категорія 12.3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.06.11

        о 09 год. 50 хв.

каб. № 3Справа №2а-1404/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії суддів:

головуючого судді Єфременко О.О.

                      суддів: Водяхіна С.А., Майсак О.І.

при секретарі Авчиян К.Е.,

за участю представників:

позивач –не з’явився;

відповідача –ОСОБА_1, довіреність № 944/9/10-039 від 31.03.2011, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Севастополя;

ОСОБА_1, довіреність № 666/10/10-053 від 09.06.2010, Державна податкова адміністрація у м.Севастополі;

не з’явилися, Головне управління Державного казначейства України в м.Севастополі, Державне казначейство України, Державна судова адміністрація України,

третьої особи –не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя, Державної податкової адміністрації у м.Севастополі, Головного управління Державного казначейства України в м.Севастополі, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Севастопольський апеляційний господарський суд

про стягнення необґрунтовано утриманого податку з доходів фізичних осіб,

суть спору:

12.01.2011 ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя, Державної податкової адміністрації у м.Севастополі, Головного управління Державного казначейства України в м.Севастополі, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Севастопольський апеляційний господарський суд про стягнення необґрунтовано утриманого податку з доходів фізичних осіб у сумі 44 814,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог діючого законодавства України, зокрема, частини 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-XII від 15.12.1992, в редакції, яка діяла під час виникнення правовідносин, під час виплати їй вихідної допомоги при виході у відставку.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 17.03.2011 відкрито провадження у адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 28.03.2011 в порядку статей 18, 22 Кодексу адміністративного судочинства України справа направлена за підсудністю до Окружного адміністративного суду м.Севастополя у зв’язку із прийняттям позовної заяви з порушенням правил підсудності.

Супровідним листом Ленінського районного суду м.Севастополя за вих. № 1455 від 15.04.2011 матеріали справи направлені до Окружного адміністративного суду м.Севастополя та отримані судом 28.04.2011.

Ухвалою від 04.05.2011 справа прийнята до провадження, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 24.05.2011, з’ясував відсутність можливості врегулювання спору між сторонами, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з’явилась, проте до початку судового розгляду направила клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач, Державне казначейство України, надав заперечення на позовну заяву (вх. № 1506 від 11.03.2011), просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, просить розглянути справу у відсутності його представника (а.с.23-25).

Третя особа, Севастопольський апеляційний адміністративний суд, надав письмові пояснення, з яких вбачається, що при утриманні податку з вихідної допомоги керувалися положеннями Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», які мають пріоритет серед інших правових норм. Також просить розглянути справу у відсутності його представника (а.с.31-32).

Оскільки частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, суд визнав за можливим заявлені клопотання задовольнити, розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідач, Головне управління Державного казначейства України в м.Севастополі, проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити (а.с.72-74).

Представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя, Державної податкової адміністрації у м.Севастополі, заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, заявлене клопотання залишено без задоволення, оскільки питання дотримання строку звернення до суду було вирішено при відкритті провадження у справі.

Представник відповідача, Державної судової адміністрації України, в судове засіданні не з’явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.  

Отже, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності  представників сторін, що не з’явилися  на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, вислухавши пояснення представників сторін, що з’явилися, суд -

встановив:

Відповідно до наказу голови Севастопольського апеляційного господарського суду № 261 від 13.09.2007, у зв’язку із виходом у відставку, відповідно до статті 43 Закону України «Про статус суддів»та листа Державної судової адміністрації України № 17-5762/07 від 05.09.2007 щодо надання дозволу на отримання вихідної допомоги, ОСОБА_2, судді у відставці, виплачена вихідні допомога у розмірі 298764,60 грн. (а.с.38).

Як вбачається з довідки фінансово-економічного відділу Севастопольського апеляційного господарського суду, ОСОБА_2 нарахована вихідна допомога у розмірі 298764,60 грн., з якої утриманий податок з доходів фізичних осіб у сумі 44814,69 грн.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів»№ 2862-ХІІ від 15.12.1992, в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.  

Згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003, в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Листом Державної податкової адміністрації України від 16.12.2006 на адресу Верховного Суду України дано роз’яснення, що передбачена частиною 3 статті 43 Закону України “Про статус суддів” допомога виплачується конкретній особі, є адресною, тому з метою оподаткування на неї поширюється положення пункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Проте, оскільки вихідна допомога судді у зв’язку з відставкою носить разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, утримання з позивача прибуткового податку у розмірі 44814,69 грн. є неправомірним та суперечить положенням закону.

Відповідно до частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України  казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу. Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.  

Статтею 48 Бюджетного кодексу України  встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету;   розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

За вказаних обставин, питання щодо повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, чинним законодавством віднесено до компетенції органів Державного казначейства України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21.12.2005 затверджено "Положення про  Державне казначейство України",  відповідно до якого Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.

Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Наказу Міністерства фінансів України № 662 від 30.05.2007 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі є територіальним органом Державного казначейства України.

Матеріали справи містять належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 586 від 29.11.2007 та № 626 від 13.12.2007, які свідчать про перерахування Севастопольським апеляційними господарським судом суми податку з доходів фізичних осіб, утриманий від вихідної допомоги.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 126 Закону України "Про судоустрій України", в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, до повноважень Державної судової адміністрації України віднесено виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом.

Враховуючи, що Севастопольський апеляційний господарський суд є спеціалізованим судом, та його фінансування відноситься до повноважень Державної судової адміністрації України, колегія суддів дійшла висновку, що саме Державна судова адміністрація України повинна виплатити на користь ОСОБА_2 незаконно утриману суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 44 814,69 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та  другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Разом з тим, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Як визначено положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України на її користь необґрунтовано утриманий податок з доходів фізичних осіб у сумі 44814,69 грн. без зазначення порядку зазначеного стягнення.

Частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до положень частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Тобто, належним способом захисту права позивача на судовий захист є саме зобов’язання Головного управління Державного казначейства України у місті Севастополі повернути з місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя до Державної судової адміністрації України незаконно утриману з ОСОБА_2 суму податку з доходів фізичних осіб та стягнення з Державної судової адміністрації України на її користь протиправно утриману суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 44 814,69 грн.

Згідно положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливим в цієї частині вийти за межі заявлених позовних вимог.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають  задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 03 червня 2011 року о 12-00 годин.

На підставі наведеного, керуючись статтями 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України –

п о с т а н о в и в:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі (99011, місто Севастополь, вул.Балаклавьська, 9) повернути з місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя до Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) протиправно утриману з ОСОБА_2 (95034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 44814,69 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот чотирнадцять грн. 69 коп.).

3.          Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь ОСОБА_2 (95034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) протиправно утриману суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 44 814,69 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот чотирнадцять грн. 69 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                      О.О. Єфременко

     Судді              С.А.Водяхін

    О.І.Майсак