ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
18.05.2011Справа №5002-34/1435-2011
за позовом Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону
(99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27)
в інтересах держави в особі Національного центру управління та
випробувань космічних засобів
(96552, АР Крим, Сакський р-н, с. Вітіно)
в особі відокремленого підрозділу
Південний центр радіотехнічного спостереження
(99024, м. Севастополь, вул. Військових будівельників,1 )
до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд»
(95000, м. Сімферополь, вул. Леніна ,17,
95043, м. Сімферополь, вул. Залізнична,5)
про стягнення 11 625,00 грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
представники:
від позивача – не з’явився;
від відповідача – ОСОБА_1. – за довіреністю б/н від 01.04.2011р.;
від прокуратури - помічник прокурора Година Д.А., посвідчення №363
Суть спору: заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Національного центру управління та випробувань космічних засобів звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить стягнути з відповідача – Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" на користь позивача в особі його відокремленого підрозділу – Південного центру радіотехнічного спостереження 11625грн., у т.ч. 9 300грн. основної заборгованості, 1 674грн. пені, 651грн. штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог, заступник прокурора посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором №50п від 01.05.2008р. в частині оплати наданих послуг у встановлений таким договором строк.
Відповідно до розрахунку пені, наданого позивачем, відповідні вимоги заявлені за період з 30.11.2008р. по 30.05.2009р.
Порушення інтересів держави мотивовано прокурором тим, що несплата наданих відповідачу послуг завдає збитків, які полягають у тому, що через брак оборотних коштів позивач не має змоги належним чином виконувати покладені на нього функції з безперервного ведення розвідки космічного простору та постійного контролю космічної обстановки. Крім того, оскільки позивач фінансується з державного бюджету, як вказує прокурор, то своїми діями відповідач заподіює збитків державного бюджету України, а зважаючи на те, що кошти, які мали бути отримані від відповідача, згідно ст.8 Закон України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", мали використовуватись виключно на національну оборону, недоотримання таких коштів призводить до недонаповнення державного бюджету України коштами для потреб національної оборони (а.с.3-4).
Відповідач у справі – ДП «Міністерство оборони України «Кримвійськбуд» у письмовому відзиві на позов визнав основну заборгованість у сумі 9 300грн., а в частині стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу) просив застосувати позовну давність та у позові відмовити (а.с.49)
Позивач явку свого представника в судове засідання 18.05.2011р. не забезпечив та заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке задоволено судом, зважаючи на те, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті і неявка повноважного представника позивача у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору, враховуючи підтримання заявлених вимог прокурором (а.с.47).
В судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві; відповідач щодо заявлених вимог про стягнення штрафних санкцій просив у позові відмовити з підстав пропущення строку позовної давності, в іншій частині – заявлені вимоги визнав.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.05.2008р. між Південним центром радіотехнічного спостереження (ПЦРС) Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі начальника центру Корнякова С.О., який діяв на підставі положення про ПЦРС, та відповідачем у справі – Державним підприємством Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» в особі генерального директора Казановського М.Ю., який діяв на підставі статуту, укладено договір про надання послуг № 50п (а.с. 8).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань з наступних підстав.
Відповідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Враховуючи, що зазначений договір від імені позивача у справі – Південного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів укладено начальником центру ОСОБА_2, який діяв на підставі положення про ПЦРС та довіреності від 09.08.2007р. №1554/10 (а.с.18), такий договір є підставою для набуття прав та обов’язків безпосередньо позивачем у справі.
Так, в силу ст. 239 ЦК України, правочин (договір, за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, є видом правочину), вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
За умовами вказаного договору позивач (виконавець) взяв на себе зобов’язання надавати послуги по проживанню працівників Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримвійськбуд» в приміщеннях ПЦРС на період з 01.05.2008р. до 31.12.2008 р., а відповідач (замовник) оплачувати ці послуги згідно з умовами даного договору
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов’язку щодо оплати послуг, а також застосування до нього відповідальності, встановленої умовами договору та чинним законодавством
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В силу ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 3.1.3. договору, оплату виконавцю за надані послуги замовник має здійснювати у 10-ти денний термін після отримання рахунку; оплата комунальних послуг проводиться по рахунку фінансової служби виконавця. Акт виконаних робіт підписується сторонами в період з 1-го по 5-те число місяця, що слідує за розрахунковим (п. 3.1.2. договору).
У підтвердження надання відповідних послуг у період з 01.10.2008р. по 31.10.2008р. позивачем надано акт прийому-передачі, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 9300грн. (а.с.45).
Згідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44), рахунок-акт № 390 від 31.10.2008р., згідно якого відповідачу належало сплатити 9300,00 грн. за надані за договором послуги, останнім отримано 20.11.2008р. Отже, зобов’язання щодо оплати таких послуг мало бути виконано, враховуючи умови договору, в строк до 30.11.2008р. включно.
Визнання відповідачем факту надання відповідних послуг та їх вартості підтверджується також копією акту звірки розрахунків між сторонами від 01.11.2008р. (а.с. 22).
Звертаючись до суду з даною позовною заявою, прокурор стверджував, що відповідачем відповідні зобов’язання не виконані, у зв’язку з чим просить стягнути 9300грн. з відповідача.
Відповідачем не спростовано доводів прокурора, викладених у позовній заяві, щодо не виконання ним зобов’язань за договорами; доказів сплати заборгованості не надано.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, не виконавши взяте на себе зобов’язання щодо оплати наданих йому послуг у встановлений у зазначеному договорі строк, відповідач допустив порушення зобов’язання, у зв’язку з чим заявлені позовні вимоги в частині стягнення 9300,00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до п. 6.4. договору за невиконання вимог договору сторони несуть відповідальність згідно ст. 231 ГК України.
В силу ч.2 п. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Так, прокурор в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 1 674грн. пені за період з 30.11.2008р. по 30.05.2009р. та 651грн. штрафу.
Право позивача про стягнення штрафу у розмірі 651грн., враховуючи приписи ч.2 п. 2 ст. 231 ГК України виникло 31.12.2008р.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, визначено позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік. При цьому, ст.267 ЦК України, встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи однорічний строк позовної давності для вимог про стягнення пені та штрафу, заяву відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, беручі до уваги те, що ні прокурор, ні позивач не посилалися на поважність причин пропуску ними відповідного строку, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 674грн. пені та 651грн. штрафу.
Судові витрати у вигляді оплати позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає на відповідача.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення; повний текст рішення складено 19.05.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" на користь Південного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів 9 300грн. основної заборгованості.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" в доход Державного бюджету України 102.00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.