ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12.05.11р.Справа № 5005/3580/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Просвіт" лтд", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м.Дніпропетровськ
про стягнення 4 830, 69 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1., представник за довіреністю № 24-5-03 від 31.12.10р.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Просвіт"лтд", м.Київ (далі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ (далі-відповідач) про стягнення 4 830,69 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 2 924,92 грн. - заборгованість за поставлений товар, 361,69 грн. - 3% річних та 1 544,08 грн. - інфляційні витрати.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 511081216 від 10.04.2008 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
12.05.11р. у судове засідання повноважний представник позивача не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, про що є відмітка в матеріалах справи (31, 35 арк.).
12.05.11р. до господарського суду надійшов відзив, відповідно якого відповідач позовні вимоги визнає частково та просить суд відмовити позивачу тільки в інфляційних витратах у розмірі 66,79 грн.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд знаходить достатньо підстав для розгляду справи без повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.
За згодою представника відповідача, в судовому засіданні 12.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
10 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 511081216 (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, найменування, номенклатура, вимоги до якості (ДСТУ, ТУ), кількість, строк поставки і ціна якого зазначені в специфікації №1, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору ціна товару визначається в гривнях України і вказана в специфікаціях, які додаються до Договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлюється Законом України "Про податок на додану вартість".
Ціна товару визначається з урахуванням умов поставки, передбачених Договором (п. 2.2. Договору).
Поставка товару здійснюється відповідно до специфікації № 1 (п. 3.1. Договору).
Строк поставки товару зазначається у специфікації № 1. Поставки товару на склад відповідача здійснюється автомобільним транспортом за рахунок позивача (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору сторони визначили порядок розрахунків, відповідно до якого відповідач проводить розрахунок по договору шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок позивача протягом 22 банківських днів з дати поставки при наявності розрахунку та податкової накладної.
За порушення погоджених строків оплати товару, зазначених договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі двох облікових ставок від ціни неоплаченого товару за кожен день прострочки (п.7.1. Договору).
На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується рахунком-фактурою № DPP-001826 від 03.10.08 р., видатковою накладною № DPP-001215 від 03.10.08 р. на загальну суму 7 654,92 грн. та довіреністю на отримання товару серії ЯПЗ №237783 від 03.10.2008 року.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме на суму 4 730,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 29.10.2008 р. на суму 2 730,00 грн. та копією банківської виписки від 18.02.2010 р. на суму 2 000,00 грн.
Як зазначає позивач, з 19.02.2010 р. коштів від відповідача за поставлений товар на поточний рахунок позивача не надходило, що свідчить про порушення відповідачем своїх зобов'язань стосовно оплати за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 2 924,92 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 1 544,08 грн. та 3% річних у розмірі 361,69 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 2 924,92 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 544,08 грн. та 3 % річних у розмірі 361,69 грн., всього 4 830,69 грн.
У судовому засіданні представник відповідача не заперечував щодо існування заборгованості перед позивачем у розмірі 2 924,92 грн. Крім того, надав відзив, відповідно якого відповідач позовні вимоги визнає частково та просить суд відмовити позивачу тільки в інфляційних витратах у розмірі 66,79 грн.
При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Викладене є підставою задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 2 924,92 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 1 544,08 грн. та 3% річних у розмірі 361,69 грн., розрахунок яких судом перевірений.
При перевірки розрахунку інфляційних витрат, господарський суд встановив, що він зроблено невірно.
Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства, інфляційні витрати складають 1 477, 29 грн.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 361,69 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, а вимоги щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 1 544,08 грн. частково, а саме у розмірі 1 477, 29 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений товар у розмірі 2 924,92 грн., інфляційні витрати у розмірі 1477, 29 грн. та 3% річних у розмірі 361,69 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті державного мита у розмірі 100,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 232, 74 грн.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. 21, ЄДРПОУ 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Компанія "Просвіт" лтд" (03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 42, ЄДРПОУ 35572113, р/р 26009052603567 у Філії РЦ ПуАТ КБ "ПриватБанк", МФО 320649) заборгованість за поставлений товар у розмірі 2 924,92 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять чотири грн. 92 коп.), інфляційні витрати у розмірі 1 477,29 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят сім грн. 29 коп.), 3% річних у розмірі 361,69 грн. (триста шістдесят одна грн. 69 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 100,59 грн. (сто грн. 59 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 232,74 грн. (двісті тридцять дві грн. 74 коп.).
В решті позовних вимог –відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Н.Е. Петренко
Повне рішення складено 16.05.11р.