ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211
РІШЕННЯ
Іменем України
16.05.2011Справа №5002-8/1297-2011
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К", Одеська область, Роздільнянський район, смт Лиманське
до - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Сімферополь
про стягнення 3 468,54 грн.
Суддя С.А. Чумаченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з’явився.
Від відповідача – не з'явився.
Суть спору: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланжерон і К" звернулося до господарського суду із позовною заявою до відповідача – фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 3468,54грн.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, просить суд провадження по справі №5002-8\1297-2011 припинити на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із повною оплатою суми позовних вимог.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 16 травня 2011 року провадження по справі №5002-8/1297-2011 в частині позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 2518,96грн – припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, на розгляді суду залишилися позовні вимоги щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2:
- суми основного боргу в розмірі 663,99грн;
- суми пені в розмірі 285,59грн.
Справа слуханням відкладалася в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
29 квітня 2010 року ТОВ «Ланжерон і К» (Товариство) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Дистриб’ютор) укладений договір купівлі-продажу товару №29/20-04.
За договором купівлі-продажу товару №29/20-04 від 29 квітня 2010 року – Товариство зобов’язане передати, а Дистриб’ютор згідно п.1.1 та п.6.1. договору, прийняти та оплатити товар на протязі 45 календарних днів з моменту отримання товару.
Розділом 6 Договору купівлі-продажу товару №29/20-04 від 29 квітня 2010 року передбачено, що Дистриб’ютор зобов’язаний проводити оплату за отриманий товар у повному об’ємі і в точній відповідності до умов і термінів, що передбачені договором.
Пунктом 10.1 договору купівлі-продажу товару №29/20-04 від 29 квітня 2010 року встановлено, що договір діє до 31 грудня 2011 року, але у будь-якому разі до виконання зобов’язань за договором.
Так, 16 червня 2010 року відповідно до накладної №474 ТОВ «Ланжерон і К» (Товариство) здійснив поставку товару на адресу Відповідача на суму 18290,28грн у т.ч. ПДВ 3048,38грн.
Факт отримання поставленого товару фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 підтверджується товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 16 червня 2010 року.
Однак, як посилається Позивач у своєму позові, невиконання Відповідачем свого обов’язку щодо своєчасної оплати товару на суму 3182,95грн по договору купівлі-продажу товару №29/20-04 від 29 квітня 2010 року, й стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.
Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
29 квітня 2010 року ТОВ «Ланжерон і К» (Товариство) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Дистриб’ютор) укладений договір купівлі-продажу товару №29/20-04.
За договором купівлі-продажу товару №29/20-04 від 29 квітня 2010 року – Товариство зобов’язане передати, а Дистриб’ютор згідно п.1.1 та п.6.1. договору, прийняти та оплатити товар на протязі 45 календарних днів з моменту отримання товару.
Розділом 6 Договору купівлі-продажу товару №29/20-04 від 29 квітня 2010 року передбачено, що Дистриб’ютор зобов’язаний проводити оплату за отриманий товар у повному об’ємі і в точній відповідності до умов і термінів, що передбачені договором.
Так, 16 червня 2010 року відповідно до накладної №474 ТОВ «Ланжерон і К» (Товариство) здійснив поставку товару на адресу Відповідача на суму 18290,28грн у т.ч. ПДВ 3048,38грн.
Факт отримання поставленого товару фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 підтверджується товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 16 червня 2010 року.
Позивач у своєму позові посилається на невиконання Відповідачем свого обов’язку щодо своєчасної оплати товару на суму 3182,95грн по договору купівлі-продажу товару №29/20-04 від 29 квітня 2010 року.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 16 травня 2011 року провадження по справі №5002-8/1297-2011 в частині позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 2518,96грн – припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Втім, представник Відповідача представив суду платіжні доручення, відповідно до яких залишок суми заборгованості в розмірі 663,99грн погашений у повному обсязі, а саме: платіжне доручення №5633 від 30 березня 2011 року; платіжне доручення №5183 від 23 березня 2011 року; платіжне доручення №4650 від 16 березня 2011 року; платіжне доручення №4159 від 10 березня 2011 року; платіжне доручення №3841 від 02 березня 2011 року.
Як слідує з матеріалів справи, позивач - ТОВ «Ланжерон і К» звернувся до господарського суду АР Крим 04 квітня 2011 року, в свою чергу, як вище встановлено судом, Відповідач оплатив суму боргу в розмірі 663,99грн ще до звернення позивача із відповідним позовом.
У зв’язку із чим, суд вважає за необхідним звернути увагу на те, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 Господарського процесуального кодексу України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких названий і такий спосіб, як примусове виконання обов’язку в натурі.
Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.
Юридична зацікавленість позивача, у випадку пред’явлення позову, покладає на нього обов’язок довести, що цивільні права позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.
Відсутність факту порушення права, на захист якого подано позов, не є підставою для відмови у прийнятті позову, оскільки на стадії прийняття позовної заяви суд не досліджує питання наявності чи відсутності факту такого порушення, тобто не розглядає спір по суті.
Разом з тим, встановлення відсутності чи наявності факту порушення відповідного права входить до предмету дослідження при вирішенні спору по суті.
На момент звернення позивача з позовом до суду його інтереси не були порушені, оскільки відповідачем добровільно сплачена заборгованість за договорам купівлі-продажу товару №29/20-04 від 29 квітня 2010 року на суму 663,99грн.
Відсутність порушення охоронюваних законом прав на момент звернення з позовом до суду, тягне за собою відмову у їх захисті.
Також позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму пені в розмірі 285,59грн, як те передбачено п.7.1. Договору купівлі-продажу товару №29/20-04 від 29 квітня 2010 року.
Відповідно до п.7.1. Договору купівлі-продажу товару №29/20-04 від 29 квітня 2010 року – у випадку порушення терміну оплати товару винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день просрочки.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно до ч.3 ст. 549 Цивільного Кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що вимоги щодо стягнення пені з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
Таким чином, загальна сума пені за договором складає 251,37грн.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
16 травня 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення складено і підписано 18 травня 2011 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 77, 82-84 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (95034, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2; рр НОМЕР_2 в КРД АППБ «Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланжерон і К» (67452, Одеська область, Роздільнянський район, смт Лиманське, вул. Леніна,58; рр260036401 у ОФ АППБ «Аваль» МФО 328351, ЄДРПОУ 3189208) суму пені в розмірі 251,37грн; державне мито в сумі 82,47грн та 190,78грн витрат пов’язаних із інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
4. В частині позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 663,99грн та суми пені в розмірі 34,22грн – відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.