки дії ОСОБА_3 не носили ні протиправного ні активного характеру.

Посилання ОСОБА_1 на побоювання того, що в разі не укладення договору дарування батько відмовиться від неї як від доньки та позбавить спадщини, стосуються мотивів укладення договору, що не впливає на дійсність угоди.

Також є хибними твердження ОСОБА_1 стосовно необхідності згоди її чоловіка на відчуження частини квартири, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень закону.

З матеріалів справи видно, що 54 частина квартири належала позивачці на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 грудня 2003 р. (а.с. 6), тобто була отримана в порядку приватизації на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". У зв'язку з тим, що зазначена частина квартири перейшла у власність ОСОБА_1 безкоштовно внаслідок реалізації особистого права громадянина України на приватизацію державного житлового фонду, це майно не може бути віднесено до спільного майна подружжя, а тому згода чоловіка не була потрібна.

З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги про наявність психічного тиску, внаслідок якого була укладена спірна угода, та про необхідність згоди чоловіка на відчуження частини квартири є безпідставними і не заслуговують на увагу.

Таким чином рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 грудня 2006 року та додаткове рішення від 6 лютого 2007 року залишити без змін.

3

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                                                підпис

Судді:                                                                           підписи