Справа № 2-а-3869/11р

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

      26 травня 2011 року  Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Богуславської І.А., при секретарі Зал Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської Ради про визнання дій відповідача неправомірними щодо призначення, нарахування і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягненням з відповідача недоплаченої суми допомоги та зобов’язання відповідача надалі виплачувати допомогу у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум,  

В С Т А Н О В И В :

27.04.2011 року позивачка звернулася до суду із зазначеним адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської Ради. В обґрунтування заявлених вимог вказала, що  є матір'ю малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримує допомогу по догляду за дитиною в розмірі 130 гривень щомісячно, виплату якої проводить УПСЗН Жовтневого району Маріупольської міської Ради. Вважає, що повинна отримувати зазначену допомогу в розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років відповідно до норм діючого законодавства, але відповідач відмовляється надати їй допомогу у вказаному розмірі. Із зазначеного приводу просила суд: визнати незаконною бездіяльність відповідача стосовно невиплати їй державної допомоги по догляду за дитино до 3х років у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення починаючи з грудня 2009 року; зобов’язати відповідача нараховувати та сплачувати їй державну допомогу по догляду за дитиною у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення до досягнення дитиною 3-х років по 10.04.2012  року.

Позивачка  надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради в судове засідання не з’явилася, надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу у відсутності представника відповідача. Крім того надала суду письмові заперечення, в яких вказала, що позивач є особою, яка застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, звернулась до УПСЗН Жовтневого району Маріупольської міської ради за призначенням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Розпорядженням їй було призначено вказану допомогу в мінімальному розмірі для дитини відповідного віку –130 гривень щомісячно, починаючи з 04.12.2009 року по 10.04.2012 рік, згідно зі ст. 15 Закону України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми»та  Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», в якому зазначено, що розмір допомоги повинен дорівнювати різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Виплату позивачу було здійснено у встановленому законом розмірі відповідно до зазначених вище законів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми", покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій у місцеві бюджети. Таким чином розмір вказаної допомоги встановлений Законом України про державний бюджет на відповідний рік. Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються при наявності відповідного бюджетного призначення, які у свою чергу встановлюються законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України, відповідно до ст. 22 якого УПТЗН є головним розпорядником бюджетних коштів, тобто неправоздатне виплачувати більше, ніж передбачено Законом про Державний бюджет на відповідний рік. Просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, та застосувати наслідки пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого 24.04.2009 року Жовтневим відділом РАЦС Маріупольського МУЮ Донецької області, є матір'ю малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в зв'язку з чим перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує грошову допомогу, передбачену чинним законодавством, виплату якої здійснює УПСЗН Жовтневого району Маріупольської міської Ради. На підставі розпорядження управління  позивачу, згідно з її зверненням, була призначена допомога з 04.12.2009 року по 10.04.2012  року у розмірі 130,00 грн. щомісячно.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми", тобто цей Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 5 цього Закону всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Згідно з п. 2 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13, призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи.

Таким чином, суд вважає, що Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району м. Маріуполя як орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок щодо нарахування та виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку, є належним відповідачем в даній справі.

Відповідно  до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»встановлено, що громадяни України, в  сім'ях  яких виховуються  та  проживають  неповнолітні  діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається, що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом І частини І статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року № 9 визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, при призначенні та виплаті позивачу допомоги діяло в межах своїх повноважень, у межах бюджетних асигнувань.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.12.2009 року у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років є необґрунтованими, оскільки  відповідач діяв у відповідності з приписами діючої норми ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», розмір отриманої позивачкою допомоги по догляду за дитиною до трьох років відповідає розміру, визначеному чинним законодавством.  

У задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного в розмірі, зазначеному позивачкою слід відмовити. Так, в межах КАС України, захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.

Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач УПСЗН Жовтневого району Маріупольської міської Ради не має повноважень щодо встановлення розміру допомоги відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і зазначеним Законом такі повноваження УПСЗН також не встановлені, у зв’язку з чим підстави для визнання дій відповідача по невиплаті вказаної допомоги не вбачається.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши  їх доказами, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 у повному обсязі.  

На підставі ст. 19, 92 Конституції України, Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Закону України «Про Держаний бюджет України на 2011 рік», керуючись ст.ст. 2, 8-11, 88, 116, ч.4 ст. 122, 159, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської Ради про визнання дій відповідача неправомірними щодо призначення, нарахування і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягненням з відповідача недоплаченої суми допомоги та зобов’язання відповідача надалі виплачувати допомогу у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня отримання її копії.

       Суддя                                                                                                                 Богуславська І.А.