ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/1914/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : Людвику Роману Васильовичу
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області
до: громадянина Азербайджану ОСОБА_2
про: примусове видворення відповідача за межі України
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Замостянський РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області з адміністративним позовом до громадянина Азербайджану ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України з забороною подальшого в'їзду на Україну.
Позовні вимоги мотивовано тим, що громадянин Азербайджану ОСОБА_2 перебуває на території України на нелегальному становищі та ухиляється від добровільного виїзду з території України.
Ухвалою суду від 10 травня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо заборони ОСОБА_2 подальший в'їзд в Україну та негайного виконання постанови суду.
Представник позивача в судовому засіданні решту частину заявлених позовних вимог підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав та пояснив, що самостійно не може покинути територію України в зв'язку з відсутністю коштів.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області підлягають задоволенню з наступних підстав.
Громадянин Азербайджану ОСОБА_2 прибув до України через контрольно-пропускний пункт "Росошани".
20 березня 2011 року працівниками СГІРФО Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області проведено перевірку паспортних документів громадянина Азербайджану, внаслідок чого встановлено, що з 21 лютого 2009 року він перебуває на території України, постійного місця проживання та коштів на існування не має.
За порушення міграційного законодавства України, на підставі статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" 20 березня 2011 року начальником Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області затверджено рішення про видворення за межі України громадянина Азербайджану ОСОБА_2 та зобов’язано останнього покинути територію України до 20 квітня 2011 року.
З прийнятим рішенням відповідач ознайомлений у той же день, про що свідчить його підпис на рішенні (а.с. 4). Згідно з наявною інформацією зазначене рішення останнім не оскаржено.
Всупереч вимогам рішення відповідач у визначений термін територію України не залишив та продовжує ухилятися від добровільного виїзду з України, чим порушує положення статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до статті 1 якого іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України, є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов’язками, як і громадяни України.
Зокрема, відповідно до статті 2 Закону, іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Гарантованість прав іноземців прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, а в разі порушення певних, встановлених державою, умов їх перебування останні несуть відповідальність відповідно до зазначеного законодавства.
Так, у випадках, коли іноземець чи особа без громадянства після закінчення строку перебування в Україні або після відмови у продовженні такого строку без поважних причин не виїхали з України, такі особи можуть бути визнані незаконними мігрантами і щодо них відповідно до статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" може бути прийнято рішення про видворення за межі України.
Підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України визначено статтею 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Серед обов'язкових підстав, зокрема, якщо іноземець чи особа без громадянства вчинив(ла) злочин, - після відбуття призначеного йому покарання; він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк; його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку; під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону; він хоча б раз не виконав вимогу щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, у зв'язку з причинами, не визнаними поважними. При цьому, частина 2 цієї статті містить факультативні підстави для прийняття такого рішення, а саме: діяльність іноземця чи особи без громадянства на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою; він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення; у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення.
У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду.
Зазначене кореспондується із положеннями частини 4 статті 50 КАС України, відповідно до якої іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень про примусове видворення з України.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти до висновку, що зверненню з позовом про примусове видворення передує прийняття відповідним органом рішення про видворення і лише після цього, якщо іноземець ухиляється від виїзду, рішення про примусове видворення може ухвалити суд.
Таким чином, з огляду на те, що рішення начальника Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 20 березня 2011 року про видворення відповідача у встановлений строк не виконано, а також враховуючи визнання останнім позовних вимог, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Отже, зважаючи на відсутність джерел доходу, законних підстав для перебування на території України, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, більше того, визнаються відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Примусово видворити з України громадянина Азербайджану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович