ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 310
РІШЕННЯ
Іменем України
10.03.2011Справа №5002-34/179-2011
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримнафтопродукт»
(95023, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 12),
до відповідача суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи
ОСОБА_1
АДРЕСА_1)
про стягнення 2 994,83 грн.
Суддя А.Р.Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_2. за угодою №1 про надання правової допомоги від 31.12.2010р.;
від відповідача – не з’явився
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Кримнафтопродукт» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просило суд стягнути з відповідача – суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 2 994,83грн., у т.ч. 1 941грн. основної заборгованості, 168грн. процентів та 885,83грн. збитків від інфляції, нарахованих за період з 15.02.2008р. по 03.01.2011р.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №02/02 від 11.02.2008р. в частині оплати суміші нафтопродуктів, переданої згідно акта прийому-передачі від 28.02.2008р., у строк, встановлений п.2.3 договору (а.с.2-4).
Відповідач у справі – СПД ОСОБА_1 відзиву на позов суду не надав; направлені йому копії ухвал про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи за адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - АДРЕСА_1 (повідомлення Сімферопольської райдержадміністрації в АР Крим від 04.03.2011р. №941/04-20, а.с.61), яка аналогічна адресі, за якою зареєстрований ОСОБА_1. (а.с.31, зворот), не вручені у зв’язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.
Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, у разі відсутності сторони за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, його відзиву, за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
11.02.2008р. між сторонами у справі – Відкритим акціонерним товариством «Кримнафтопродукт» та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 укладено договір №02/02 купівлі-продажу.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань з наступних підстав.
Відповідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами вказаного договору позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідача суміш нафтопродуктів відпрацьованих у кількості та за ціною, визначеній у п.1.2 договору, а відповідач – прийняти відповідний товар та оплатити у строк та за ціною, визначеними договором. Загальна вартість товару, який передається за договором, встановлена сторонами п.1.3 договору – 9 909грн.
Укладеним сторонами договором передбачено, що передача товару оформлюється актом прийому-передачі, який підписується сторонами і є невід’ємною частиною вказаного договору (п.2.1 договору); право власності у покупця – відповідача у справі переходить з моменту підписання акта прийому-передачі (п.2.2 договору).
Відповідно до акта пройму-передачі від 29.02.2008р., позивачем передано відповідачу 6 470кг суміші нафтопродуктів відпрацьованих за ціною 1 941грн. за один кг; загальна вартість переданого товару складає 1 941грн.
Предметом спору у даній справі є виникнення у відповідача обов’язку оплати отриманий згідно вказаного акта товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої ч.2 ст.625 ЦК України, за порушення відповідного зобов’язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором визначено, що відповідач зобов’язується оплатити повну вартість товару, визначену п.1.3 договору, протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору, тобто до 14.02.2008р. включно.
Доказів оплати товару, переданого згідно вказаного акта прийому-передачі, не надано, хоча строк виконання зобов’язання з оплати товару, визначений договором, настав.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, не виконавши взяте на себе зобов’язання в частині оплати поставленого товару, відповідач допустив порушення зобов’язання, у зв’язку з чим заявлені позовні вимоги в частині стягнення договірної вартості такого товару у сумі 1 941грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, заявлені вимоги в частині стягнення процентів та збитків від інфляції за час прострочення – з 15.02.2008р. по 03.01.2011р. є обґрунтованими. При цьому, за розрахунком суду, розмір збитків від інфляції за відповідний період складає 885,10грн. (з урахуванням індексів інфляції, визначених Державним комітетом статистики України у повідомленнях від 09.01.2010р., 11.01.2011р., за період відповідно: з січня по грудень 2009р. -112,3%; з січня по грудень 2010р. – 109,1%); розмір процентів – 168,15грн.
За таких обставин, вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 885,10грн., а вимоги в частині стягнення процентів – у заявленому позивачем розмірі - 168грн. (зважаючи на відсутність підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог у цій частині).
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі відповідно: 101,97грн. та 235,93грн.
Крім того, у поданій позовній заяві позивач просив відшкодувати понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1500грн.
Відповідні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
В силу ст.44 ГПК України, до складу судових витрат входять витрати, зокрема, на оплату послуг адвоката.
Згідно ч.3 ст.48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України, витрати на оплату послуг адвоката при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Згідно до ст.12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
У підтвердження вимог у відповідній частині позивачем надана угода про надання правової допомоги від 31.12.2010р. №1 (а.с.12), укладена між ним та адвокатом ОСОБА_2. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1238 від 01.11.2010р., а.с.13), предметом якої є оплатне надання правової допомоги позивачу щодо стягнення заборгованості з СПД ОСОБА_1 за договором №02/02 від 11.02.2008р. на користь позивача у даній справі. Розмір гонорару визначений п.2.1. договору та складає 1 500грн.; вказана сума оплачена позивачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 31.12.2010р. (а.с.14).
Разом з тим, з умов вказаної угоди вбачається, що позивач доручив адвокату надавати правову допомоги, обсяг якої включає не лише підготовку позовної заяви, заяв, клопотань, здійснення розрахунку позовних вимог, представництво інтересів в господарському суді АР Крим, але й інших дій, зокрема, представництво інтересів у судах апеляційної та касаційної інстанції, органах виконавчої служби тощо, тобто таких, щодо яких на момент прийняття рішення у даній справі невідомо чи будуть вони здійснені взагалі. При цьому, відповідний договір передбачає 100% передплату правової допомоги, яка надається у межах відповідного договору.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений до відшкодування у даній справі, складає майже половину від ціни позову, що, на думку суду, є неспіврозмірним і понесення витрат у такому розмірі позивачем не можна вважати розумним та необхідним (також див. п.12 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", п. 11 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», постанову Верховного Суду України від 03.02.2004р. у справі №36/207).
Таким чином, сплачений адвокату гонорар не може бути повністю відшкодований позивачу за рахунок відповідача та відповідні витрати підлягають покладенню на відповідача лише у сумі 500грн. При цьому, суд враховує, що: звернення позивача для надання відповідної допомоги було необхідно, зважаючи на відсутність у штаті позивача юрисконсульта (а.с.28); час, витрачений адвокатом на участь у судових засіданнях; категорію даної справи, яка не є складною тощо.
В судовому засіданні оголошений повний текст рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" 1941грн. основної заборгованості, 885,10грн. збитків від інфляції, 168грн. процентів, 101,97грн. державного мита, 235,93грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 500грн. витрат на оплату послуг адвоката.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.