ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.06.11 р.                                                                                 Справа № 13/14                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Ісаковій А.В., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства „Водомер” м. Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод” м.Єнакієве Донецької обл.

про: стягнення 93’409грн.81коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (за дорученням  № 14 від 04.05.2011р.) - представник

від відповідача: ОСОБА_2. (за довіреністю № 73/5-12 від 01.04.2011р.) - юрисконсульт

                                                                   В судовому засіданні 10.05.2011р. оголошувалась перерва до 02.06.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство „Водомер” м. Харків (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод” м.Єнакієве Донецької обл. (далі – відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 77’291грн.72коп., інфляції в розмірі 12057грн.63коп., 3% річних в сумі 4059грн.46коп, всього 93’409грн.81коп.

Ухвалою від 02.06.2011р. суд змінив найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод” м.Єнакієве Донецької обл. на Публічне акціонерне товариство Єнакіївський металургійний завод” м.Єнакієве Донецької обл.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки продукції № 2900352-С від 05.05.2009р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої за видатковою накладною № РН -043 від 24.06.2009р. продукції, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість та підстави для нарахування інфляційних та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав засвідчені копії договору поставки продукції № 2900352-С від 05.05.2009р. разом із Специфікацією № 1 від 05.05.2009р. до нього, видаткову накладну № РН – 043 від 24.06.2009р., довіреність № 944 від 23.06.2009р., претензію № 230211 від 23.02.2011р. та докази її надіслання, односторонній акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 30.04.2011р. з доказами відправки відповідачу, довідку про стан заборгованості відповідача станом на 10.05.2011р., податкові накладні від 24.06.2009р., 05.06.2009р.

Під час судових засідань позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав викладених письмово у відзиві № 73/5-168 від 06.05.2011р., мотивуючи свою позицію ненастанням строку сплати отриманого товару у зв’язку з ненадання позивачем разом з товаром оригіналів товаросупроводжувальних документів передбачених п. 5.7 договору. Отже вважає, що у позивача відсутнє право на додаткові вимоги. Факт отримання товару за видатковою накладною № РН -043 від 24.06.2009р. відповідач не заперечував.

В судовому засіданні 02.06.2011р. сторони підтримали свою позицію, вказавши на достатність наявних документів для вирішення спору по суті.  

Суд вважає що наявних в справі матеріалів достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

05.05.2011р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки продукції № 2900352-С, згідно з яким в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов’язується передати у власність (поставити) покупця продукцію, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 11.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до та діє до 31.12.2010р.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

Відповідно до п. 2.2 договору асортимент, кількість та ціна товару, в тому числі приплата/скидки до ціни за зміну якісних показників, узгоджуються сторонами в специфікаціях до даного договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, засвідчуються печатками та являються невід’ємною частиною цього договору (далі по тексту – специфікація). Пунктом 2.3 договору сторони встановили, що ціни на товар, вказані в специфікації, являються фіксованими та поширюються на весь строк поставки товару, передбачений специфікацією.

Згідно п.5.1 порядок (умови поставки, вид транспорту) та строки поставки товару визначаються сторонами в специфікаціях. Датою поставки товару вважається дата передачі постачальником товару покупцю, зазначена в товарно-транспортній накладній (п. 5.4.2 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили порядок приймання товару.

У Розділі 7 договору сторонами погоджений порядок розрахунків. Так, відповідно до п. 7.3 договору строки оплати товару узгоджуються сторонами в специфікаціях.

Між сторонами укладена та скріплена печатками Специфікація № 1 до договору поставки продукції № 2900352-С від 05.05.2009р., у якій сторони визначили асортимент, кількість, ціну та строки оплати товару. Відповідно до п. 4 строк поставки товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту внесення передоплати, умови оплати обумовлені у п. 5: 50% передоплати, 50% з моменту поставки протягом 20 календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору                   № 2900352-С від 05.05.2009р. здійснив поставку товару в кількості та асортименту, визначених специфікацією, що підтверджується видатковою накладною № РН – 043 від 24.06.2009р. на загальну суму 154’585грн.44коп. Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаній накладній – ОСОБА_3. в графі „Отримав” чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною. У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 994 від 23.06.2009р., яка видана на ім’я ОСОБА_3. для отримання від позивача цінностей за договором № 2900352-С.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 2900352-С від 05.05.2009р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, вказані в накладній, відповідають тим, що погоджені сторонами в Специфікації до договору. Крім того, підставою поставки у видатковій накладній № РН – 043 вказаний саме договір № 2900352-С від 05.05.2009р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

На виконання умов договору, а саме п.5 Специфікації до договору відповідачем була здійснена 50% передоплата товару на поточний рахунок позивача в розмірі 77292грн.72коп., що підтверджується копією банківською виписки № 2904661 від 05.06.2009р.

        Як вбачається із матеріалів справи, позивач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання за договором № 2900352-С від 05.05.2009р., оскільки ним у 30 денний строк з моменту внесення відповідачем передоплати була здійснена поставка товару, визначеного специфікацією до договору про що свідчить видаткова накладна № РН – 043 від 24.06.2009р.

Однак, за розрахунком позивача станом на день подачі позову до суду неоплаченим залишився товар на суму 77292грн.72коп.

В обґрунтування вказаних обставин позивач надав суду довідку за підписом директора про наявність заборгованості станом на 10.05.2011р., односторонній акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.10.2008р. по 30.04.2011р.

Письмовою претензією № 230211 від 23.02.2011р. позивач просив відповідача сплатити залишок суми заборгованості за поставлений товар у заявленому розмірі, попереджаючи про настання не сприятливих наслідків у разі ухилення від сплати боргу.

Не отримавши жодної відповіді на зазначену претензію та враховуючи відсутність будь – яких дій з боку відповідача, спрямованих на погашення виниклої заборговансоті, позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими,  що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 77292грн.72коп., яка виникла у зв’язку з не належним виконанням умов договору поставки продукції № 2900352-С від 05.05.2009р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторонами у п. 7.3 договору погоджено, що строки оплати товару узгоджуються сторонами в специфікаціях. Так, на виконання умов договору сторонами була підписана Специфікація № 1 від 05.05.2009р. згідно з п. 5 якої встановлений конкретний строк оплати товару: 50% передоплати, 50% з моменту поставки товару протягом 20 календарних днів.

Згідно п. 5.4.2 договору датою поставки товару вважається дата передачі постачальником товару покупцю, зазначена в товарно-транспортній накладній.

Відповідно до видаткової накладної № РН -043 відповідачу був поставлений товар 24.06.2009р. на загальну суму 154585,44грн.

Заявлені вимоги підтверджуються: видатковою накладною № РН -043 від 24.06.2009р. копією банківської виписки № 2904661 від 05.06.2009р., довідкою позивача про заборгованість станом на 10.05.2011р.

Суд вважає твердження відповідача стосовно ненастання строку оплати за поставлений товар у зв’язку з не передачею позивачем разом з товаром документів, передбачених п. 5.7 договору не обґрунтованими та юридично неспроможними з огляду на наступне.

Так, дійсно п. 5.7 договору сторони передбачили, що разом з товаром постачальник зобов’язаний надати покупцю оригінали наступних товаросупроводжувальних документів, а саме товарно-транспортної накладної, сертифіката якості виробника товару, сертифікат відповідності, податкової накладної, рахунків – фактури, інших документів, передбачених накладної.

Однак, у п. 5 Специфікації до договору сторонами встановлений конкретний строк оплати товару, отже, зазначений пункт не пов’язує момент оплати товару з наданням разом з товаром товаросупроводжувальних документів, тобто обов’язок з оплати не покладається у залежність від надання таких документів.

Крім того, як вбачається із накладної № РН -043 від 24.06.2009р. та не спростовано відповідачем продукція була прийнята без жодних зауважень щодо відсутності товаросупроводжувальних документів, докази повідомлення про наявність претензій щодо якості, комплектності продукції, своєчасності її постачання або надання супроводжуючих документів суду не надано.

За переконанням суду ненадання визначених п.5.7 договору документів не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 зазначеного кодексу, тому наявність чи відсутність цих документів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, який був ним отриманий, що було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем.

Слід зазначити, що приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Оскільки відповідач 24.06.2009р. за видатковою накладною № РН -043 отримав товар, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за отриманий товар у строк, погоджений сторонами у Специфікації № 1 від 05.05.2009р. – протягом 20 днів після поставки товару, тобто по 14.07.2009р. включно. Отже строк оплати на день подачі позову до суду наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 530 Цивільного кодексу України, оскільки зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого товару відповідачем не виконано, наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості в розмірі 77’291грн.72коп.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач згідно ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4059грн.46коп. та суму інфляційних витрат – 12057грн.63коп. за період з 15.07.2009р. по 14.04.2011р. (розрахунки знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції  та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за період з 15.07.2009р. по 14.04.2011р. включно встановив, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі. Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

        Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період з 15.07.2009р. по 14.04.2011р. включно, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 12057грн. 63коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже,  підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі  (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 77291грн. 72коп., інфляції в розмірі 12057грн.63коп., 3% річних в сумі 4059грн. 46коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства „Водомер” м. Харків до Публічного акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод” м.Єнакієве Донецької обл. про стягнення суми боргу в розмірі 93’409грн.81коп., що складається з  суми основного боргу в розмірі 77291,72 грн., інфляції в розмірі 12057, 63 грн., 3% річних в сумі 4059,46 грн. задовольнити в повному обсязі.

         Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод” (юридична адреса: 86429, Донецька обл., м. Єнакієве, пр. Металургів, буд. 9, код ЄДРПОУ 00191193, р/р № 26006127300 в ПАТ „Донгорбанк”, Відділення № 1 м. Єнакієве, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства „Водомер” (юридична адреса: 61046, м. Харків, Фрунзенський район, вул. Багратіона, буд. 6, код ЄДРПОУ 25454162, р/р 26006860088330 в ХОФ АКБ СР „Укрсоцбанк” м. Харків, МФО 351016) суму основного боргу в розмірі 77292грн.72коп., інфляції в розмірі 12057грн.63коп., 3% річних в сумі 4059грн.46коп., витрати на оплату державного мита в сумі 934грн.10коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 02.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

        Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                        Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.