ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
15.04.2011Справа №5002-34/1098-2011
за позовом Управління Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим
(95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Міллера, 4)
до відповідача Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим"
(Військова частина А 0360)
(98542, смт. Партеніт)
про стягнення 22 046,26грн.
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_1 за довіреністю № 17/1-2-2633/Ач від 09.09.09р.;
від відповідача – ОСОБА_2 за довіреністю № 7 від 10.01.2011р.
Суть спору: Управління Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить суд стягнути з відповідача – Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (Військова частина А 0360) 22046,26 грн., у т.ч. 20 818грн. основної заборгованості, а також 603,72грн. збитків від інфляції та 52,05грн. процентів, нарахованих за січень 2011р.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань щодо оплати послуг, наданих відповідно до договорів №ГРА 08-0696/61 від 01.02.2010р. про спостереження за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об’єктах з реагуванням груп затримання ДСО та їх технічне обслуговування, №ГРА 03-0026/60 від 01.02.2010 на охорону об’єкта постами фізичної охорони ДСО при МВС України, у строк, встановлений договорами (а. с.3-5).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 20 878,80грн. основної заборгованості, 52,20грн. процентів та 208,79грн. збитків від інфляції, нарахованих за січень 2011р.
Відповідач у справі – Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (Військова частина А 0360) письмового відзиву на позов суду не надав.
В судовому засідання представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача визнав факт наявності основної заборгованості.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
01 лютого 2010 року між Управлінням Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим в особі начальника Ялтинського МВДСО УДСО при ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 17/1-2-3304/Ал від 12.11.2007р., та Центром медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (Військова частина А 0360) в особі начальника Барамія Г.Ш., який діяв на підставі положення про військове господарство, укладено договори № ГРА 08-0696/61 про спостереження за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об’єктах з реагуванням груп затримання ДСО та їх технічне обслуговування (а.с. 11-14) та № ГРА 03-0026/60 від 01.02.2010р. на охорону об’єкту постами фізичної охорони ДСО при МВС України (а.с. 19-22).
Укладені між сторонами договори є підставами для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань з наступних підстав.
Відповідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами договору № ГРА 08-0696/61 від 01.02.2010р. позивач (виконавець) взяв на себе зобов’язання спостерігати за допомогою апаратури централізованого нагляду за станом ручної системи сигналізації, що встановлена на об’єктах відповідача (замовника), перелік та адреси яких зазначені у дислокації-рахунку (додаток 1 до договору – а.с. 15), та, у разі надходження на ППЦ сигналу про спрацювання сигналізації, забезпечувати виїзд до об’єкту групи затримання ДСО, здійснювати технічне обслуговування сигналізації, встановленої на об’єктах, ліквідовувати несправності тощо; а відповідач (замовник) - оплачувати надані послуги у розмірі, зазначеному у додатку 2 до договору (а.с. 17) та у строки, передбачені п. 3.2. договору (а.с. 12).
За умовами договору № ГРА 03-0026/60 від 01.02.2010р. позивач (виконавець) взяв на себе зобов’язання здійснювати заходи щодо охорони громадського порядку та припинення правопорушень на об’єкті відповідача (замовника), який вказаний у дислокації (додаток 1 до договору – а.с. 23); відповідач (замовник) - оплачувати надані послуги у розмірі та у строки, передбачені п. 5 договору.
Предметом спору у даній справі є виникнення у відповідача зобов’язань за договорами в частині оплати відповідних послуг, а також застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України за порушення відповідних зобов’язань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору № ГРА 08-0696/61 від 01.02.2010р. визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником щомісячно на підставі прикладеного до договору дислокації-розрахунку відповідно до фактичної кількості днів у місяці; оплата за послуги виконавця здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця не пізніше 20 числа кожного місяця (п. 3.2. договору).
Умовами договору № ГРА 03-0026/60 від 01.02.2010р. передбачено, що платіж за договором у сумі повної вартості послуг за весь період дії договору, здійснюється замовником впродовж двох днів після отримання замовником рахунку на оплату.
Факт надання послуг за відповідними договорами у грудні 2010р. підтверджується підписаними сторонами двосторонніми актами № ГРА 0000652 прийому-здачі виконаних робіт/послуг за грудень 2010 року за договором № ГРА 08-0696/61 від 01.02.2010р. на суму 728,80 грн., № ГРА 0000652 прийому-здачі виконаних робіт/послуг за грудень 2010 року за договором № ГРА 03-0026/60 від 01.02.2010р. на суму 20150,00 грн. (а.с.29).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати відповідних послуг, допустивши заборгованість у загальній сумі 20878,80 грн. Наявність заборгованості у відповідному розмірі за надані послуги підтверджується і актом звірки розрахунків, підписаним сторонами (а.с.28).
Під час розгляду спору у даній справі відповідачем не надано доказів оплати відповідних послуг, чим не спростовані твердження позивача про наявність заборгованості у відповідному розмірі.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, враховуючи, що відповідач допустив порушення зобов'язань, а саме не оплатив надані послуги у встановлений відповідними договорами строк, заявлені позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у сумі 20878,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту порушення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги позивача про стягнення з відповідача 52,20 грн. процентів та 208,79 грн. збитків від інфляції, нарахованих за січень 2011р., у зв'язку з не виконанням відповідачем у встановлені договором строки взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих послуг, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача згідно зі ст. 49 ГПК України, а саме у розмірі відповідно 211,40 грн. та 236 грн.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (Військова частина А 0360) на користь Управління Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим 20878,80 грн. заборгованості, 52,20 грн. процентів, 208,79 грн. збитків від інфляції, 211,40 в рахунок відшкодування витрат на оплату позову державним митом та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.