категорія 8.2.4
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.05.11
о 10 год. 23 хв.
каб. № 3Справа №2а-178/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.,
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.01.2011;
відповідача – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 317»
до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у м.Севастополі Державної податкової адміністрації України
про визнання протиправним та скасування рішення,
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин № 317»звернулось до суду з адміністративним позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у м. Севастополі Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування рішення № 270553-0005-32-036 від 19.10.2010 про застосування штрафних санкцій у сумі 8500,00 грн.
Ухвалою від 19.01.2011 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 19.01.2011 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що рішення, яке оскаржується, прийнято обґрунтовано, в межах наданих повноважень (а.с.50-53).
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Згідно зі частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в судове засідання не з’явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представнику позивача роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд
встановив
Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин № 317»зареєстровано як юридична особа Гагарінською районною державною адміністрацією у місті Севастополі 15.01.1996, зареєстрований в реєстрі юридичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів, ідентифікаційний код 23449760.
20.09.2010 посадовими особами Регіонального Управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у м.Севастополі була проведена перевірка об’єкта торгівлі –мінімаркету, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 3, що належить позивачу, з питання дотримання ним вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№ 481/95-ВР від 19.12.1995, з подальшими змінами і доповненнями (далі –Закон № 481).
Перевірка проводилася у присутності уповноваженої особи позивача –продавця ОСОБА_2
Посадові особи Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у м.Севастополі були допущені до проведення перевірки.
Екземпляр акту перевірки отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить її особистий підпис.
В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті № 188/3201/23449760 від 20.09.2010 порушення статей 11, 153 Закону № 481, що виразилося у зберіганні алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразку та реалізації тютюнових виробів неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1.
За вказані порушення, керуючись статтею 17 Закону № 481, Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у м.Севастополі були застосовані штрафні санкції на загальну суму 8500,00 грн., а саме:
- відповідно до абзацу 15 частини другої статті 17 Закону № 481 –за зберігання алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка - 1700,00 грн.;
- відповідно до абзацу 8 частини другої статті 17 Закону № 481 –за продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18-ти річного віку - 6800,00 грн.
На підставі акту перевірки, начальником Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у м.Севастополі прийнято рішення № 270553-0005-32-036 від 19.10.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у загальній сумі 8500,00 грн. (а.с.11).
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України № 940 від 07.08.2001 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору», яка прийнята на виконання Указу Президента України № 510 від 11.07.2001 «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», у складі Державної податкової адміністрації утворений Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи.
Пунктом 9 цієї Постанови, Державній податковій адміністрації забезпечити виконання завдань щодо реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації, зокрема, здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і сировини, додержанням норм втрат та виходу спирту, алкогольних напоїв суб'єктами підприємницької діяльності, які виробляють, імпортують, експортують, зберігають, транспортують та реалізують таку продукцію, а також додержанням стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів та технологічних інструкцій на виробництво спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, забезпечення розподілу спирту між споживачами в установленому порядку з оформленням нарядів на одержання та здійснення контролю за його цільовим використанням.
Частиною четвертою статті 153 Закону № 481 встановлено, що продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
Факт порушення позивачем вимог статті 153 Закону № 481 підтверджується, зокрема, актом перевірки, в якому зафіксовано факт реалізації пачки сигарет «Kent»неповнолітній особі –ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
При цьому, слід зазначити, що перевірка була проведена сумісно із співробітниками ВКСМД Ленінського РВ УМВС України у м.Севастополі, які відібрали пояснення у неповнолітньої ОСОБА_3, з яких вбачається, що біля 22 години вона зайшла до магазину № 317 по вул. В.Морська, 3 у м. Севастополі з метою покупки, зокрема, сигарет. Вона підійшла до продавця й зробила замовлення однієї пачки сигарет. Продавець передав їй пачку сигарет, про її вік продавець не питав (а.с.38).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 153 Закону № 481 забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів, особам, які не досягли 18 років.
Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється, що передбачено частиною четвертою та п’ятою статті 153 Закону №481.
Внаслідок не виконання працівником позивача передбачених Законом № 481 вимог щодо перевірки документів особи, яка купує тютюнові вироби, суб’єктом господарювання –порушені вимоги пункту 1 частини першої статті 153 вказаного Закону.
Відповідальність за вказане порушення передбачена статтею 17 Закону № 481 та складає 6800,00 грн.
Крім того, слід зазначити, що посадова особа позивача, ОСОБА_2, був притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 01.12.2010 у справі № 3-5131/10 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами) та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. в доход держави.
Зазначена постанова набрало законної сили 13.12.2010, про що свідчить відмітка на постанові, прикладеної до матеріалів справи.
Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Щодо застосування до штрафних санкцій у сумі 1700,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, слід зазначити наступне.
Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону № 481 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 Положення «Про марки акцизного збору», затвердженого Указом Президента України від 18.09.1995 № 849/95 (далі –Положення №849) марка акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби і наявність якого підтверджує сплату акцизного збору або належне оформлення векселя в порядку, визначеному цим Положенням, у разі здійснення операцій із зазначеними товарами на території України. Марки акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів українського походження (внутрішня акцизна марка) і для імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів (імпортна акцизна марка) різняться між собою дизайном і кольором.
Абзацом 1 пункту 3 Положення встановлено, що виробництво суб'єктами підприємницької діяльності з метою реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів без позначення марками акцизного збору, а також ввезення на митну територію України, транспортування, зберігання, приймання на комісію та консигнацію для продажу і реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, забороняється.
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється таким способом і в такому місці, щоб марка розривалася під час розкупорювання (розкриття) пляшки (іншої тари), пачки (упаковки) (абзац 3 пункту 7 Положення).
Відповідно до пункту 20 Положення «Про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 567 від 23.04.2003, діючого на час проведення перевірки, вважаються немаркованими алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробникові (імпортерові) зазначеної продукції.
Згідно наданої до відповідача інформації, а саме, акту про знищення марок акцизного збору зі ставками акцизного збору, діючих до 01.07.2009 від 14.01.2010 та реєстру знищених марок до нього, алкогольні напої, які вказані у акті перевірки, марковані марками, що не видавались безпосередньо виробникові зазначеної продукції, тому відповідні алкогольні напої вважаються немаркованими.
За правилом абзацу 15 частини другої статті 17 Закону № 481 до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.
Щодо доводу позивача про неможливість прийняття акта перевірки та пояснення покупця у якості належних доказів порушень вимог законодавства у зв’язку з наданням пояснень покупцем працівникам податкової міліції та вилучення ними алкогольних напоїв з акцизними марками, які значаться знищеними, слід зазначити наступне.
Законом України «Про державну податкову службу в Україні»(далі –Закон № 509), який був чинним на час проведення перевірки позивача, встановлено, що до функцій органів Державної податкової служби України відноситься: проведення роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; здійснення заходів щодо вилучення та знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу.
Згідно зі статтею 16 Закону № 481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до підпункту 2.6 пункту 2 Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом ДПА України № 331 від 21.08.2001, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.09.2001 за № 789/5980, одним з основних завдань ДААК ДПА України є, зокрема, ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.
Згідно з абзацом четвертим статті 20 Закону № 509 у складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Статтею 22 Закону № 509 встановлено, що посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені, зокрема, статтею 11 Закону України № 565-XII від 20.12.1990 «Про міліцію»(далі –Закон № 565).
Відповідно до пункту 7 статті 11 Закону № 565 міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право, зокрема, складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У цьому аспекті слід зазначити, що проведення експертизи продукції та марок акцизного збору на предмет їх фальсифікації чи підроблення, та інших порушень, можливе лише після вилучення виявленої продукції, здійснювати яке мають право працівники податкової міліції відповідно до Закону № 509.
Алкогольна продукція, яка за законодавством вважається немаркованою, була видана добровільно уповноваженою особою позивача –продавцем ОСОБА_2, працівникам податкової міліції ДПА у м. Севастополі, які мають на те належні повноваження, про що складений акт від 20.09.2010 (а.с.18).
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та які свідчили б про неправомірність дій відповідача щодо проведення перевірки та застосування штрафних санкцій, а надані відповідачем письмові докази є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги та викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 31 травня 2011 року о 17-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.О. Єфременко