С П Р А В А №2-А-998/11

              Номер рядка стат. звіту –10.3.1

                                 Код суду-0707

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 року                                                                              м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі судді Феєр І.С., розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево Закарпатської області про визнання дії управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево Закарпатської області неправомірними та зобов»язання управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 11 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 11 травня 2011 року з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальообов»язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум, -

В С Т А Н О В И В :

19 травня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево Закарпатської області про визнання дії управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево Закарпатської області неправомірними та зобов»язання управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 11 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 11 травня 2011 року з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальообов»язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево Закарпатської області подав до суду заперечення, у якому пояснив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за №2195-V, який набрав чинності з 01 січня 2006 року  встановлено щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.    Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей»визначає державну соціальну підтримку дітей війни: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі 30 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, - однак не передбачено яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсій.  Одночасно, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (за цим Законом) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України. Управління Пенсійного Фонду України у м.Мукачево здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно, дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що

-2-

фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому будь-які порушення з боку саме Пенсійного фонду (що здійснює керівництво солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування) відсутні. Статтею 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»передбачано, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частина третя цієї ж статті передбачає, що мінімальницй розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті застосовується виключно для визначення розміру пенсії, призначених відповідно до цього закону. Оскільки, на підставі ст. 19 Конституції, посадові особи органів виконавчої влади повинні діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України, законодавством України визначено, що фінансування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»проводиться з Державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду України, крім того, не визначений законом механізм розрахунку згаданої соціальної допомоги, передбаченої вищезгаданою статтею, а отже не має підстав для задоволення вимог позивача. Відповідно до ст.99 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України для зверненя до суду до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та до ст. 99 ч. 5 Кодексу адміністративного судочинства України - для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб»єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявленого вимогу про стягнення грошових коштів, втановлюється місячний строк. На підставі наведеного  просив застосувати ст. 100 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. А тому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

Згідно ст.ст. 122 ч. 4, 128 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у справі доказів.

          Вивчивши матеріали адміністративної справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суддя приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 –народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  є дитиною війни в розумінні статті  1  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18 листопада 2004 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким у 2006 році зупинялася дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV Конституційним Судом України не приймалося.

 Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.            

Статтею 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, статті 28 частиною 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.         

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян,

-3-

закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office  (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме статті 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, згідно ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, що в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбачено Законом України №2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».               

Доводи представника відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.  Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево Закарпатської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево Закарпатської області є  належним відповідачем по даній справі.   

Із змісту адміністративного позову та заперечень представника відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік»дію ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист  дітей війни ” зупинено не було.  

Щодо порядку виконання закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2010 році, то ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18 листопада 2004 року залишається чинною в 2010 році. Враховуючи те, що Державним бюджетом на 2010 рік був змінений мінімальний розмір пенсії за віком суддя вважає необхідним зобов’язати відповідача провести підвищення позивачу пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням розміру мінімальної  пенсії за віком, встановленого Державним бюджетом  на 2010 рік починаючи з 01 січня 2010 року до 31 грудня 2010 року.  

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону «Про соціальний захист дітей війни».   

Відповідно до статтей 99 ч. 2, ч. 5, 100 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 29 квітня 2011 року звернулася до відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області з вимогою щодо проведення перерахунку щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії, 11 травня 2011 року отримала відповідь про відмову у задоволенні її вимог, а тому суддя вважає, що позивач у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України скористалася можливістю досудового порядку вирішення спору, на підставі чого не приймає до уваги посилання відповідача про відмову у задоволенні позову у зв»язку з пропущенням позивачем строку для звернення до суду.

Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суддя вважає що позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести відповідні виплати є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, а тому слід зобов»язати Пенсійний фонд України м.Мукачево Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 11 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 11 травня 2011 року з врахуванням ст 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».      

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 71, 94, 99, 100, 158-163 КАС України, ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» суддя, -       

Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 -  задовольнити.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево Закарпатської області – неправомірними.

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у м.Мукачево Закарпатської області нараховувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 11 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 11 травня 2011 року з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове  рішення.  

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160  цього Кодексу, а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів з дня отримання копії постанови.

                     Суддя Мукачівського

                     міськрайонного суду                                                                            І.С.ФЕЄР