ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.08.06 р.                                                                               Справа № 36/237                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Будко Н.В.

при секретарі: Луценко Н.В.

          

          розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора Дарницького району м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України корпорації „Українська Універсальна Агропромислова Біржа” м.Київ

до: Відкритого  акціонерного товариства „Племзавод ім. Калініна” Артемівського району

про: стягнення 457 161,4грн.

За участю:

Прокурора:Ульяновой О.В.

представників сторін:

Від позивача: Чех О.Я. – юрисконсульт по дов.;

Від відповідача: Стоянов В.О. – представник, Кудінов В.О. – юрисконсульт;

СУТЬ СПОРУ:

          Прокурор  Дарницького району м.Києва звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України Корпорації „Українська Універсальна Агропромислова Біржа”  м.Київ до Відкритого  акціонерного товариства „Племзавод ім. Калініна” Артемівського району про стягнення  457 161,4грн.

Крім того, з метою забезпечення позову  просить суд накласти арешт на комбайн  „Джон Дір” М-9500, шасі НО 9500х666778, двигун RG 6076Н576927 та на майно відповідача в межах ціни позову.

В обґрунтування позовних вимог посилається на договір №26 від 03.07.1996р., акт №26 передачі-приймання зернозбиральних комбайнів від 03.07.1996р., видаткові накладні, довіреності, довідку №96-01/149-01 від 13.06.2006р., постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.1996р. №166 та від 24.03.2004р. №362.

У ході розгляду спору  позивач надав заяву від 23.08.2006р. про відвід судді Будко Н.В. від розгляду справи №36/237.

Ухвалою від 23.08.2006р. заступник голови господарського суду Донецької області А.С.Ємельянов  у заявленому відводі позивачу відмовив.

Відповідач позовні вимоги не визнає у  зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку прокурора, пояснення представників позивача та відповідача судом встановлено, що 03.07.1996р. сторони, а також Артемівський елеватор уклали договір №26 про поставку сільгосптоваровиробнику зернозбиральних комбайнів фірми „Джон Дір”  на умовах розстрочки платежу та поставку у рахунок державного резерву сільськогосподарської продукції, як плати за одержану техніку, згідно постанови  Кабінету Міністрів України №166 від 07.02.1996р. „Про забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою”.

На виконання умов договору, згідно п.2.1, позивач передав відповідачу за видатковою накладною №31 без дати через представника Калуцького В.І., який діяв по довіреності №235 від 02.07.1996р. комбайн фірми „Джон Дір” у кількості одна штука шасі НО 9500х666778, двигун RG  6076Н576927,   за видатковою накладною №46 без дати жатку для зернових у кількості 1шт., жатку для соняшника у кількості 1шт., за видатковою накладною №35 без дати жатку для кукурудзи у кількості 1шт. через представника відповідача Калуцького В.І.. який діяв по довіреності №236 від 03.07.1996р.

Факт передачі сільськогосподарської техніки підтверджений  видатковими накладними №31, №46, №35,  підписаним обома сторонами актом №26   передачі-приймання зернозбиральних комбайнів фірми „Джон Дір” від 03.07.1996р. згідно якого позивач передав відповідачу техніку, а саме: комбайн фірми „Джон Дір” М-9500 у кількості 1шт., жатку для зернових у кількості 1шт., жатку для кукурудзи  у кількості 1шт., приставку для збирання соняшника у кількості 1шт., а також накладною №31 без дати, згідно якої позивач  передав відповідачу комбайн „Джон Дір” М-9500 у кількості 1шт. за ціною 123548 доларів США, жатку для зернових у кількості 1шт. за ціною 16073 доларів США, жатку для кукурудзи  у кількості 1шт. за ціною 27766 доларів США, приставку для збирання соняшника у кількості 1шт. за ціною 12780 доларів США, а всього на суму 180167 доларів США.

Пунктом 3.2 договору  сторони визначили, що відповідач зобов’язався поставити хлібоприймальному підприємству - Артемівський елеватор для розрахунків з Корпорацією „Украгропромбіржа” за отриману техніку, за обслуговування кредиту протягом шести років 2186т. продовольчого зерна м’якої пшениці 3 класу в строки не пізніше 1 жовтня щорічно, в тому  рахунку:

-1996р. – 315тн.;

-1997р. – 468тн.;

-1998р. – 439тн.;

-1999р. – 416тн.;

-2000р. – 391тн.;

-2001р. – 157тн.;

в тому числі  Корпорації  „Украгропромбіржа” 36тн. в період з 1996р. по 2001р. по 6 тн.   щорічно.

Договір №26 від 03.07.1996р. передбачає обов’язок  відповідача поставити хлібоприймальному підприємству для  розрахунків з позивачем 2186тн. зерна пшениці м’якої 3 класу, в тому числі Корпорації „Украгропромбіржа” - 36тн.

Правовідносини між сторонами виникли та були реалізовані до набрання чинності Цивільним  Кодексом  України.

Відповідно до статті 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п.5 Прикінцевих та перехідних положень Господарського  кодексу України передбачено, що вони застосовуються до цивільних та господарських відносин, що виникли після набрання ними чинності.

З урахуванням наведеного в даному випадку підлягає застосуванню Цивільний кодекс УРСР 1963р.

Згідно ст. 151 Цивільного кодексу УРСР зобов’язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього кодексу.

Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу УРСР цивільні права і обов’язки виникають із договору, адміністративних актів, інших дій громадян і організацій, тощо.

Зазначена норма права вказує на те, що є правопороджуючими фактами та діями.

Статті 161 Цивільного  кодексу УРСР передбачає, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 162 Цивільного  кодексу УРСР одностороння відмова  від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

          В довідці №96-01/149-01 від 13.06.2006р. про стан розрахунків з державним бюджетом ТОВ „Тепличний” за отриману зернозбиральну техніку фірми „Джон Дір” станом на 01.04.2006р. позивач вказує,  що відповідач повинен  оплатити 246760,6 доларів США.

          Однак як вбачається з видаткової накладної №31 без дати позивач передав відповідачу сільськогосподарську техніку на суму 180167 доларів США.

          Позивач вказує на те, що відповідачем проведено розрахунків з державним бюджетом на суму, еквівалентну 156 233,6 доларів США, тобто фактично борг повинен складати: 180167-156233,6=23933,4 доларів США, а не 90527 доларів США,  як вказує позивач у довідці.

          Згідно ст. 33 Господарського процесуального  кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Ухвалами від  03.07.2006р. та від 18.07.2006р. суд зобов’язав прокурора  та позивача представити обґрунтований розрахунок позовних вимог.

          Однак такі документи прокурор та позивач суду не представили, належних доказів, які підтверджують нараховану ними різницю заборгованості між поставленою продукцією (180167 доларів США) з урахуванням оплати відповідача (156233,6 доларів США)  в сумі 66593,6 доларів США суду не надали, тобто згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підстав своїх вимог у цій частині позову.

          У судовому засіданні  прокурор та позивач не скористались наданими ними ст. 22 Господарського процесуального кодексу України  правами та не уточнили позовні вимоги.

          Також, суд вважає, що договір №26 від 03.07.1996р. за своєю юридичною природою є договором міни, будь-яких змін до вказаного договору сторонами не вносилось, що не заперечується представниками сторін, тобто сторони фактично погодились відносно зустрічної поставки відповідачем сільськогосподарської продукції в рахунок поставленої сільськогосподарської техніки.

          З огляду на вищенаведене суд дійшов до висновку,  що  між сторонами відсутні грошові зобов’язання по оплаті  здійснених поставок.

          Крім того, згідно ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої було порушено, встановлений 3 роки. Сплив строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов (ст. 76 Цивільного кодексу УРСР), тобто з дня, коли особа довідалась або повинна була довідатись про порушення свого права.

          Право на позов у відношенні стягнення 315т. продовольчого зерна м’якої пшениці 3 класу, в тому числі Корпорації „Украгропромбіржа” 6т., виникло 01.10.1996р., тобто прокурор та  позивач повинні були звернутись до суду з позовом у строк до 01.10.1999р.

          Право на позов у відношенні стягнення 468т. продовольчого зерна м’якої пшениці 3 класу, в тому числі Корпорації  „Украгропромбіржа” - 6т., виникло 01.10.1997р., тобто прокурор та позивач повинні були звернутись до суду з позовом у строк до 01.10.2000р.

          Право на позов у відношенні стягнення 439т. продовольчого зерна м’якої пшениці 3 класу, в тому числі Корпорації  „Украгропромбіржа” - 6т., виникло 01.10.1998р., тобто прокурор та позивач повинні були звернутись до суду з позовом у строк до 01.10.2001р.

          Право на позов у відношенні стягнення 416т. продовольчого зерна м’якої пшениці 3 класу, в тому числі Корпорації  „Украгропромбіржа” - 6т., виникло 01.10.1999р., тобто прокурор та позивач повинні були звернутись до суду з позовом у строк до 01.10.2002р.

Право на позов у відношенні стягнення 391т. продовольчого зерна м’якої пшениці 3 класу, в тому числі Корпорації  „Украгропромбіржа” - 6т., виникло 01.10.2000р., тобто прокурор та позивач повинні були звернутись до суду з позовом у строк до 01.10.2003р.

Право на позов у відношенні стягнення 157т. продовольчого зерна м’якої пшениці 3 класу, в тому числі Корпорації  „Украгропромбіржа” - 6т., виникло 01.10.2001р., тобто прокурор та позивач повинні були звернутись до суду з позовом у строк до 01.10.2004р.

Однак, в даному випадку, прокурор та позивач звернулись до суду з позовом лише 20.06.2006р. (див. штемпель на поштовому конверті, в якому на адресу господарського суду надійшла позовна заява), тобто після  спливу встановленого ст. 71 Цивільного кодексу УРСР трирічного строку позовної давності.

          Стаття 80 Цивільного  кодексу УРСР передбачає, що сплив строку позовної давності до пред’явлення  позову є підставою для відмові у позові.

          Враховуючи те, що між сторонами відсутні грошові зобов’язання по оплаті  здійснених поставок, прокурор та позивач звернулись до суду з позовом після  спливу встановленого ст. 71 Цивільного кодексу УРСР трирічного строку позовної давності, клопотання про поновлення пропущеного строку прокурором та позивачем заявлено не було, суд у заявленому позові відмовляє у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

          

На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.71,80,151,161,162,241 Цивільного кодексу УРСР 1963р., ст. 715, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного  кодексу України 2003р., ст. 293 Господарського  кодексу України, керуючись ст.ст.33,49,82,84,85 Господарського  процесуального  кодексу України господарський суд,-

ВИРІШИВ:

          

У позові  Прокурора Дарницького  району м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України Корпорації „Українська Універсальна Агропромислова біржа” м.Київ до Відкритого  акціонерного товариства „Племзавод ім. Калініна” Артемівського району про стягнення 457 161,4грн. відмовити.

Рішення  суду вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його  прийняття.

Рішення  може бути оскаржено  через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або у касаційному порядку протягом одного  місяця з дня  набрання рішенням чинності.

          

Суддя                                                                         Будко Н.В.