категорія 10.1
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.05.11
о 09 год. 50 хв.
каб. № 3 Справа №2а-1458/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Єфременко О.О.
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1, довіреність № 1004 від 04.04.2011;
відповідача –ОСОБА_2, довіреність № 9374/09-07 від 07.12.2010;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління у справах захисту прав споживачів в м. Севастополі
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя
про визнання протиправним та скасування рішення,
суть спору:
Управління у справах захисту прав споживачів в м. Севастополі звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя про визнання протиправним та скасування рішення № 164 від 07.04.2011.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог пенсійного законодавства.
Ухвалою від 16.05.2011 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 16.05.2011 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
В ході судового розгляду представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні, вважає, що зазначене рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені прийнято відповідно до вимог діючого законодавства України (а.с.22-23).
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.05.2011 по 31.05.2011.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
Управління у справах захисту прав споживачів в м. Севастополі зареєстровано в УПФУ в Ленінському районі м.Севастополя як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, що передбачено пунктом 1 статті 8 Закону № 2464.
Пунктом 1 статті 7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
Згідно пункту 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка винагороди за цивільно-правовими договорами. Для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 відсотка визначеної бази нарахування.
Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-2 від 08.10.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309, страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3 - 3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його, як підприємця), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.
Пунктом 8 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.
Згідно підпункту 1 пункту 10 статті 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.
При цьому, пунктом 12 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Розмір сум страхових внесків, визначений позивачем у звіті про суми нарахованої заробітної плати та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за січень 2011 року, де - 6547,25 грн. –збір у розмірі 36,3%, 1100,23 грн. –збір у розмірі 6,1%, 576,86 грн. –збір у розмірі 33,2%., 34,75 грн. –збір у розмірі 2%.
В ході судового розгляду представником позивача надані платіжні доручення № 3 від 17.01.2011, № 4 від 17.01.2011, № 7 від 28.01.2011, № 10 від 28.01.2011 та № 18 від 11.02.2011, з яких вбачається, що єдиний внесок по тарифу 33,2% на суму листів непрацездатності не був зарахований на відповідні рахунки.
З наданої картки особового рахунку вбачається, що кошти були перераховані наступним чином –збір у розмірі 36,3% - 6999,11 грн., збір у розмірі 6,1% - 1238,86 грн., збір у розмірі 33,2% та 2% (рахунки сум допомоги по тимчасової непрацездатності) - зарахування не відбулося.
Листом за вих.№ 39/1 від 15.03.2011 Управління у справах захисту прав споживачів в м. Севастополі звернулося до УПФУ в Ленінському районі м.Севастополі із проханням перерахувати помилково зараховані суми єдиного соціального внеску, нарахованого на листи непрацездатності на відповідні рахунки. Зазначений лист надійшов до УПФУ в Ленінському районі м.Севастополя 21.03.2011 (вх.№ 3519) (а.с.28).
Отже, зарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відбулося лише 21.03.2011
Таким чином, затримка сплати страхових внесків за січень 2011 року складає 28 днів.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску, до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (пункт 11 статті 9 Закону № 2464).
Аналогічні положення містяться у пункті 7.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (далі –Інструкція), яким передбачено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до пунктів 10, 11 статті 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Підпунктом 7.2.2 пункту 7.2 Інструкції встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
На підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, за несвоєчасну сплату страхувальником єдиного внеску за період з 22.02.2011 по 21.03.2011, начальником Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя винесено рішення № 164 від 07.04.2011 про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 61,17 грн. та нарахування пені на суму 17,12 грн., всього –78,29 грн.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, та які свідчили б про неправомірність дій УПФУ в Ленінському районі м.Севастополя та прийнятого рішення № 164 від 07.04.2011, факт своєчасного внесення внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування на відповідні рахунки не спростований, а надані відповідачем письмові пояснення та матеріали є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладені обставини, суд визнав відсутність з боку відповідача порушень пенсійного законодавства при прийнятті рішення про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником єдиного внеску № 164 від 07.04.2011.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги та викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 01 червня 2011 року о 16-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.О. Єфременко