ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 310
РІШЕННЯ
Іменем України
28.02.2011Справа №5002-34/301-2011
за позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна організація «Лівадія»
(98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, пер. Юності, 4)
до відповідача Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради
(98655, АР Крим, м.Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8)
третя особа фізична особа – підприємець ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про спонукання до виконання певних дій
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_2 за довіреністю №1/396 від 01.11.2009р.;
від відповідача – не з’явилися;
від третьої особи – ОСОБА_1
Суть спору: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація «Лівадія» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить зобов’язати Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради перерахувати 58 740грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що 29.01.2007р. відповідні грошові кошти перераховані відповідачу як повернення дотацій з державного регулювання тарифів на опалення від населення. При цьому, відповідні грошові кошти повернуті відповідачу, як вказує позивач, безпідставно, оскільки вони отримані КП «ЖЕО «Лівадія» від ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди за позовом, пред’явленим КП «ЖЕО Лівадія» у межах кримінальної справи, порушеної щодо вказаної особи. Між тим, ОСОБА_1 у подальшому виправданий вироком Ялтинського міського суду від 16.03.2009р., що вступив в законну силу, і Севастопольським апеляційним господарським судом 26.04.2010р. прийнято рішення, яким задоволено позов СПД ОСОБА_1 до КП «ЖЕО «Лівадія» щодо повернення як безпідставно отриманих 58 740грн.
Позивач також вказує, що КП «ЖЕО «Лівадія» бюджетна дотаційна організація, яка не має на своєму рахунку таких коштів для перерахування їх ОСОБА_1, а Лівадійська селищна рада перераховані кошти повертати не бажає, посилаючись на відсутність для цього підстав (а.с.3-5).
Відповідач у справі – Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради у відзиві на позов просив суд розглянути справу за відсутності його повноважного представника на власний розсуд.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.01.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1
Третя особа – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у поясненні на позов підтримує вимоги, заявлені позивачем, і вважає їх обґрунтованими (а.с.19).
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити; третя особа підтримала надані суду пояснення.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, суд
ВСТАНОВИВ:
29.01.2007р. позивачем у справі – КП «ЖЕО «Лівадія» перераховано до місцевого бюджету смт. Лівадія 58 740грн. з призначенням платежу – «повернення дотацій з державного регулювання тарифів на опалення для населення по пер. Батуріна, 5 та 18А за період з 01.05.2005р. по 01.05.2006р. згідно акта зустрічної перевірки КРУ в АР Крим №06-31/41 від 13.06.2006р.», що підтверджується випискою з рахунку (а.с.12, 35).
В судовому засіданні позивач пояснив та надав письмові пояснення (клопотання від 24.02.2011р. за вих.№1/86) про те, що у платіжному дорученні помилково визначено призначення платежу, оскільки фактично ним перераховані грошові кошти, отримані від ОСОБА_3 яка діяла за дорученням від ОСОБА_1, як відшкодування матеріальної шкоди за цивільним позовом, поданим у межах кримінальної справи. Зважаючи на відповідні обставини, на думку позивача, слід рахувати перераховану суму як відшкодування матеріальної шкоди по цивільному позову, поданому у межах кримінальної справи.
Вказані обставини не прийняті до уваги судом з наступних підстав.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, ці дані встановлюються такими засобами письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Вимоги, що пред’являються до доказів визначені ст.34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 (в редакції, чинній на момент здійснення платежу).
Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.
Так, відповідно до п.2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. При цьому, згідно п.2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.
Зокрема, згідно п.3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа “призначення платежу”, оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції
В силу п.3.8 доручення, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".
Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.
Згідно п.2.29 Інструкції, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.
Між тим, позивачем не надано доказів відкликання відповідного платіжного доручення у зв’язку з допущеною помилкою або повідомлення про зміну призначення платежу за цим дорученням в установленому порядку.
Таким чином, пояснення позивача щодо допущення його головним бухгалтером помилки у призначенні платежу вищевказаного платіжного доручення не підтверджені відповідними доказами і не можуть бути прийняті судом.
Відповідний платіжний документ виконаний банком відповідно до вказаному у ньому призначенні платежу «повернення дотацій по державному регулюванню тарифів на опалення для населення по пер. Батуріна, 5 та 18А за період з 01.05.2005р. по 01.05.2006р. згідно акту зустрічної перевірки КРУ в АР Крим №06-361/41 від 13.06.2006р.».
Предметом спору у даній справі є виникнення у відповідача обов’язку повернути відповідні грошові кошти на підставі ст.1212 ЦК України.
Відповідно до вказаної норми, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
В силу ч.2 цієї норми, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, особою, яка відповідальна за повернення майна, у т.ч. грошових коштів, є особа, яка їх зберігла або набула за рахунок іншої особи за відсутності для цього правових підстав.
З листа Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим від 30.12.2009р. №11.0-14.1/555-12211, відповідного платіжного доручення та виписки з рахунку вбачається, що грошові кошти вищевказаним платіжним дорученням перераховані позивачем на рахунок №31413544600043, відкритий для бюджету Лівадійської селищної ради за кодом бюджетної класифікації доходів бюджету 24060300 «інші надходження».
Таким чином, відповідні кошти надійшли безпосередньо до бюджету Лівадійської селищної ради.
В силу ч.3 ст.5 Бюджетного кодексу України, бюджет територіальної громади є бюджетом місцевого самоврядування; відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування», бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.
За змістом ч.3 ст.16 вказаного Закону, доходи місцевих бюджетів є матеріальною і фінансовою основною місцевого самоврядування.
Розпорядження коштами місцевого бюджету є виключною компетенцією, зокрема, селищної ради, яка, згідно п.23 ч.1 ст.26 Закону, вирішує питання про затвердження бюджету, що включає в себе визначення надходжень та витрат, на які спрямовуються бюджетні кошти.
Згідно п.27 ч.1 ст.26 Закону, прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету є виключною компетенцією відповідною ради.
Разом з тим, в якості відповідача, не зважаючи на те, що спірні кошти перераховані до бюджету Лівадійської селищної ради, позивачем визначено виконавчий комітет Лівадійської селищної ради, який лише складає проект бюджету, забезпечує виконання затвердженого відповідною радою бюджету та виконує інші, визначені, зокрема, п. «а» п.1 ст.28 Закону, функції.
Між тим, відповідати за заявленим позовом має Лівадійська селищна рада як представницький орган місцевого самоврядування, що представляє, згідно ст.10 Закону, територіальну громаду смт. Лівадія, до бюджету якої перераховані спірні грошові кошти, та яка здійснює від імені відповідної територіальної громади та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
В силу ст.24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Однак, позивач заперечував щодо заміни неналежного відповідача належним, що відображено у протоколі судового засідання від 17.02.2011р. та наполягав на вимогах до виконавчого комітету Лівадійської селищної ради.
Зважаючи на те, що особа, яка залучена як відповідач у справі не є особою, що має відповідати за заявленим позовом (неналежний відповідач), а позивач заперечував щодо його заміни, що є його правом, заявлені до неналежного відповідача вимоги не можуть бути задоволені, враховуючи, що залучений відповідач не є суб’єктом, у якого, в силу ст.1212 ЦК України, на підставі якої заявлені вимоги, виникає обов’язок повернути відповідні грошові кошти, у разі, якщо було б встановлено безпідставність їх набуття.
Водночас, відмова у задоволенні позову до неналежного відповідача не позбавляє позивача права на звернення з новим позовом до належного відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.