ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
31.05.11 р. Справа № 13/2
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В. при секретарі судового засідання Ісаковій А.В. розглянувши матеріали позовною заявою Приватного акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00374545)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Юджин” м. Донецьк (ідентифікаційний код 23178442)
про стягнення заборгованості у розмірі 735грн.24коп.
за участю представників сторін:
від Позивача – ОСОБА_1. (за довірен. б/н від 31.12.2010р.)-юрискон.
від Відповідача – не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Відкрите акціонерне товариство „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юджин” м. Донецьк (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 735грн.24коп.
Ухвалою суду від 31.05.2011р. суд змінив найменування позивача по справі з Відкритого акціонерного товариства «Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк на Приватне акціонерне товариство «Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 291 від 05.01.2004р., товарно-транспортні накладні форми № 1 – ТТН, акт звіряння взаєморозрахунків станом на 28.02.2011р., вказуючи на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором № 291 від 05.01.2004р. щодо своєчасної та повної оплати боргу у розмірі 735грн.24коп.
Справа слуханням неодноразово відкладалась у зв’язку з відсутністю відповідача. Неприбуття у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЕ № 734617 станом на 05.05.2011р., з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Юджин” м. Донецьк, ідентифікаційний код 23178442, знаходиться за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 21. Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.
Тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
В судовому засідання 31.05.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні, зазначаючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
Між Відкритим акціонерним товариством „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк (постачальник) та Спільною компанією „Юджин”, м. Донецьк (покупець) був укладений договір № 291 від 05.01.2004р., згідно з яким постачальник зобов’язується виготовляти та передавати, а покупець – приймати та оплачувати хлібобулочну продукцію, а також кондитерські, бубличні вироби, сушку, сухарі панірувальні та інші вироби згідно зроблених замовлень.
Згідно п. 7.1 договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2004р. Пунктом 7.2 сторони передбачили, що договір вважається пролонгованим на невизначений строк, якщо жодна із сторін не заявить про бажання його розірвати за 1 місяць до дати, зазначеної в п. 7.1 даного договору. Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази підтверджуючі розірвання договору або заперечення стосовно продовження строку дії договору, у суду є підстави вважати, що договір № 291 від 05.01.2004р. пролонгований на невизначений строк.
В подальшому відповідач - Спільна компанія „Юджин” (ідентифікаційний код 23178442) змінила організаційно – правову форму на Товариство з обмеженою відповідальністю „Юджин”(ідентифікаційний код 23178442), що підтверджується відбитком печатки на ТТН, наданим позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відносно відповідача станом на 05.05.2011р.
Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що кількість, асортимент продукції, що підлягає поставці, визначається замовленням покупця, зробленим в установленому даним договором порядку.
Згідно п.2.1 договору поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом постачальника згідно узгодженому сторонами графіку. Допускається самовивіз продукції покупцем.
При прийманні окремої партії продукції покупець в товарно – транспортній накладній на кожну партію товару, повинен засвідчити факт отримання продукції в графі „продукцію прийняв” – відбитком печатки або штампа підприємства. (п.4.2 договору).
На виконання умов договору позивачем був поставлений товар за товарно-транспортними накладними Форми № 1 – ТНТ від 27.12.2010р., № 99461 від 31.12.2010р., № 47 від 01.01.2011р., від 03.01.2011р., всього на загальну суму 756грн.11коп.,
Поставка продукції була здійснена транспортом позивача (постачальника).
Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами відповідача в графі „Отримав” та відбитками печатки, чим надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту, ціни товару.
За змістом позову сума поставки за ТНТ № 98190 від 27.12.2010р. з урахуванням відмови покупця від однієї одиниці хлібобулочної продукції склала 241грн.02коп., заборгованість погашена частково на суму 20грн.87коп., отже залишок заборгованості за вказаною ТНТ складає 220грн.15коп. Продукція поставлена відповідачу по всім іншим взагалі не оплачена.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціни на продукцію, що поставляється, зазначаються в товарно – транспортній накладній. Покупець зобов’язаний оплатити вартість поставленої продукції протягом п’яти банківських днів з моменту її отримання. Покупець також зобов’язаний в цій строк відшкодувати постачальнику витрати по транспортуванню продукції (при поставці транспортом постачальника) та 50% від суми амортизації лотків та контейнерів (п. 5.2 договору).
Письмовою претензією № 89 від 01.02.2011р. позивач просив відповідача оплатити заборгованість за отриману продукцію в сумі на 735грн.24коп., попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду за захистом порушеного права та стягнення заборгованості в примусовому порядку. У якості доказу направлення у матеріалах справи міститься засвідчена копія квитанції від 04.02.2011р.
Однак, станом на сьогоднішній день позивач не отримав жодної відповіді на направлену претензію, заборгованість за поставлений позивачем товар та понесені витрати у розмірі 735грн. 24коп. не сплачена, що примусило позивача звернутися з позовом про примусове стягнення цієї суми.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:
Як вбачається із змісту позовної заяви сутність даного спору полягає у стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 735грн.24коп. у зв’язку з не належним виконанням умов договору № 291 від 05.01.2004р.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначалося, на виконання умов договору позивачем (постачальником) була здійснена поставка хлібобулочної продукції з урахуванням понесених позивачем витрат по транспортуванню продукції та амортизації тари, всього на загальну суму 756грн.11коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними наявними у матеріалах справи.
Згідно п.1.1 Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики № 153 від 06.06.2001р. товарно-транспортна накладна за формою N 1-ТТН (хліб) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України.
Отже, зазначені товарно-транспортні накладні є належним та достатнім доказом отримання відповідачем товару, оскільки відповідають формі, встановленої Інструкцією про порядок заповнення, застосування спеціалізованої товарно-транспортної накладної на відпуск хлібобулочних виробів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики № 153 від 06.06.2001р. та містять підпис та відбитки печатки відповідача в графі „продукцію прийняв”
Таким чином, посвідчивши підписом та печаткою зазначені накладні відповідач визнав і факт виникнення заборгованості щодо сплати вартості поставленого товару та відшкодування понесених позивачем витрат на загальну суму 756грн.11 коп.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 291 від 05.01.2004р. суд робить виходячи з того, що продукція за договором відповідає поставленому товару. Тобто, з цього питання спір відсутній.
Таким чином, позивач виконав взяті на себе за договором № 291 від 05.01.2004р. зобов’язання щодо постачання та транспортування продукції.
Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони п. 5.1 погодили, Покупець зобов’язаний оплатити вартість поставленої продукції протягом п’яти банківських днів з моменту її отримання. Покупець також зобов’язаний в цій же строк відшкодувати постачальнику витрати по транспортуванню продукції (при поставці транспортом постачальника) та 50% від суми амортизації лотків та контейнерів.
Однак, всупереч нормам законодавств та умовам договору відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором № 291 від 05.01.2004р., сплативши лише частково поставлену продукцію у розмірі 20грн.87коп.
Враховуючи, що остання поставка відбулася 03.01.2011р., станом на час звернення до суду вже відбулося прострочення виконання грошового зобов’язання по всім накладним. Таким чином, строк оплати по всім накладним в спірному періоді для відповідача наступив.
Відповідно до довідки № 406 від 27.04.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, акту звіряння взаємних розрахунків станом на 28.02.2011р. заборгованість складає 735грн. 24коп., яка і заявлена до стягнення.
Приписами ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов.
Крім того, ст. 629 Цивільного кодексу України встановлена обов’язковість договору для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі вищевикладеного, всі заявлені позовні вимоги щодо відповідача судом визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юджин” м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 735грн.24коп. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юджин” (юридична адреса: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 21, ЄДРПОУ 23178442, р/р № 26002309645001 ДРУ КБ „Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496) на користь Приватного акціонерного товариства „Донецький Булочно – кондитерський комбінат” (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Кобозева, буд. 5, ЄДРПОУ 00374545, р/р 2600535568401 в ПАТ „Банк Петрокоммерц – Україна”, м. Київ, МФО 300120) суму основного боргу в розмірі 735грн.24коп., витрати на оплату державного мита в сумі 102грн. 00коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.
У судовому засіданні 31.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2011р.
Суддя Макарова Ю.В.