ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 310
РІШЕННЯ
Іменем України
28.03.2011Справа №5002-34/488-2011
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю
«Енергетична група Центр електрик технолоджи»
(95050, АР Крим, м. Сімферополь, пер. Молодих Підпільників, 10/7 к.7)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго»
(95040, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя А.Р.Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 12.10.2009р.;
від відповідача – не з’явилися
Суть спору: Товариство з обмежено відповідальністю «Енергетична група Центр електрик технолоджи» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просило суд зобов’язати відповідача – Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» повернути йому трансформатори ТМ-160 №611008 та ТМ-160 №531147.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що спірне майно утримується відповідачем без достатніх на те підстав. При цьому, позивач вказує, що зазначене майно передано відповідачу на підставі замовлень №23 від 02.07.2008р., №17 від 21.05.2008р. згідно умов договору підряду №17П-144 від 01.03.2008р., за умовами якого ВАТ «Крименерго» в особі структурного підрозділу «Крименергоремавтосервіс» взяло на себе зобов’язання провести ремонт та випробування силових трансформаторів. Враховуючи не виконання у строк, встановлений договором, – протягом 14 днів з моменту оплати, яка мала місце 13.11.2008р., зобов’язань з проведення випробувань силових трансформаторів, як стверджує позивач, він, у відповідності з ч.2 ст.849 ЦК України, відмовився від договору та вимагав повернення трансформаторів та перерахованих в якості оплати відповідних робіт грошових коштів (а.с.2-4).
Відповідач у справі – ВАТ «Крименерго» у відзиві на позов просить у його задоволенні відмовити. Заявлені позовні вимоги відхилені відповідачем з тих підстав, що:
- строк дії договору, на який посилається позивач, закінчився ще 31.12.2008р.;
- позивачем не надано доказів передачі спірного майна ВАТ «Крименерго» на підставі акту прийому-передачі, а також належність права власності на нього ТОВ «Енергетична група Центр електрик технолоджи»;
- сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору підряду, зокрема: не складена кошторисна документація, у договорі відсутнє зобов’язання щодо проведення ремонту та іспиту саме тих трансформаторів, які позивач вимагає повернути; відсутній строк виконання робіт тощо;
- акт прийому передачі виконаних робіт не містить номеру та дати договору, а у призначенні платежу невідомо за іспит яких трансформаторів перераховані кошти тощо (а.с.32-33).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, відповідачем подано додатковий відзив на позов, у якому відповідач, посилаючись на те, що особа, яка заявила позов, не є власником майна, яке ним витребовується, просить у його задоволенні відмовити.
Заявлене відповідачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Крименергоремавтосервіс відхилено, зважаючи на те, що вказана особа є структурним підрозділом відповідача, що не має статусу юридичної особи, отже, необхідного обсягу правосуб’єктності (право- та дієздатності), у т.ч. не може набувати відповідні процесуальні права та нести відповідні процесуальні обов’язки (а.с.29).
В судовому засіданні представник позивач заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та його доповненні.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
01.03.2008р. між сторонами у справі – ВАТ «Енергетична група Центр електрик технолоджи» та ВАТ «Крименерго», від імені якого діяв начальник структурного підрозділу – Крименергоремавтосервіс на підставі довіреності №093-Д від 03.01.2008р., укладено договір підряду №17П-114 (а.с.14).
Враховуючи, що вищевказаний договір від імені відповідача у справі – ВАТ «Крименерго» укладено начальником структурного підрозділу «Крименергоремавтосервіс», повноваження якого під час розгляду спору у даній справі відповідачем не оспорювались, на підставі довіреності, яка видана відповідачем такий договір є підставою для набуття прав та обов’язків безпосередньо відповідачем у справі.
Так, в силу ст.239 ЦК України, правочин (договір, за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, є видом правочину), вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
За умовами вказаного договору, позивач доручив, а відповідач зобов’язався виконати відповідно до умов такого договору капітальний ремонт та випробування силових трансформаторів 10/0,4кВ І-ІІ габаритів. При цьому, позивач взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити відповідні роботи (п.1.1, 2.1. договору).
Зазначений договір містить лише загальні умови виконання відповідних робіт та надання послуг, оскільки не визначає обсяги та вид відповідних робіт, їх ціну, не містить строк виконання відповідних робіт, не визначає, які трансформатори передаються у ремонт та для проведення випробувань тощо.
Строк дії такого договору встановлений його п.1.1 – з моменту підписання його сторонами та до моменту його повного виконання, але у будь-якому випадку до 31.12.2008р.
Сам по собі відповідний договір не є підставою для виникнення у його сторін певних підрядних зобов’язань; він лише містить загальні умови, якими такі зобов’язання будуть врегульовані.
Між тим, не можна погодитись з твердженням відповідача, що між сторонами не виникли зобов’язання внаслідок недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов, необхідних для договору підряду, враховуючи наступне.
Як встановлено під час розгляду спору у даній справі на підставі наданих сторонами доказів, в період дії такого договору, який, що визначається п.3.1 такого договору, укладений на виконання усіх робіт протягом 2008р., позивачем передано відповідачу в особі його структурного підрозділу для здійснення випробувань трансформатори на підставі замовлень:
- №17 від 21.05.2008р. - ТМ №611008 потужність 160 (а.с.15);
- №23 від 02.07.2008р. – ТМ №531147 потужність 160 (а.с.16, 62-65).
При цьому, сторонами складено акт за листопад 2008р. приймання виконаних робіт, що підписаний 18.11.2008р., який підтверджує, що сторонами узгоджено вид та вартість робіт, у т.ч. щодо випробування трансформаторів ТМ-160кВА №611008, ТМ-160кВА №531147, переданих відповідно до вказаних замовлень (а.с.22-24). Так, загальна вартість відповідних робіт, у т.ч. щодо випробування зазначених трансформаторів, визначена сторонами у розмірі 3 822грн.
Посилання відповідача в судовому засіданні на те, що відповідний акт не стосується робіт за договором №17П-114 від 01.03.2008р. не може бути прийнято до уваги судом, оскільки відповідачем, в порушення вимог ч.1 ст.33 ГПК України, не надано доказів в підтвердження своїх заперечень, а саме не спростовані відповідні твердження позивача шляхом подання доказів щодо існування між сторонами інших зобов’язальних відносин на підтвердження яких складено такий акт, які виникли в силу іншого договору щодо проведення ремонту та випробування трансформаторів.
На суму, зазначену у акті, відповідачем позивачу виставлений рахунок-фактура №177/17 від 11.11.2008р., у якому зазначено найменування послуги «випробування трансформаторів» (а.с.56), який оплачений позивачем шляхом перерахування 3822грн. відповідно до платіжного доручення №248 від 13.11.2008р. (а.с.17), що підтверджується випискою з рахунку від 13.11.2008р. (а.с.18).
В силу ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. При цьому, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Також, відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, виникнення між сторонами зобов’язальних відносин підтверджується прийняттям до виконання замовлень позивача щодо здійснення випробувань відповідних трансформаторів, узгодженням виду та вартості робіт сторонами шляхом підписання зазначеного акту, фактом оплати відповідних послуг на вимогу відповідача, якою фактично є рахунок-фактура, а також укладенням договору підряду №17П-114 від 01.03.2008р., який містить загальні умови відповідних зобов’язань, які можуть виникнути протягом 2008р., у т.ч. строк їх виконання, порядок розрахунків, строк оплати, відповідальності за порушення відповідних зобов’язань тощо.
При цьому, згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин (договір, за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, є правочином), вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Таким чином, між сторонами у справі виникли зобов’язальні відносини, при цьому, відносини сторін щодо випробування силових трансформаторів, вимоги щодо зобов’язання відповідача повернути які заявлені у даній справі, за своєю правовою природою не можна вважати підрядними, враховуючи, що позивачем не замовлялись, а відповідачем не брались на себе зобов’язання з проведення ремонту таких трансформаторів, а лише замовлялось випробування таких трансформаторів. Так, проведення будь-яких ремонтних робіт спірних трансформаторів не передбачалось і переліком робіт, визначений двостороннім актом за листопад 2008р.
Так, згідно ст.831 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Отже, характерним для підрядних відносин є наявність матеріалізованого результату, який передається замовнику, а саме: створення нової речі, перетворення речі внаслідок її ремонту тощо.
Між тим, при проведення випробування трансформаторів відсутній матеріалізований результат, який міг би передаватись замовнику. Так, внаслідок проведення випробування відповідні трасформатори не змінюються; ніяких дій щодо зміни їх стану не здійснюється.
Поряд з цим відносини, які виникли між сторонами близькі за своєю правовою природою до зобов’язань з надання послуг.
Зокрема, згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
"Проведення випробування трансформаторів" є тією послугою, що споживається в процесі її надання, тому відносини сторін, що виникли, мають регулюватись нормами, якими врегульовані відносини, які виникають внаслідок укладення договору про надання послуг.
Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з оплати робіт, передбачених актом за листопад, у т.ч. щодо оплати випробувань трансформаторів, переданих відповідно до вищезазначених замовлень.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Також, ч.1 ст.175 ЦК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами договору, відповідач взяв на себе зобов’язання розпочати виконання робіт протягом 2 днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок та виконати роботи протягом 14 днів з правом дострокового виконання (п.5.1, п.5.2 договору).
Враховуючи, що передплата здійснена 13.11.2008р., відповідач, враховуючи загальні, погоджені сторонами умови для всіх робіт у 2008р. з капітального ремонту та випробування трансформаторів, мав розпочати виконання відповідних робіт до 15.11.2008р. включно, а виконати зобов’язання щодо проведення відповідних робіт – до 27.11.2008р. включно.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення умов договору, відповідач станом на 19.11.2008р. не розпочав виконання відповідних робіт, що підтверджується його листом від вказаної дати за вих.№10/2854, відповідно до якої він вказує, що для виконання ремонтних робіт на Сакській дільниці з ремонту трансформаторів, а також відповідних договорів, позивачу необхідно надати документи, що підтверджують право власності або розпорядження відповідним майном (а.с.19). Зазначений лист спростовує факт виконання відповідних робіт відповідачем станом на момент підписання акта – 18.11.2008р., що підтверджує твердження позивача, викладені ним у позові про те, що станом на 19.11.2008р. виконання робіт відповідачем не розпочиналось.
В силу ч. 2 ст.613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Разом з тим, не надання позивачем документів, витребуваних відповідачем у листі від 19.11.2008р., не відстрочує виконання зобов’язання відповідачем щодо проведення випробувань спірних трансформаторів, передбачених договором та вищевказаними замовленнями, оскільки не подання відповідних документів унеможливлює виконання відповідачем відповідних зобов’язань. Крім того, слід зазначити, що укладений сторонами договір не передбачає обов’язку позивача щодо надання таких документів.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов’язання щодо проведення випробування переданих згідно зазначених замовлень трансформаторів та відповідні трансформатори не повернуті. Відповідні твердження позивача не спростовані відповідачем під час розгляду спору у даній справі.
12.08.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією №1, у якій фактично відмовився від прийняття виконання відповідачем зобов’язання з проведення випробування трансформаторів, у зв’язку з простроченням відповідача, закінченням строку відповідного договору, вимагав повернення переданих для проведення випробувань трансформаторів та повернення коштів, перерахованих в рахунок оплати відповідних послуг (а.с.25-26). Відповідна претензія вкладена у цінний лист, адресований відповідачу, що підтверджується описом у такий лист, на якому є штамп відділення зв’язку №50 м. Сімферополь від 12.02.2009р., що підтверджує прийняття до відправлень зазначених у такому описі документів (а.с.27).
Згідно ч.1 ст.907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
За загальним правилом, визначеним ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно п.1 ч.1 цієї норми, це спричиняє припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Так, ч.3 ст.612 ЦК України визначено загальне правило, відповідно до якого, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Отже, зобовязання з проведення випробування трасформаторів припинилися внаслідок відмови позивача від їх прийняття, зважаючи на порушення строку виконання відповідного зобов’язання.
Зважаючи на те, що відповідні трасформатори ТМ-160 №611008, ТМ-160 №531147, вартість яких без ПДВ становить по 19 641,25грн. кожен, а загальна вартість, за якої вони придбані 47 139грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000121 від 28.11.2007р. (а.с.61), передавались у володіння відповідача на підставі вищевказаного договору та замовлень для виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань з проведення їх випробувань, а позивач правомірно відмовився від прийняття виконання такого зобов’язання на підставі ч.2 ст.612 ЦК України, внаслідок чого воно припинено, відповідні трансформатори перебувають у володінні відповідача безпідставно і, зважаючи на вимогу позивача про їх повернення, мають бути повернуті відповідачу, враховуючи наступне.
Згідно п.1 ч.1 ст.395 ЦК України, одним із речових прав на чуже майно є право володіння. В силу ч.1 ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе; згідно ч.3 цієї норми, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
За змістом ст.398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Як встановлено під час розгляду даної справи, відповідне майно передано у володіння відповідача на підставі вищевказаного договору та відповідних замовлень.
В свою чергу, у позивача відповідне майно перебувало у володінні до передачі його відповідачу в силу умов договору доручення №31/48 від 01.02.2008р., який укладено між позивачем та суб’єктом підприємницької діяльності Ланцовою Наталією Миколаївною.
Зобов’язання, що виникли в силу такого договору у його сторін, виходячи із прав та обов’язків, які виникають у сторін відповідного договору, не є зобов’язаннями, що виникають в силу договору доручення. За своєю правою природою відповідні зобов’язання є схожими із зобов’язаннями, що виникають в силу договору комісії.
Так, згідно ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони певні юридичні дії; правовин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
Отже, характерним для договору доручення є обов’язок повіреного вчинити дії від імені довірителя, а також те, що правочин, вчинений на виконання відповідних зобов’язань повіреним, створює, змінює та припиняє цивільні права та обов’язки довірителя, а не самого повіреного.
Між тим, в силу умов вищевказаного договору (п.1.1, 3.1. договору), СПД Ланцова Н.М. доручила позивачу – ТОВ "Енергетична група Центр електрик технолоджи", а позивач взяв на себе зобов’язання за винагороду від власного імені укласти договори на виконання ревізії, ремонту та випробування силових трансформаторів ТМ-10кВА №611008, ТМ-160 кВА №531147, а також прийняття їх з ремонту та випробувань. Також, відповідним договором визначений обов’язок СПД Ланцової Н.М. відшкодувати понесені позивачем витрати (п.4.1. договору) (а.с.57-58).
Відповідно до ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Отже, зобов’язання, що викли між СПД Ланцовою Н.М. та ТОВ "Енергетична група Центр електрик технолоджи" в силу факту укладення договору №31/48 від 01.02.2008р., більш подібні до зобов’язань, які виникають в силу договору комісії.
Згідно ч.2 ст.1016 ЦК України, за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. При цьому, відповідно до ч.4 цієї норми, у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов’язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази; комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.
Таким чином, зважаючи на правила, визначені вказною нормою, позивач є особою, яка мала права вимагати від відповідача виконання ним зобов’язань за договором підряду з урахуванням вищевказних замовлень, оскільки доказів відступлення позивачем права такої вимоги СПД Ланцовій Н.М. не надано.
Крім того, умови відповідного договору, на виконання п.4.1 якого позивачу передані зазначені трансформатори СПД Ланцовою Н.М., підтверджують законність володіння позивачем відповідним майном.
В силу ст.396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України.
Отже, є безпідставними посилання відповідача на те, що оскільки позивач не є власником відповідного майна, він є неналежним позивачем, тобто особою, якій не належить відповідне суб’єктивне матеріальне право, на захист якого ним подано позов, зважаючи на те, що позивачу належить право володіння відповідним майном – речове право, яке виникло в силу договору №31/48 від 01.02.2008р., укладеного з власником відповідного майна – СПД Ланцовою Н.М., яка в свою чергу, набула права власності на відповідне майно, придбавши його у ТОВ "Земспецпроект" (а.с.61).
Норми гл. 29 ЦК України, до якої відсилає ст.396 ЦК України, містять норми інституту "захист прав власності". Отже, захист права володіння здійснюється у тому ж порядку, що й права власності, що прямо передбачено ст.396 ЦК України.
Відповідно до ст.387 ЦК України, яка міститься у гл. 29 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Підставою припинення права володіння, в силу п.2 ч.2 ст.399 ЦК України, є, зокрема, витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.
Враховуючи, що позивач вимагав від відповідача повернення спірних трансформаторів, зважаючи на закінчення строку договору підряду та його право на відмову від прийняття від відповідача виконання зобовязання, яке прострочено (а.с.21,25), право володіння відповідним майном у відповідача, що виникло в силу його передачі позивачем на підставі договору підряду та відповідних замовлень, є припиненим.
Зважаючи на вказані обставини, позивач як особа, яка має право володіти відповідним майном в силу договору доручення №31/48 від 01.02.2008р., має право на захист свого речового права, у т.ч. вимагати від відповідача передачі вказаного майна – спірних трансформаторів, а відповідач – зобов’язаний повернути відповідне майно.
Згідно ст.400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна; у разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов’язку заінтересована особа має право пред’явити позов про витребування цього майна.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги підлягать задоволенню шляхом зобов’язання ВАТ "Крименерго" повернути ТОВ "Енергетична група Центр електрик технолоджі" трансформатори ТМ-160 №611008 та ТМ-160 №531147, враховуючи не спростування відповідачем тверджень позивача, обгрунтованих відповідними доказами, про те, що спірне майно знаходиться у фактичному безпідставному володіння відповідача.
При цьому, приймаючи рішення у даній справі суд керувався не лише нормами, на які позивач посилається у позовні заяві, але й нормами якими врегульовані спірні відносини, про те, зазначене не є виходом за межі позовних вимог, оскільки підставою позову є не лише посилання на відповідні норми матеріального права, але й посилання на юридичні факти матеріально-правового характеру з якими закон повязує виникнення, зміну та припинення відповідних правовідносин.
У поданому позові позивач посилається на припинення права володіння спріним майном у відповідача внаслідок відмови від прийняття виконання, яке прострочене і вимогою про повернення відповідного майна, що передано в силу умов договору, зобовязання за яким припиняються внаслідок відмови тощо.
Відповідно до ст.49 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати, понесені у зв’язку з оплатою позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетична група Центр електрик технолоджи" трансформатори ТМ-160 №611008 та ТМ-160 №531147.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група Центр електрик технолоджи" 471,39 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених у зв’язку з оплатою позову державним митом, та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.