ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
05.05.2011Справа №5002-34/920-2011
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
(01011, м. Київ, вул. Лескова, 9)
в особі Кримської республіканської дирекції
(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна, 32)
до відповідача фізичної особи – підприємця
ОСОБА_4
(95000, АДРЕСА_1)
третя особа ОСОБА_5
(95006 АДРЕСА_2)
про звернення стягнення у сумі 826 879, 32грн. на предмет застави
Суддя А.Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и:
від позивача – ОСОБА_6 – за довіреністю б/н від 21.09.2010р.
від відповідача - ОСОБА_7 – за довіреністю 01.02.2011р.;
від третьої особи - не з’явився.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та просить звернути стягнення у сумі 104 205, 28 доларів США (83 398,45 доларів США основної заборгованості, 2029, 94 дол. США процентів, 18 690, 21дол. США пені), що становить згідно курсу НБУ станом на 09.03.2011р. 826879,32грн., на предмет застави згідно договору застави за реєстровим №2350, який належить відповідачу, шляхом реалізації з прилюдних торгів, а саме:
- автомобіль марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, шасі №НОМЕР_5, об’єм двигуна 5193, тип ТЗ-25 пас. місць автобус, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4, яке видане Сімферопольським ВРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим);
- автомобіль марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, шасі №НОМЕР_6, об’єм двигуна 5193, тип ТЗ-25 пас. місць автобус, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7, яке видане Сімферопольським ВРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим);
- автомобіль марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, шасі №НОМЕР_8, об’єм двигуна 5193, тип ТЗ-25 пас. місць автобус, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9, яке видане Сімферопольським ВРЕВ при УДАІ ГУ МВС України АР Крим).
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач неодноразово допускав порушення зобов’язань за кредитним договором №012/02-4/85-08 від 28.05.2008р. в частині повернення наданих кредитних коштів та сплати відсотків за користування такими коштами у строк, встановлений договором, що надає право, в силу п.7.3 договору та ст.1050 ЦК України, вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, сплати процентів та штрафних санкцій. При цьому, виконання зобов’язань відповідачем за вказаним кредитним договором забезпечені заставою відповідно до договору застави за реєстровим №2350 від 11.06.2008р. (а.с.3-6).
05 травня 2011 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 73910,13 дол. США заборгованості за кредитом, 940,11 дол. США заборгованості за відсотками та 1651,29 дол. США пені, а всього позивач просить стягнути з відповідача 76501,53 дол. США, що у еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 04.05.2011р. становить 608952,18 грн., шляхом звернення стягнення на заставлене майно. При цьому, розмір позовних вимог зменшено позивачем, зважаючи на часткове погашення заборгованості та уточнення розрахунку пені на вимогу суду відповідно до ухвали від 19.04.2011р.
Відповідна заява прийнята судом, оскільки згідно ч.4 ст.22 ГПК України, зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, яке може бути ним реалізовано до прийняття рішення у справі.
Відповідач у справі – фізична особа – підприємець ОСОБА_4 письмового відзиву на позов суду не надав.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 28 березня 2011 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_5 (а.с.93-94).
Третя особа – ОСОБА_5 письмового пояснення по суті заявлених вимог суду не направила; правами участі в судових засіданнях, надання доказів, пояснень не скористалась.
В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги; представник відповідача проти позову заперечував, вказуючи на те, що ним вживаються заходи до повернення кредитних коштів згідно встановленого договором графіку повернення та сплати процентів.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
28 травня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", назва якого змінена на ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі заступника директора з питань малого та середнього бізнесу КРД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності № 633 від 29.02.2008р., та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, укладено кредитний договір № 012/02-4/85-08, у який у подальшому вносились доповнення додатковою угодою № 012/02-4/85-08/1 від 02.02.2010р.
Зміна назви позивача обумовлена внесеними змінами до законодавства щодо видів господарських товариств та ст. 6 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань з наступних підстав.
Відповідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Враховуючи, що вищевказаний договір від імені позивача у справі – ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", назва якого змінена на ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", укладено заступником директора з питань малого та середнього бізнесу КРД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності, яка видана позивачем, такий договір є підставою для набуття прав та обов’язків безпосередньо позивачем у справі.
Так, в силу ст. 239 ЦК України, правочин (договір, за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, є видом правочину), вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
За умовами вказаного договору, позивач взяв на себе зобов’язання відкрити відповідачу не відновлювальну кредитну лінію на суму 132000,00 доларів США., а відповідач - повернути отриманні в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 24.05.2013р. згідно встановленого графіку, а також сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 14,5 % річних (пп.1.1, 1.2, 1.3 договору).
Даний договір за своєю правовою природою є кредитним договором.
Так, згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що кредит надається кредитором позичальнику траншами або однією сумою, в порядку, передбаченому цим договором, та повинен бути повернутий позичальником у строк до 24 травня 2013 року включно.
Згідно п. 1.5. сторони домовились, що в будь-який час дії цього договору загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором не повинен перевищувати 132000,00доларів США.
Відповідно до додаткової угоди № 012/02-4/85-08/1, укладеної сторонами 02.02.2010р., кредитний договір № 012/02-4/85-08 від 28.05.2008р. доповнено п.п. 7.7, 7.8 (визначено перелік випадків, в яких кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та/або пред’явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту та обов’язок кредитора надіслати позичальнику письмове повідомлення в тому разі, якщо кредитор скористався правами, визначеними ст. 7 договору).
Зокрема, згідно підпункту 2 п.7.8. додаткової угоди, у випадку якщо письмове повідомлення кредитора містить вимогу про дострокове повне або часткове погашення боргових зобов’язань позичальника за цим договором, строк виконання зазначених у такому договорі зобов’язань позичальника вважається таким, що скінчився. У разі не виконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором застави/поруки, пред’явити вимогу поручителю та вжити заходів для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України.
Крім того, зазначеною додатковою угодою визначено новий графік погашення кредитної заборгованості з лютого 2010 року по травень 2013 року (а.с.19-20).
В якості забезпечення виконання зобов’язань відповідачем за вказаним кредитним договором, сторонами укладено договір застави від 11.06.2008р за реєстровим № 2350 (а.с. 21-26), який посвідчено нотаріально, відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов’язань відповідачем за вищевказаним кредитним договором, передано позивачу у заставу транспортні засоби, які є власністю відповідача, а саме:
- марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_10, об’єм двигуна – 5193, тип Т3 – 25 пас. місць автобус, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації: 07.06.2008р.;
- марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_11, об’єм двигуна – 5193, тип Т3 – 25 пас. місць автобус, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2, дата реєстрації: 07.06.2008р.;
- марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_12, об’єм двигуна – 5193, тип Т3 – 25 пас. місць автобус, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_3, дата реєстрації: 07.06.2008р.
Згідно п. 1.6. договору застави у випадку невиконання заставодавцем положень кредитного договору заставодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, а також витрати по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізації.
Відповідно до п. 1.3. договору застави сторонами визначено вартість транспортних засобів, що входять до складу предмету застави. Так, вартість транспортного засобу:
- марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 262 900,00 грн.;
- марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 239 950,00 грн.;
- марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_12, реєстраційний номер НОМЕР_3, складає 239 950,00 грн.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов’язань відповідачем за вказаним кредитним договором, між позивачем та третьою особою – гр. ОСОБА_5 укладено договір поруки № 012/02-4/85-08-1 від 28.05.2008р., відповідно до якого третя особа – гр. ОСОБА_5 поручилася перед позивачем відповідати за виконання відповідачем зобов’язань за вказаним кредитним договором у повному обсязі (а.с. 89-91).
Вимог щодо поручителя у даній справі позивачем не заявлено.
Як встановлено під час розгляду спору у даній справі, позивачем виконані зобов’язання за зазначеним кредитним договором, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 1389 від 13.06.2008р. (а.с. 51) та випискою з позичкового рахунку, відкритого на виконання п. 3.2. вказаного договору (а.с. 37). Даний факт відповідачем та третьою особою під час розгляду справи не оспорювався.
Відповідні кредитні кошти надані відповідачу в порядку, визначеному п. 3.3. договору, – за заявкою відповідача, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с. 12).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов’язків за договором в частині повернення кредиту, сплати відсотків, а також застосування до нього відповідальності, встановленої умовами договору, за порушення відповідних зобов’язань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В силу ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3.7. договору позичальник зобов’язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (а.с. 17-18), який змінено відповідно до додаткової угоди №012/02-4/85-08/1 від 02.02.2010р. (а.с.19-20), рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання).
Однак, як встановлено судом, відповідач зазначені зобов’язання неодноразово порушував, що підтверджується виписками з рахунків, відкритих для виконання зобов’язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів.
Невиконання відповідачем вимог кредитного договору полягає у тому, що, в порушення п. 3.7. договору, відповідач у строки, вказані у договорі та додатковій угоді зазначені платежі не сплачує. Крім того, відповідачем порушувались строки сплати процентів, визначені умовами такого договору з урахуванням додаткової угоди до нього.
Так, порушенням зобов’язання, за змістом ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 вказаної глави і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати, зокрема, дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Отже, зазначена норма встановлює такий негативний наслідок для позичальника, який порушив зобов’язання за договором в частині повернення частини позики, як зміну умов договору, а саме зміну строку виконання зобов’язання.
Такий негативний наслідок як зміна зобов’язання, настання якого обумовлено порушенням відповідного зобов’язання, визначений і загальною нормою, яка встановлює наслідки порушення зобов’язання (п.2 ч.1 ст.611 ЦК України).
Виходячи з положень вищенаведених норм, у позичальника, який не виконав в установлений договором строк зобов’язання щодо повернення частини позики (кредиту), не виникає нового зобов’язання, а лише змінюється строк виконання зобов’язання з повернення кредиту.
Аналогічну умову містить і договір, укладений між позивачем та відповідачем, який визначає право позивача вимагати дострокового повернення заборгованості відповідача за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, зокрема, у випадку не виконання зобов’язань, визначених розділом 6 такого договору, у т.ч. повернення кредитору в установлений строк, сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій, неустойок тощо (п.7.3 договору).
Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення строків повернення частин кредиту, встановлених відповідним графіком, сплати процентів за користування кредитними коштами у встановлений умовами договору строк та розмірі, позивач набув права вимагати повернення кредиту у повному обсязі достроково, враховуючи положення зазначених норм права та умов договору.
За таких обставин, уточнені вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 73910,13 дол. США є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Також є мотивованими уточнені вимоги позивача в частині стягнення процентів, нарахованих за період з 01.03.2009р. по 01.03.2011р. у сумі 940,11 дол. США, оскільки встановлено і не спростовано відповідачем шляхом подання відповідних доказів, тверджень позивача про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо сплати процентів за користування кредитом у встановлені п. 1.3. договору розмірі та визначений п. 3.6. договору строк, з урахуванням умов додаткової угоди.
При цьому, судом враховано те, що частина заборгованості з процентів та частина простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів погашена відповідачем до прийняття рішення у даній справі, що спричинило зменшення вимог у відповідній частині позивачем.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення (п. 10.2. договору).
Розмір пені, встановлений сторонами у договорі, не перевищує максимального розміру пені, визначеної ст. 343 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Враховуючи встановлення факту порушення зобов’язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів, є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 1134,10 дол. США, нарахованої за порушення строків повернення кредиту за період з 01.01.2009р. по 01.03.2011р. та пені у сумі 517,19 дол. США, нарахованої за порушення строків повернення процентів, за період з 01.03.2009р. по 01.03.2011р. на суму заборгованості з відповідного платежу.
Так, з урахуванням часткового погашення відповідачем боргу та уточнених позовних вимог, станом на 04.05.2011р. заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 012/02-4/85-08 становить 76501,53 дол. США, що у еквіваленті станом на 04.05.2011р. становить 608952,18 грн. (за курсом 1 дол. США = 7,96 грн.), у т.ч. 73 910,13 дол. США основної заборгованості за кредитом, 940,11 дол. США заборгованості за процентами та 1651,29 дол. США пеня.
Зазначену суму боргу позивач просить стягнути з відповідача, шляхом звернення стягнення на предмет застави відповідно до договору застави від 11.06.2008р.
Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до п. 1. ст. 20 ЗУ «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, включаючи проценти та неустойку у випадках, передбачених договором (ст. 19 Закону).
Згідно ст. 590 ЦК України, п. 6 ЗУ «Про заставу» звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
29.12.2010р. на виконання приписів ст. 7 додаткової угоди № 012/02-4/85-08/1 від 02.02.2010р. до кредитного договору № 012/02-4/85-08 від 28.05.2008р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення загальної суми заборгованості у сумі 100145,85 дол. США, у якій позивач попереджав, що у разі не сплати відповідачем заборгованості, банк в судовому порядку зверне стягнення на предмет застави (а.с.52).
Відповідні порушення зобов’язань за договором відповідачем не усунуті до звернення позивача з даним позовом до суду.
На момент прийняття рішення у даній справі, відповідачем не надано доказів повернення кредитних коштів у повному обсязі (зважаючи на право позивача достроково вимагати повернення кредиту), сплати заборгованості з процентів та пені, у зв’язку з чим суд вважає, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави за реєстровим № 2350 від 11.06.2008р. в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 76501,53 дол. США, що у еквіваленті станом на 04.05.2011р. становить 608952,18 грн., підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення, повний текст рішення складено 10.05.2011 р.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції 73910,13 дол. США заборгованості за кредитом, 940,11 дол. США заборгованості за відсотками та 1651,29 дол. США пені, а всього 76501,53 дол. США, що у еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 04.05.2011р. становить 608952,18 грн., шляхом звернення стягнення на предмет застави відповідно до договору застави від 11.06.2008р. (реєстровий №2350), а саме на майно, яке є власністю фізичної особи – підприємця ОСОБА_4:
- автомобіль марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, шасі №НОМЕР_5, об’єм двигуна 5193, тип ТЗ-25 пас. місць автобус, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4, яке видане Сімферопольським ВРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим);
- автомобіль марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, шасі №НОМЕР_6, об’єм двигуна 5193, тип ТЗ-25 пас. місць автобус, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7, яке видане Сімферопольським ВРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим);
- автомобіль марки БОГДАН, модель А-09214, випуску 2008 року, шасі №НОМЕР_8, об’єм двигуна 5193, тип ТЗ-25 пас. місць автобус, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9, яке видане Сімферопольським ВРЕВ при УДАІ ГУ МВС України АР Крим)
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 8 268,79 грн. витрат, понесених позивачем у зв’язку з оплатою позову державним митом та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.