ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
18.04.2011Справа №5002-18/2495.1-2010
За позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30, місто Ялта, 98600)
до відповідачів: 1) Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського, 9, смт. Гурзуф, місто Ялта, 98640)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіре" (вул. Санаторна, 13-3, смт. Гурзуф, місто Ялта, 98640)
З участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-тревел" (вул. Садова, 6, місто Ялта, 98600; вул. Леніна, 41, місто Ялта, 98600)
про визнання недійсними пунктів рішень та договору.
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_1 – начальник юрид. відділу, дов. від 24.11.2010 року № 2892.
Від відповідача-1 – ОСОБА_2 – представник, дов. від 07.02.2011 року № 463/02-24.
Від відповідача-2 – ОСОБА_3 – представник, дов. від 06.07.2010 року.
Від третьої особи – ОСОБА_4 – представник, дов. від 14.04.2011 року.
З участю експерта ОСОБА_5., посвідчення НОМЕР_1.
Суть спору: Кримське республіканське підприємство “Протизсувне управління” звернулось до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до Гурзуфської селищної ради, у якій просить визнати недійсним пункт 1 рішення Гурзуфської селищної ради № 11 від 04.03.2004 р. 25 сесії 24 скликання, а також визнати недійсним пункт 3 рішення Гурзуфської селищної ради № 31 від 15.07.2004 р. 33 сесій 24 скликання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зважаючи на місце розташування земельної ділянки, розташованої за адресою: смт. Гурзуф, вул. Набережна ім. О.С. Пушкіна, район кафе “Сафарі”, яку надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Санвіре” рішенням Гурзуфської селищної ради № 11 від 04.03.2004 р. 25 сесії 24 скликання, а також рішенням Гурзуфської селищної ради № 31 від 15.07.2004 р. 33 сесій 24 скликання, і зважаючи на відсутність відповідних рішень щодо віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель, визначених статтею 19 Земельного кодексу України, під час вирішення питання про передачу її в оренду, мала застосовуватись стаття 58 Земельного кодексу України, згідно з якою землі, зайняті гідротехнічними та водогосподарськими спорудами, відносяться до земель водного фонду. Відповідно до статті 85 Водного кодексу України землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами, можуть надаватись у користування для догляду за ними тільки державним водогосподарським організаціям, якою є Кримське республіканське підприємство “Протизсувне управління” (позивач).
У судовому засіданні, яке відбулось 27.05.2008 р. позивач змінив та доповнив позовні вимоги, просив визнати незаконним пункт 1 рішення Гурзуфської селищної Ради № 11 від 04.03.2004 р. 25 сесії 24 скликання, визнати незаконним п.3 рішення Гурзуфської селищної ради № 31 від 15.07.2004 р. 33 сесії 24 скликання, а також визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.07.2004 р., укладений між Гурзуфською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Санвіре”.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.06.2008 р. до участі у справі другим відповідачем залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Санвіре”.
Рішенням господарського суду АР Крим від 03.11.2008 року у справі № 2-22/4802-2008 у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
До Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про призначення землевпорядної експертизи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2009 року провадження у справі № 2-22/4802-2008 було зупинено, призначено землевпорядну експертизу.
05.10.2009 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта № 546 від 14.09.2009 року, у зв’язку із чим ухвалою від 16.10.2009 року провадження у справі було поновлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2009 року рішення господарського суду АР Крим від 03.11.2008 року у справі № 2-22/4802-2008 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010 року у справі № 2-22/4802-2008 касаційна скарга задоволена. Рішення господарського суду АР Крим від 03.11.2008 року та Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2009 року у справі № 2-22/4802-2008 скасовані.
Справа направлена на розгляд до господарського суду АР Крим.
Справі привласнений № 2-18/2495.1-2010 і її розгляд доручений судді господарського суду АР Крим Осоченко І.К.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14 травня 2010 року без виклику представників сторін та третьої особи суд прийняв справу до розгляду та призначив її до слухання у судовому засіданні на 06 липня 2010 року на 14 год. 40 хв.
Судове засідання 06 липня 2010 р. відбувалось за відсутністю представників сторін та третьої особи. Так, учасники судового процесу явку представників до судового засідання не забезпечили.
25.06.2010р. від першого відповідача по справі - Гурзуфської селищної ради надійшла заява про відкладення розгляду справи на підставі неможливості забезпечення явки представника до судового засідання та на підставі перебування юриста Гурзуфської селищної ради у відпустці.
Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду від другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіре" від 06 липня 2010 року. Так, відповідно до клопотання від 06 липня 2010 року другий відповідач просить відкласти розгляд справи на більш пізній строк на підставі перебування у відпустці юриста підприємства.
06.07.2010р. від позивача надійшла телеграма, відповідно до змісту якої Кримське республіканське підприємство “Протизсувне управління” просить розгляд справи відкласти у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника. Суд задовольнив дане клопотання.
21.07.2010р. до господарського суду від відповідача 1 надійшла заява, в якій він просить відкласти розгляд справи на інший день у зв’язку з тим, що представник Гурзуфської селищної ради перебуває у чергової щорічної відпустці. Суд задовольнив дану заяву.
03.08.2010р. до господарського суду від відповідача-1 надійшла заява, в якої він просить розгляд справи відкласти у зв’язку з участю представника у іншому судовому засіданні. Суд долучає дане клопотання до матеріалів справи.
04.08.2010р. до господарського суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою. Суд долучає дане клопотання до матеріалів справи.
04.08.2010р. у судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення у справі, у яких просить суд задовольнити позовні вимоги. Суд долучає дані пояснення до матеріалів справи.
04.08.2010р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив дане клопотання.
Ухвалою від 04.08.2010р. господарський суд за своєю ініціативою призначив по справі по справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручив Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУ МВС України в АР Крим (вул. Балаклавська, 68, м. Сімферополь, 95000), у зв’язку з чим провадження у справі зупинив.
17.08.2010р. до господарського суду від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в АР Крим надійшов лист, в якому зазначено, що у штаті НДЕКЦ при ГУ МВС України в АР Крим відсутній спеціаліст в області землевпорядної, будівельно-технічної експертизи, у зв’язку з чим матеріали контрольної справи повернуті без проведення експертизи.
Ухвалою господарського суду від 20.08.2010 р. провадження по справі було поновлено. Цією же ухвалою провадження у справі було зупинено для призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.
31.03.2011 р. на адресу суду надійшов висновок експерта від 28.01.2011 р. за № 2725 по судової будівельно-технічної експертизі у даній справі.
Ухвалою господарського суду від 04.04.2011 р. провадження у справі було поновлено.
08.04.2011 р. на адресу господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у зв’язку з неможливістю явки представника. Суд залучив надіслане клопотання до матеріалів справи.
У судовому засіданні 08.04.2011 р. представник позивача надав клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у зв’язку з необхідністю ознайомлення з висновком експерта. Суд задовольнив таке клопотання.
Також, у судовому засіданні 08.04.2011 р. представник позивача надав клопотання про виклик у судове засідання експерта ОСОБА_5. для надання пояснень.
Розглянувши у судовому засіданні 08.04.2011 року клопотання позивача про виклик у судове засідання для надання пояснень експерта ОСОБА_5., суд дійшов до висновку, що таке клопотання позивача підлягає задоволенню, у зв’язку із чим суд, у порядку статті 31 Господарського процесуального кодексу України, вважав за необхідне викликати у судове засідання судового експерта ОСОБА_5. для дачі мотивованого висновку щодо поставлених йому питань.
18.04.2011 року у судове засідання з’явився експерт ОСОБА_5
У судовому засіданні 18.04.2011 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіре" надав суду письмові клопотання про витребування у БТІ м. Ялта інформації щодо того чи здійснювалася державна реєстрація права власності на гідротехнічні споруди, які розташовані у смт. Гурзуф, вул. Набережна О.С. Пушкіна, район кафе «Сафарі» та про зупинення провадження у справі до моменту здійснення позивачем реєстрації права власності на гідротехнічні споруди.
Представник позивача надав суду письмові пояснення, з яких вбачається, що берегоукріплювальні споруди в смт. Гурзуф знаходяться на балансі позивача і є власністю АР Крим на підставі постанови ВР АР Крим № 982 від 15.03.2000 року та у дійсний час документи на право власності Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на берегоукріплювальні споруди знаходиться у стані оформлення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відмовляє у клопотаннях відповідача 2 про витребування документів та зупинення провадження у дійсній справі.
Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.
Строк розгляду справи продовжено у порядку, передбаченому статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд –
ВСТАНОВИВ:
Пунктом 1 рішення № 11 25 сесії Гурзуфської селищної ради 24 скликання від 04.03.2004р. було вирішено укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Санвіре" договір оренди земельної ділянки площею 0,3 га строком на 10 років для обслуговування захисної берегової смуги пляжної зони за адресою: смт. Гурзуф, вул. Набережна ім. О.С. Пушкіна, район кафе "Сафарі".
Рішенням № 31 33-ої сесії Гурзуфської селищної ради 24 скликання від 15.07.2004р. "Про внесення змін до раніше прийнятих рішень" були внесені зміни до п. 1 рішення № 11 від 04.03.2004р. 25-ої сесії Гурзуфської селищної ради 24 скликання та відповідно до підпункту 3.1 якого, пункт 1 рішення № 11 викладено у наступній редакції: "Укласти договір оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Санвіре" на земельну ділянку площею 0,13 га строком на 10 років для обслуговування захисної берегової смуги пляжної зони за адресою: смт. Гурзуф, вул. Набережна ім. О.С.Пушкіна, у районі кафе "Сафарі".
28.07.2004 р. між Гурзуфською селищною радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Санвіре" був укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0111946800:01:006:0078 площею 0,1300 га для обслуговування захисної берегової смуги пляжної зони, і розташованої у м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Набережна ім. О.С. Пушкіна, район кафе "Сафарі".
Позивач (з урахуванням заяви про зміну та доповнення позовних вимог від 22.05.2008 року № 1206) просить визнати незаконними п. 1 рішення Гурзуфської селищної Ради № 11 від 04.03.2004р. 25 сесії 24 скликання, п. 3 рішення Гурзуфської селищної ради № 31 від 15.07.2004р. 33 сесії 24 скликання, а також визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.07.2004р., укладений між Гурзуфською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санвіре", з тих підстав, що оскаржувані рішення та договір порушують майнові права та інтереси Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", оскільки на земельній ділянці, яку надано ТОВ "Санвіре", знаходяться гідротехнічні споруди, які належать позивачу на праві господарського відання і знаходяться у державній власності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Кримського республіканського підприємства “Протизсувне управління” підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із Постановою Ради Міністрів Української РСР №569 від 09.05.1963 р. і рішення Виконкому Кримської обласної промислової Ради депутатів трудящих ДП "Кримське протизсувне управління", правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління", виступило замовником будівництва берегоукріплюючих і протизсувних споруд в м. Ялті на ділянках морського побережжя, де розташовані пляжі м. Ялта. Після введення в експлуатацію, ці споруди були передані на баланс ДП "Кримське протизсувне управління".
Відповідно постанови Верховної Ради АР Крим № 1101-1 від 29.06.1992 р. "Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальній власності)" майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесений до загальнореспубліканської (державної) власності Автономної Республіки Крим.
ДП "Кримське республіканське протизсувне управління" відповідно його Статуту, який зареєстрований розпорядженням Ялтинського міськвиконкому N 34 від 26.01.1995 р., здійснює право господарського ведення майном АР Крим. До прав і повноважень цього підприємства, відносяться експлуатація берегоукріплювальних і протизсувних споруд, визначаються і регулюються нормативно-правовими актами і рішеннями, зокрема, Міністерства будівельної політики, архітектури і житлово-комунального господарства АР Крим.
Постановою Ради міністрів АР Крим від 11.03.1997 р. № 68 "Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, які піддаються впливу природних негативних процесів" з метою підвищення ефективності робіт по інженерному захисту територій на ДП "Кримське республіканське протизсувне управління", окрім функцій генерального замовника, також покладаються функції головної координуючої організації з вирішення питань проектування, будівництва всіх видів споруд інженерного захисту територій, нагляду за їх технічним станом на всій території Криму, а також покладені обов'язки по укладенню довгострокових договорів з іншими підприємствами і організаціями з експлуатації берегоукріплюючих споруд, які знаходяться на його балансі, і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню з визначенням розміру коштів на поточне утримання, відновлення і капітальний ремонт берегозахисних споруд, виходячи з норм амортизаційних відрахувань відповідно ухвалі Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 р. №1568.
Згідно з п.6 постанови Ради Міністрів Української РСР від 26.06.1986р. №238 “Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнувань” та проведеної у 1986-1987 роках інвентаризації усі наявні берегоукріплювальні і протизсувні споруди, включаючи штучно створені хвильогасящі пляжі, незалежно від їх відомчої належності, поставлені на баланс Кримського протизсувного управління і враховані у складі основних фондів з визначенням амортизаційних відрахувань по нормам, встановленим для основних гідротехнічних споруд.
Згідно додатку №1 до п.2 Постанови Верховної Ради АР Крим №110-1 від 29.06.1992 р. “Про розмежування майна державної /Республіки Крим/ власності і власності адміністративно-територіальних одиниць /комунальної/”, прийнятої у відповідності до Постанови Верховної Ради Української РСР “Про введення в дію Закону Української РСР “Про власність” №885-Х1І від 26.03.1991 р., весь майновий комплекс Кримського протизсувного управління було віднесено до загальнореспубліканської власності Криму, як такий, що входить до підприємств республіканського (АСРС) підпорядкування.
Відповідно до п. 30 Додатку 3 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №982-2/2000 від 15 березня 2000 р. “Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим” із змінами, внесеними постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003р. №444-3/03, від 20.12.2006 року № 306-5/06, від 19.03.2008 року № 814-5/08 та від 16.04.2008 року № 851-5/08 визначено у складі берегоукріплювальних і протизсувних споруд, що належать АР Крим і знаходяться на балансі Кримського республіканського протизсувного управління є берегоукріплювальні споруди смт Гурзуф (м. Ялта) перший і другий комплекс загальною довжиною 0,6 км. Тобто органом який має право розпоряджатися спірними спорудами є Фонд майна АР Крим.
З урахуванням обставин справи та для повного, всебічного і об’єктивного розгляду обставин справи суд за своєю ініціативою, керуючись ст. 41 ГПК України та Роз’ясненнями Вищого господарського суду України від 11.11.1998р. за №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз», у цілях правильного та усестороннього розгляду справи, суд вважає необхідним з власної ініціативи призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Кримському науково–дослідному інституту судових експертиз.
На розгляд експерта поставлене наступне питання:
Чи є наявність або відсутність на земельної ділянці, розташованої за адресою: смт. Гурзуф, вул. Набережна ім. О.С. Пушкіна в районі кафе «Сафарі» берегової смуги від буни №1 до буни т/л «Спутник» протизсувних та берегоукріплювальних споруд? При позитивної відповіді надати повну технічну характеристику таких споруд.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2725 від 28.01.2010 року, який суд приймає як належний та допустимий доказ у дійсній справі, на території земельної ділянки загальною площею 0,1300 га, переданого в оренду Гурзуфською селищною радою ТОВ «Санвіре», розташована полоса пляжу.
Відповідно до БНіП 2.06.01-86 “Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування”, ДБН в.1.1-3-97 «Захист від небезпечних геологічних процесів. Інженерний захист територій, будівель і споруд від оповзнів і обвалів. Основні положення», Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1-изт (річна), штучний пляж є берегоукріплювальною спорудою.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 73 Господарського кодексу України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Згідно з ч.2 ст. ст. 74 Господарського Кодексу України, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Отже, Гурзуфська селищна рада, приймаючи оспорювані рішення, розпорядилася хвилягасящими пляжами - гідротехнічними спорудами, які закріплені за позивачем на праві господарського відання, за відсутністю наданих їй повноважень.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та у їхніх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами.
Відповідно до п. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією і законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно з приписами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права і інтереси.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб’єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.
Стаття 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.
Ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів місцевого самоврядування за мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
Відповідно до пункту 2 роз’яснення Президії Вищого арбітражного Суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та / або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт.
Згідно п. 2 Роз’яснення Президії Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації — позивача у справі.
Підсумовуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що позовні вимоги щодо визнання незаконним пункт 1 рішення Гурзуфської селищної Ради № 11 від 04.03.2004 р. 25 сесії 24 скликання та визнання незаконним пункту 3 рішення Гурзуфської селищної ради № 31 від 15.07.2004 р. 33 сесії 24 скликання підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач у своїй заяві про зміну та доповнення позовних вимог від 22.05.2008 року № 1206 (а.с. 129 т. 1) також просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.07.2004 року, укладений між Гурзуфською селищною радою і Товариством з обмеженою відповідальністю “Санвіре”.
Судом встановлено, що дійсно, 28.07.2004 р. між Гурзуфською селищною радою і Товариством з обмеженою відповідальністю “Санвіре” був укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0111946800:01:006:0078 площею 0,1300 га для обслуговування захисної берегової смуги пляжної зони, і розташованої у м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Набережна ім. О.С. Пушкіна, район кафе “Сафарі”.
Договір зареєстрований в Книзі записів договорів оренди земельних ділянок 06.09.2004 р. за №123.
Підставою для укладення вказаного договору оренди земельної ділянки послужили лист ТОВ “Санвіре” від 09.02.2004 р., рішення 25-ої сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради за №11 від 04.03.2004 р. “Про укладення договорів оренди з підприємствами, організаціями, установами, приватними підприємцями на земельні ділянки Гурзуфської селищної ради”, із змінами, внесеними рішенням 33-ої сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради за №31 від 15.07.2004р.
Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) на момент вчинення правочину вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України.
Оскільки судом вище встановлено, що Гурзуфська селищна рада на моменту укладення спірного договору не була ані власником, ані особою, якій належать майнові права на гідротехнічні споруди, та враховуючи те, що вище судом визнані незаконними пункт 1 рішення Гурзуфської селищної Ради № 11 від 04.03.2004 р. 25 сесії 24 скликання та пункт 3 рішення Гурзуфської селищної ради № 31 від 15.07.2004 р. 33 сесії 24 скликання, то, як наслідок, підлягає визнанню недійсним і договір оренди земельної ділянки від 28.07.2004 року, укладений між Гурзуфською селищною радою і Товариством з обмеженою відповідальністю “Санвіре”.
Судові витрати, у тому числі і витрати за проведення судової експертизи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України відносяться на відповідачів.
18.04.2011 року у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.04.2011 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 49, 79, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Санвіре” про витребування документів та про зупинення провадження у справі відмовити.
2. Позов задовольнити.
3. Визнати незаконним пункт 1 рішення Гурзуфської селищної ради № 11 від 04.03.2004 р. 25 сесії 24 скликання.
4. Визнати незаконним пункт 3 рішення Гурзуфської селищної ради № 31 від 15.07.2004 р. 33 сесії 24 скликання.
5. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.07.2004 року, укладений між Гурзуфською селищною радою і Товариством з обмеженою відповідальністю “Санвіре”.
6. Стягнути з Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського, 9, смт. Гурзуф, місто Ялта, 98640; код ЄДРПОУ 35236364) на користь Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30, місто Ялта, 98600; код ЄДРПОУ 03348324) 42,50 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1288,80 грн. витрат за проведення судової експертизи.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіре" (вул. Санаторна, 13-3, смт. Гурзуф, місто Ялта, 98640; код ЄДРПОУ 23658392) на користь Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30, місто Ялта, 98600; код ЄДРПОУ 03348324) 42,50 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1288,80 грн. витрат за проведення судової експертизи.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
8. Стягнути з Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського, 9, смт. Гурзуф, місто Ялта, 98640; код ЄДРПОУ 35236364) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 85,00 грн. державного мита.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвіре" (вул. Санаторна, 13-3, смт. Гурзуф, місто Ялта, 98640; код ЄДРПОУ 23658392) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 85,00 грн. державного мита.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.